Окса́на Іва́нівна Петро́вська ( 22 жовтня 1951, Бодаква Лохвицького району Полтавської області) — українська артистка драми і театральний керівник, директор-художній керівник Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (з 2016), заслужена артистка України (2014), режисер-постановник. Кавалер церковних орденів, лауреатка фестивалів і конкурсів. Ктиторка Січеславської єпархії Православної Церкви України.
Життєпис
Походить з родини станових запорізьких козаків Вовків містечка Бодаква Сенецької сотні Лубенського полку, онука героя Першої світової війни козака Оврама Опанасовича Вовка.
Закінчила Дніпропетровське театральне училище. У 1970-х працювала артисткою драми і за сумісництвом костюмером театру ім. Шевченка. Із 2010 року відновила участь у трупі театру.
Директор-художній керівник Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка із 2016 року.
Є активним діячем спілки театральних діячів України. Постійно проводить волонтерську роботу та підтримує діяльність Січеславської єпархії Православної Церкви України.
Мати відомого дніпровського підприємця Олександра Петровського.
Володіє грузинською мовою.
Творчість У 1970-х грала Мотрю у комедії Квітки-Основ'яненка «Шельменко-денщик» та інші ролі.
З 2010 грала ролі: Своячениця («Майська ніч» за Гоголем), княгиня («Бал» Л. Кушкової), Кайдашиха («Кайдашева сім'я» за Нечуєм-Левицьким), мадам Гібер («Милі дітки» Ф. Кампо), Доля («Лісова пісня» Лесі Українки), дружина Богдана Хмельницького («Шалене кохання гетьмана» В. Веретенникова), Бабуся («Заради любові» Р. Галушко), Юліанна («Гедда Габлер» Ібсена), Воронова («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького), Палажка («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Голда («Скрипаль на даху» Дж. Бока), Зулейка («1 день із 1000 ночей» А. Крима) та ін.
Задіяна у переважній частині театрального репертуару.
Відзнаки Заслужена артистка України Указ Президента України від 07.11.2014 № 856/2014 . Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня УПЦ КП Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ст. (листопад 2017) УПЦ КП Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (2016) лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» (осінь 2017) спеціальний приз імені заслуженого працівника культури України Олега Гришкіна у номінації «Кращий директор» (на фестивалі «Січеславна-2018») дипломи в номінації «Краща епізодична роль» за роль Софії у виставі «Шалене кохання гетьмана» (на фестивалі «Січеславна-2014»)
Примітки
Посилання Петровська Оксана Іванівна в Енциклопедії сучасної України