295-та піхотна дивізія () — піхотна дивізія Вермахту часів Другої світової війни. Дивізія брала участь у боях на східному фронті, зокрема в Сталінградській битві. Також вона неофіційно була знана як «Дивізія Доппелькопфа» або «Дивізія коней».

Бойовий шлях Німеччина: з лютого по травень 1940 року Західний фронт: Бельгія та Франція з травня 1940-го по червень 1941 року Східний фронт: Група армій «Південь» з червня 1941-го по серпень 1942 року Східний фронт: Сталінградська битва з вересня 1942-го по січень 1943 року Норвегія: березень 1943-го — травень 1945 року

Дивізія була сформована 10 лютого 1940 року під час 8-ї хвилі мобілізації Вермахту з особового складу 11-го військового округу.

295-та дивізія була так званою «Шпіццен-дивізією», тобто дивізією, що просунулася найдалі на схід з осені 1941 року до літа 1942 року. Дивізія за цей час мала найбільші втрати в 17-й армії.

295-та дивізія брала участь у Сталінградській битві в складі 6-ї армії.

295-а піхотна дивізія у вересні 1942 року вела бої за Мамаїв курган, з жовтня 1942 р. за хімічну фабрику «Лазур». Дивізія була повністю знищена в січні 1943 року в Сталінграді.

Після оточення 295-ту дивізію було реорганізовано. Піхотна дивізія за наказом від 12 лютого 1943 року була сформована як , а з 31 березня 1943 року була залучена для оборони Норвегії. У квітні 1945 року 295-та піхотна дивізія здалася британським військам в Норвегії. + Підпорядкування 295-ї дивізії під час Другої світової війни Дата Армійський корпус Армія Група армій Театр Травень 1940 року Резерв ОКГ — Бельгія Червень 1940 року 9-й 2-га «A» Липень 1940 року 43-й 16-та Лілль, Франція Серпень 1940 по квітень 1941 року 32-й 9-та Руан, Франція Травень 1941 року 4-й 17-та Південна Польща З червня по липень 1941 року «Південь» Перемишль, Вінниця, Україна Серпень 1941 року 39-й Умань, Україна Вересень 1941 року Резерв Дніпро, Україна Жовтень 1941 року 4-й Полтава, Україна З листопада 1941 р. По січень 1942 р 44-й Бахмут, Донецьк, Україна З лютого по липень 1942 року 4-й Бахмут Серпень 1942 року 51-й 6-та «B» Росош Вересень 1942 року 14-й Сталінград З жовтня по листопад 1942 року 51-й Грудень 1942 по лютий 1943 року «Дон» З квітня по липень 1943 року Нове формування Резервна армія Вермахту — — Серпень 1943 року 70-й Армія «Норвегія» Норвегія З вересня 1943 по грудень 1944 року 33-й Молде, Норвегія Січень — квітень 1945 року 20-та гірська

Військові злочини

Золочівська різанина в липні 1941 року Вермахт був причетний до погромів та вбивств цивільного населення у місті Золочів, Львівської області в липні 1941 року. У погромі брали участь військовослужбовці 295-ї дивізії.

Полковник Отто Корфес доручив відновити порядок командиру батальйону підполковнику Пацвалу. Це врятувало частину мирних жителів від розстрілу бійцями дивізіону Ваффен-СС «Вікінг». Але втручання підполковника Пацвала було недостатньо рішучим, тому СС продовжила вбивства 4 липня 1941 року.

Бійня в Білій Церкві в серпні 1941 року 295-та дивізія в серпні 1941 року була причетна до вбивств цивільного населення міста Біла Церква. Під час різанини було вбито 90 дітей. У розстрілах, здійснених 4-ю зондеркомандою (айнзатцгрупа «С»), загинуло від 800 до 900 мирних жителів.

Сталінградська битва Під час масованого наступу на центр міста Сталінграда 13 вересня 1942 року 295-та і 71-ма піхотні дивізії наступали в авангарді. Вони вступили в бій з радянськими військами, які пішли в контрнаступ на північний захід з Мамаєвого кургану, контрудар вдалося відбити. У результаті вдалося сформувати плацдарм в центрі Сталінграда.

Після важких вуличних боїв у центрі міста та на схилах Мамаєвого кургану 14 вересня, боєздатними залишилися 7 з 9 піхотних батальйонів (7 піхотних батальйонів та 1 розвідувальний батальйон). Два з них чисельністю 500—700 осіб, 3 налічували 400—500 бійців та 2 з 300—400 бійцями.

15 вересня дивізія зайняла висоту Мамаїв курган і відбила атаки 10-ї дивізії НКВД.

16 вересня 1942 року 516-та та 517-та піхотні полки вели бої на лівому фланзі дивізії проти зведеного загону ЧА за робітниче селище заводу «Червоний Жовтень», а 518 піхотна рота — з частинами 39-го Гвардійського полку і 112-ї Стрілецької дивізії за контроль над Мамаєвим курганом. Вранці пагорб штурмували чотири радянські піхотні батальйони, атаки були відбиті.

20 вересня танкові 24-та танкова дивізія була відправлена на підкріплення 295-й дивізії в район Мамаєвого кургану.

26 вересня в дивізії залишалося два батальйони чисельністю 400—500 осіб, 4 батальйони налічували 300—400 бійців та 1 батальйон з менш як 300 бійцями. Дивізія була повністю виснажена. За час Сталінградської битви 14 по 26 вересня німецькі війська втратили 1000 солдатів 71-ї і 295-ї дивізій загиблими, 3000 пораненими та 100 зниклими безвісти.

Структура

516-й піхотний полк (з 15 жовтня 1942 року — 516-й гренадерський полк) I—III батальйони. 517-й піхотний полк (з 15 жовтня 1942 року — 517-й гренадерський полк) I—III батальйони. 518-й піхотний полк (з 15 жовтня 1942 року — 518-й гренадерський полк) I—III батальйони. Артилерійський полк Протитанкова група Розвідувальний батальйон

Командування + Командири 295-го ID Дата початку ранг ім'я Лютий 1940 року Генерал-майор / генерал-лейтенант Герберт Гайтнер Грудень 1941 року Полковник / генерал-майор Карл Гюмбель Травень 1942 року Генерал-майор Рольф Вутманн Листопад 1942 року Полковник / генерал-майор Отто Корфес Квітень 1943 року Генерал-майор / генерал-лейтенант Рудольф Дінтер 1944 генерал-лейтенант Карл-Людвіг Райн Січень 1945 року генерал-лейтенант Зігфрід Махольц

Примітки Виноски

Джерела