Збі́рна Люксембургу з футбо́лу (, , )  — національна збірна команда Люксембургу з футболу, якою керує Федерація футболу Люксембургу. Збірна має прізвисько «Червоні леви» (). Домашні матчі проводить переважно на «Стад де Люксембург» у столиці країни.

Історія

Становлення та перші міжнародні турніри (1906–1952)

Футбол почав організовано розвиватися в Люксембурзі на початку XX століття. Перший футбольний клуб країни, «Фола» з Еш-сюр-Альзетта, було засновано 1906 року, а 1908 року створено Федерацію люксембурзьких спортивних товариств, з якої згодом постала Федерація футболу Люксембургу (). У перший рік до неї входили 13 футбольних клубів. 1910 року федерацію прийняли до складу ФІФА, що створило передумови для участі люксембурзької команди в офіційних міжнародних матчах.

Перший офіційний міжнародний матч збірна Люксембургу провела 29 жовтня 1911 року в столиці країни проти Франції та поступилася з рахунком 1:4. У квітні 1913 року французи перемогли люксембуржців 8:0, однак третя зустріч команд, що відбулася 8 лютого 1914 року в Люксембурзі, завершилася першою перемогою збірної в її історії — 5:4. Чотири м'ячі господарів забив .

Після Першої світової війни футбол у Люксембурзі продовжив швидко розвиватися: зростали кількість клубів і число зареєстрованих гравців, а в міжвоєнний період гра стала одним із масових видів спорту Люксембургу.

На початку 1920-х головним міжнародним турніром, доступним люксембурзькій команді, стали Олімпійські ігри. На дебютному для неї турнірі 1920 року в Антверпені Люксембург вибув після першого матчу, поступившись Нідерландам 0:3. Через чотири роки в Парижі команда програла Італії 0:2 на стадіоні . На Олімпіаді 1928 року люксембуржці зустрілися з Бельгією: пропустивши три м'ячі на початку гри, вони ще до перерви зрівняли рахунок, але в другому таймі пропустили двічі й поступилися 3:5.

1934 року Люксембург уперше взяв участь у кваліфікації чемпіонату світу. Обидва матчі відбіркової групи команда провела вдома: програла Німеччині 1:9 і Франції 1:6 та не потрапила до фінальної частини турніру. На Олімпійських іграх 1936 року в Берліні Люксембург знову зустрівся з Німеччиною й зазнав поразки 0:9.

Міжнародні виступи збірної перервали Друга світова війна та німецька окупація країни. Після завершення війни в Європі збірна швидко повернулася до міжнародних матчів. Уже 13 травня 1945 року вона вдома перемогла Бельгію 4:1. На Олімпійських іграх 1948 року в Лондоні Люксембург уперше виграв матч олімпійського турніру: у попередньому раунді команда розгромила Афганістан 6:0. Проте вже у наступному раунді вона поступилася майбутньому срібному призерові — Югославії — 1:6.

Ще одного олімпійського успіху команда досягла на Іграх 1952 року в Гельсінкі. У попередньому раунді Люксембург переміг Велику Британію 5:3 після додаткового часу; оформив хет-трик, ще по м'ячу забили і . У наступному матчі люксембуржці чинили опір Бразилії, але програли 1:2. Турнір 1952 року став останньою Олімпіадою, матчі якої зараховуються до виступів основної збірної Люксембургу.

Найуспішніше покоління та Євро-1964 (1953–1964)

1954 року Федерація футболу Люксембургу стала одним із членів УЄФА. Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років у збірній сформувалося покоління, до якого належали, зокрема, Луї Піло, і . Першим помітним результатом цього періоду стала перемога 4:2 над Португалією 8 жовтня 1961 року у відбірковому турнірі чемпіонату світу 1962 року. Шміт забив у цьому матчі три м'ячі.

Найвище досягнення в історії збірної припало на відбір до Кубка європейських націй 1964 року. У першому для Люксембургу протистоянні цього турніру команда німецького тренера зустрілася з Нідерландами. Перший матч 11 вересня 1963 року в Амстердамі завершився нічиєю 1:1. Матч-відповідь також провели в Нідерландах — 30 жовтня на роттердамському «Де Кейпі». Два голи Диммера принесли Люксембургу сенсаційну перемогу 2:1 і загальний рахунок 3:2.

У чвертьфіналі, переможець якого виходив безпосередньо до фінального турніру з чотирьох команд, суперником Люксембургу стала Данія. 4 грудня 1963 року в Люксембурзі команди зіграли 3:3, а через шість днів у Копенгагені — 2:2. Оскільки після двох матчів рахунок залишався рівним, 18 грудня було проведено додаткову гру на нейтральному полі в Амстердамі. Данія перемогла 1:0 і вийшла до фінальної четвірки. Таким чином, Люксембург зупинився за одну перемогу від фінальної частини чемпіонату Європи — цей результат залишається найкращим виступом команди у кваліфікації великого міжнародного турніру донині.

Тривалий період невдач і кампанія Євро-1996 (1965–2004)

Успіх початку 1960-х років не переріс у стабільне підвищення результатів. У наступні десятиліття Люксембург здебільшого посідав останні місця у відбіркових групах чемпіонатів світу та Європи, а перемоги в офіційних матчах залишалися рідкістю. Одним із винятків стала домашня перемога 2:0 над Туреччиною 22 жовтня 1972 року у кваліфікації чемпіонату світу 1974 року.

