Володи́мир Авру́мович Поля́ченко (, Київ — , Київ) — український політичний діяч, інженер, підприємець, почесний Президент холдингової компанії «Київміськбуд», народний депутат України 5—6 скликань, Почесний Консул Республіки Чилі в Україні. Герой України (2003), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2003).
Біографічні відомості Народився 14 серпня 1938 (м. Київ); дружина Лариса Юліївна; син Юрій; дочка Дар'я.
У 1961 закінчив факультет бетонних і залізобетонних виробів Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «інженер-будівельник-технолог».
З 1961 — майстер, з 1962 — головний технолог, завод залізобетонних виробів № 2 тресту «Буддеталь». З 1972 — директор, завод залізобетонних виробів ЗЗБВ-5. З 1976 — керівник, трест «Буддеталь» Головкиївміськбуду. 1979—1982 — заступник начальника, Головкиївміськбуд. 1982—1988 — начальник, управління «Київрембуд» при Київському міськвиконкомі. 1988—1992 — 1-й заступник начальника, Головкиївміськбуд. З 1992 — президент, холдингова компанія «Київміськбуд». Серпень 1995 — травень 2006 — голова правління — президент, Холдингова компанія «Київміськбуд». Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (лютий 2003 — березень 2006). Член Центральної ради Української партії «Єдність» (грудень 2001—2005). Депутат Київської міськради (жовтень 2002 — квітень 2006). Обраний депутатом Київської міськради (квітень 2006). Академік Академії будівництва та архітектури.
Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 7 в списку. На час виборів: президент АТ "Холдингова компанія «Київміськбуд», член Української партії «Єдність». Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 219, м. Київ, 2 місце з 22 претендентів.
Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по червень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 32 в списку. На час виборів: голова правління холдингової компанії «Київміськбуд», член НСНУ. Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (з липня 2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 8 червня 2007.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 32 в списку.
11 березня 2010 увійшов до провладної коаліції, ставши тушкою. 27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.
Співавтор методики «Нетрадиційні методи організації будівництва в період переходу до ринкових відносин» (1995).
Останні роки життя страждав на онкологічне захворюванняОстанні роки Поляченко боровся з онкологією — нардеп. Помер 20 квітня 2012 року. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі, біля центрального входу (ділянка № 86, ).
Нагороди Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2003). Орден «Знак Пошани». Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 серпня 2008) Ордени «За заслуги» III, II (листопад 1996), I ст. (серпень 1998). Герой України (з врученням ордена Держави, 14 серпня 2003). Почесна грамота КМ України (травень 2000, серпень 2003). Срібний Орден Святого князя Володимира Великого II ст. (лютий 1999, УПЦ МП). Заслужений будівельник України (1992).
Вшанування пам'яті 9 серпня 2012 року в Києві, на будинку ПАТ ХК «Київміськбуд», що знаходиться за адресою вулиця Михайла Омеляновича-Павленка 4/6, Володимиру Поляченку була встановлена гранітна меморіальна дошка, яка згодом була замінена бронзовим погруддям. Під погруддям напис:
Примітки
Посилання Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» Умер народный депутат Поляченко // Интерфакс Украины. — 2012. — 20 апреля.