Мала́ Розто́ка — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Іршавської міської громади.

Історія Вперше згадується у 1631 році. Колишні назви: Gazlo, Alsorosztoka, Rosztoka (угорською), Rostoka, Szőllősrosztoka, Ugoca Rostoka (Угочанська Розтока).

У 1946 році указом Президії Верховної Ради УРСР Угочанська Розтока перейменована на сучасну назву - Мала Розтока. Назва села пов’язана з гідрографічними особливостями місцевості, зокрема з розгалуженням річки Боржава на два русла - малу та велику розтоки.

В радянський період (1945 - 1991) у селі збудовано: сільський клуб, колгосп "Дружба", Малорозтіцький заклад дошкільної освіти, міст через річку Боржава, що з'єднав Малу і Велику Розтоку (1965 рік) та замінив старий підвісний міст.

У селі розташована Свердловина № 1 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Герб та прапор Офіційний герб та прапор села Мала Розтока затверджені 19 лютого 2026 року міською радою, постанова № 4886. Автори — Уляна та Андрій Гречило.

Герб села Мала Розтока Щит скошений срібним перев’язом ліворуч; у верхньому червоному полі золотий молот, руків’ям додолу; у нижньому синьому – шість золотих жолудів (1:2:3).

Перев’яз (діагональна смуга на прапорі) означає річку Боржаву, над якою розташоване поселення. Золоті жолуді на синьому полі походять з герба Угочанського комітату і вказують на стару назву села – Угоча-Розтока. Молот символізує розвинуті ковальські промисли.

Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш та увінчано золотою сільською короною, що вказує на статус населеного пункту.

Прапор села Мала Розтока Квадратне полотнище, розділене з нижнього кута від древка по діагоналі білою смугою (завширшки в 1/8 діагоналі прапора), у верхньому червоному полі жовтий молот, руків’ям додолу; у нижньому синьому – шість жовтих жолудів у три ряди (1:2:3).

Прапор має нормативну квадратну форму і його побудовано на основі символіки герба.https://rada.info/upload/users_files/35443553/docs/5c06d2b9dbe1d028e12a448095acec54.docx

Школа Існування школи в селі згадується ще у далекому XVIII столітті, про що свідчить згадка у книзі М. Лучкая «Історія карпатських русинів»: «Розтока має ділянку з належностями для вчителя, виділену панами - поміщиками».

Прихід чехословацької влади (1913 - 1938 рр.) вніс свої корективи у звичне життєве русло селян. Із цього часу діти мали змогу навчатися в народній школі, де викладання повністю велося рідною мовою. Ця школа знаходилася в селі М. Розтока (тодішня назва Севлюш-Розтока) і була збудована народним методом. В одній кімнаті було класне приміщення, а в іншій - жив учитель. У цій будівлі зараз знаходиться сортодільниця. Учнями школи були діти двох сіл (Малої та Великої Розток). Школа була восьмикласною, тобто давала добрі знання з різних наук.

Церква Вознесіння Господнього (1858 р.) Про історію кам’яної базилічної церкви розповідають тексти на зворотному боці іконостаса. Згідно з текстом на іконі Ісуса Христа:В честь и хвалу стыя Тройцы, и во славу славнаго Вознесенїя Гсда нашего Іисуса Хрста начася созиданїе Храма сего 1848го года во Царствованїе Францъ Іосифа; во владычествованїе же еппа Васілїя Поповича, при наместнику Васілїи Васько и парохі Іоанні Стецовичъ и сотрудниціхъ Павлі Петрише, Феодорі Петрашко, Стефані Жабко и Георгїи Рацинъ благословися 1858го года.Текст на звороті ікони Богоматері повідомляє:Мальоваїе собыстся под оуправительст[в]омъ еппа Стефана Панковичъ, и его соизволенїемъ благословися іконостас чрез г.Александра Фанковичъ намісника Бережавы. Малеванїе сталося за Феодосїя Поповичъ, и при попечителехъ Георгїи Рацинъ и Стефане Жабко; не дожившихъ іконовъ благословенїя, но прежде в вічный покой преставиввшихся; которымъ въ наслідники осталися. Г.Евгеній Зомборі въ качестві вмісто пароха. Попечителями же: вышепомянутый Феодоръ Петрашко, съ помощникомъ Петромъ Рацин. Півцемъ тогда былъ Іоаннъ Паукъ. Блсвенїе іконовъ бысть на Вознесенїе Гсда Θго (9) Мая 1868го года. Маляри были: Г.Фердїнандъ Выдра и Іоаннъ Ваійрихъ; а золотильщик Францъ Поволный. Писахъ шs z AWξИ (1868) года. Петръ Моісей малярству быхъ предуготовникъ MDCCCLXVIII.На звороті “Тайної вечері” вирізано – A. D. 1862. У 1937 р. зроблено ремонт зовнішніх стін. У 1976 р. зусиллями кураторів Михайла Мелая та Івана Корпоша замінено бляшане покриття дахів, очищено і пофарбовано іконостас, а Іван Калинич організував заливку нової мозаїчної підлоги.

Розписи Ф. Видри та І. Вайріха закінчені в 1866 р. Улітку 1982 р. розписи оновили Василь і Михайло Павліщуки та Василь Балог. У 1996 р. місцеві майстри Іван Березнай, Іван Костак та Юрій Микула та інші замість дерев’яної дзвіниці збудували муровану, а також муровані ґанки при західному та південному входах до церкви. Ці ж майстри збудували в селі в 1994 р. на місці дерев’яної каплички з хрестом муровану каплицю Вознесіння Господнього.

На початку травня 2026 року була виконана заміна церковного купола.

Населення У 1910 році в селі проживало 234 особи, переважно русини та греко-католики.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села налічувала 445 осіб, з яких 216 чоловіків та 229 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 510 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,80 % російська 0,20 %

Примітки

Посилання Погода в селі Фотографії села