«Кістки Землі» () — науково-фантастичний роман американського письменника Майкла Свонвіка 2002 року.
Сюжет У 2012 році палеонтолог Річард Лейстер досяг вершини своєї професії: він має посаду в Смітсонівській установі та новаторський сайт копалин динозаврів, на якому може публікувати свої дослідження без обмежень. Одного разу незнайомець на ім'я Гаррі Гриффін заходить до кабінету Лейстера з портативним холодильником і пропозицією роботи. Він іде, а палеонтолог виявляє в холодильнику голову щойно вбитого динозавра. Пізніше Гриффін знову зустрічає Річарда і розповідає, що уряд США володіє засобом для подорожей у часі. Це пристрій, який створює прохід у те саме місце, але в іншу епоху. Засіб планують використовувати виключно з дослідницькою метою. Тож є умова: не змінювати того, що вже сталося.
Річард Лейстер та його колеги здійснюють свої найзаповітніші фантазії з вивчення динозаврів. Дослідники зустрічаються зі своїми молодшими чи старшими версіями на різних перехрестях у часі. Завдання Гриффіна — наглядати за перебігом подій, аби плин історії не змінювався, включо зі смертями та травмами людей. Гертруда Саллі свідомо порушує правила подорожей у часі. Також проєкт саботує група християнських креаціоністів, яка прагне знищити свідчення давності Землі. В результаті команда «кістяних чоловіків» на два роки потрапляє в Мезозойську еру, близько 65 млн років тому. Гриффін та його помічники намагаються запобігти саботажу, але їхні загадкові керівники наполягають, що це частина історії, тому втручатися не можна.
У Мезозойській ері дослідники вчаться виживати та міркують про екосистему динозаврів і причини їхнього вимирання. У далекому майбутньому, у тому, що буде називатися Телезойською епохою, молодша версія Гертруди Саллі зустрічає старішу версію себе — ту, що організувала розкол часу і тепер щасливо живе в центрі нового суперконтиненту Пангея Ультима. Там вони нарешті зустрічаються з таємничими благодійниками Незмінними, нелітаючими птахами, що успадкували Землю після вимирання людського роду. Гертруда виявляє їхнє очевидне захоплення людством і те, що їхній дар подорожей у часі був просто засобом для вивчення людей.
Один з членів команди приходить до унікального пояснення події вимирання крейдо-палеогену. Вони вже визначили, що хижі динозаври розводять свою здобич, і керують нею за допомогою інфразвуку. Висловлюються припущення, що міграція динозаврів може бути аналогічно контрольована піснею Землі, піснею тектонічних плит, що зміщуються в корі планети. І «пісня» астроблеми Чиксулуб була такою потужною, що заглушувала пісню Землі протягом десятиліття чи століття, тож динозаври не могли мігрувати і вимерли з голоду.
Врешті-решт, Незмінні ухвалють втрутитися в історію, повернути експедицію та забрати в людей здатність подорожувати в часі. Але в людей лишається безкорислива любов до пізнання світу та всіх його істот. Коли Гриффін запитує у своєї старшої версії скільки часу залишилося у його виду, та відповідає, що це не має значення.
Нагороди Рік Нагорода Результат 2002 «Неб'юла» 2003 «Г'юго» 2003 «John W. Campbell Memorial Award» 2003 «Локус»
Примітки
Посилання Bones of the Earth at Worlds Without End