Dei Gracia, або Dei Gratia (Божою милістю) — латинський вираз, складова частина титулів європейських монархів і правителів починаючи з середньовіччя. Ставилася перед, або після імені монарха (), перед власне переліком володінь ()Swiezawski 1994:7-8; Rogulski 2017:100;. В українській традиції перекладалася по різному: милістю Божою, Божою милістю, з ласки Божої, з милості Божої тощо. Символізує зв'язок монарха із Богом, Ісусом Христом, який, зі своєї ласки, надає монархові право керувати у тій чи іншій землі; легітимізована таким чином влада монарха спирається на божественний авторитет, а не власне монарший. Вираз використовувався в офіційній документації правителів — на статутах, конституціях, грамотах, дипломатичному листуванні, печатках, монетах тощо. Вперше вживався у католицькій традиції, у титулуванні франкських королів з Каролінгського і Оттонського домів IX—X ст. Звідти них поширився на периферію: до Британії, Іспанії, Східної Європи. В українських землях широко відомий з XIII ст., з печаток Королів Русі, з листів та грамот Великих князів руських (давньоукраїнських) і литовських князів, а також королів Речі Посполитої. Досі використовується британськими монархами (постійно з 1521 року). Інша назва — формула посвяти ().
В Середні Віки теорія "богообраності" монархів трансформувалась у теорію Боже право королів, як політичну та релігійну доктрину королівської політичної легітимності.
Приклади вживання Велика Британія 1953: (Єлизавета II, милістю Божою, королева Великої Британії, Ірландії й британських домініонів заморських, захисниця віри).
Волощина 1390: Грамоти XIV ст. 1974:104, документ № 50.
Молдова 1407, жовтень: , документ № 21. Статутна грамота Олександра львівським і подільським купцям про право на вільну торгівлю.
Русь-Україна і Литва 1253: Міндаў кароль Літовіі... 2005, документ № 1. (Міндовг, Божою милістю, король Литви) 1322: 1323, травень: Metraščiai ir kunigaikščių laiškai 1996:100-102 (лист Гедиміна до домініканців у Саксонії, в якому він зазначає свій намір прийняти хрещення); 102-108 (Лист Гедиміна до ганзейських міст, з тим самим наміром). (Гедимін, Божою милістю, король литовців і русинів, принц і князь Семигалії). 1224: Божою милістю Король Русі Юрій-Болеслав ІІ. 1342: Грамоти XIV ст. 1974:24, документ № 9. 1372: Грамоти XIV ст. 1974:36, документ № 17. 1378: Грамоти XIV ст. 1974:61, документ № 29. 1383: Codex diplomaticus Lithuaniae 1845:69, документ IX. (Ми, Ягайло, божественим попустом, великий король і князь Литовський, а також Русі господар і дідич) 1388: Грамоти XIV ст. 1974:85, документ № 45.
Королівство Русь і Польща 1361: 1393: Грамоти XIV ст. 1974:120, документ № 62. 1498: Грамоти XIV ст. 1974:19-20, документ № 6.
Примітки
Бібліографія Джерела Грамоти XIV ст. / Упорядкування, вступна стаття, коментарі і словники-покажчики М. М. Пещак. Київ: Наукова думка, 1974. Міндаў кароль Літовіі. У дакументах і сведчаннях (Нацыянальная Акадэмія Навук Беларусі. Інстытут гісторыі). Менск: Тэхналогія, 2005. Metraščiai ir kunigaikščių laiškai. Vilnius: 1996. Raczynski, E. Codex diplomaticus Lithuaniae. Vratislaviae: Sumptibus Sigismundi Schletter, 1845.
Монографії Swiezawski, А. Tytulatura ruska ksiazat mazowieckich. Cze̦stochowa : Wydawn. WSP, 1994.
Статті Rogulski, Jakub. Titles, Seals and Coats of Arms as Symbols of Power and Importance of Lithuanian Dukes Before the Union of Lublin // Zapiski Historyczne. Poświęcone Historii Pomorza i Krajów Bałtyckich, 2017. T. LXXXII, p. 97-129.