Помітне пожвавлення відбулося лише в середині 1990-х років за головного тренера Поля Філіппа. У відборі до Євро-1996 Люксембург набрав десять очок — на той час рекордний для команди результат у кваліфікаційних турнірах. Люксембуржці двічі перемогли Мальту, зіграли внічию з Білоруссю, а 7 червня 1995 року вдома сенсаційно обіграли 1:0 Чехію, яка наступного року стала срібним призером чемпіонату Європи.

Втім, кампанія Євро-1996 залишилася одиничним сплеском. У наступних відборах Люксембург знову регулярно завершував турніри без перемог. Однією з найнижчих точок став відбір до Євро-2004, у якому команда програла всі вісім матчів і не забила жодного м'яча. У ті часи більшість футболістів збірної все ще виступала в напівпрофесійному або аматорському футболі, хоча окремі гравці — насамперед Роббі Лангерс, Гі Еллерс і Жефф Штрассер — мали тривалу кар'єру в професійних лігах за межами країни.

Початок перебудови та перші резонансні перемоги (2000–2010)

На межі століть Федерація футболу Люксембургу почала системніше інвестувати в підготовку молодих футболістів. У сезоні 2000/01 було запущено національну футбольну академію, навколо якої поступово сформувалася система пошуку та розвитку молодих гравців. Одним із керівників цієї роботи був колишній гравець збірної Гі Еллерс, який згодом очолив національну команду та певний час поєднував роботу зі збірною з відповідальністю за спортивну частину академії.

Перший помітний результат нового періоду прийшов 13 жовтня 2007 року у відборі до Євро-2008. На виїзді проти Білорусі забив на п'ятій компенсованій хвилині й приніс Люксембургу перемогу 1:0. Вона стала першою перемогою збірної в офіційному матчі з 1995 року та перервала серію з 55 офіційних матчів без перемог.

Ще гучнішого результату команда досягла 10 вересня 2008 року у відбірковому матчі чемпіонату світу 2010 року проти Швейцарії в Цюриху. Штрассер відкрив рахунок у першому таймі, а після того, як господарі зрівняли його, Альфонс Левек на 86-й хвилині забив переможний м'яч — 2:1. Це була перша перемога Люксембургу у відборі чемпіонату світу з 1972 року.

Підйом за Люка Гольца (2010–2025)

2010 року Еллерса на посаді головного тренера змінив Люк Гольц, який до цього очолював молодіжну збірну. На початку його роботи професійних футболістів у складі було небагато: за даними УЄФА, у перших матчах на чолі основної збірної Гольц міг розраховувати лише двох гравців із професійним статусом — Маріо Муча та Ларса Жерсона. Упродовж наступного десятиліття ситуація істотно змінилася: дедалі більше вихованців люксембурзької системи підготовки переходили до професійних клубів Бельгії, Франції, Німеччини та інших європейських країн, а сама збірна поступово відмовилася від суто оборонного стилю на користь більш активної гри з м'ячем.

10 вересня 2013 року Люксембург удома переміг Північну Ірландію 3:2 у відборі до чемпіонату світу 2014 року. Переможний гол Матіас Єніш забив на 87-й хвилині; для Люксембургу це була перша домашня перемога у відборі чемпіонату світу за 44 матчі. Наступного року команда зіграла 1:1 у товариському матчі з Італією.

Одним із символічних результатів зростання збірної стала нічия 0:0 з Францією 3 вересня 2017 року в Тулузі у кваліфікації чемпіонату світу 2018 року. Французи, які за кілька днів до цього розгромили Нідерланди 4:0 і наступного року стали чемпіонами світу, не змогли забити Люксембургу, двічі влучивши в каркас воріт. Того ж періоду Люксембург піднявся до найвищих на той час позицій у рейтингу ФІФА.

Запровадження Ліги націй УЄФА дало команді більше матчів із суперниками, що були схожими за рівнем футболу. У дебютному розіграші 2018/19 Люксембург розпочав турнір перемогами 4:0 над Молдовою та 3:0 над Сан-Марино, а в підсумку посів друге місце у своїй групі Ліги D з 10 очками. Після зміни формату турніру команда перейшла до Ліги C.

У березні 2021 року Люксембург здобув ще одну резонансну виїзну перемогу — 1:0 над Ірландією в Дубліні у кваліфікації чемпіонату світу 2022 року. У цьому відбірковому циклі команда загалом виграла три матчі — в Ірландії та двічі в Азербайджану — й набрала дев'ять очок.

Найрезультативнішою кваліфікаційною кампанією в історії збірної став відбір до Євро-2024. Люксембург посів третє місце у групі J після Португалії та Словаччини, набравши 17 очок у десяти матчах. Команда двічі перемогла Боснію і Герцеговину, здобула перемогу й нічию в матчах з Ісландією та до останніх турів боролася за друге місце. Попередній рекорд — десять очок у відборі Євро-1996 — було перевершено на сім пунктів.

Третє місце не давало прямої путівки на чемпіонат Європи, проте результати попереднього розіграшу Ліги націй забезпечили Люксембургу місце у плей-оф. Таким чином, уперше з кампанії 1963 року команда отримала можливість вибороти путівку до фінальної частини чемпіонату Європи в матчі на вибування. 21 березня 2024 року у півфіналі шляху C Люксембург на виїзді поступився Грузії 0:2 і завершив боротьбу за вихід на турнір.

Улітку 2025 року Федерація футболу Люксембургу оголосила, що не продовжуватиме контракт Гольца після закінчення року. У серпні тренер залишив посаду достроково після 15 років роботи зі збірною. За цей час Люксембург пройшов шлях від команди, складеної переважно з футболістів внутрішньої напівпрофесійної першості, до збірної, значна частина гравців якої виступала в професійних лігах за кордоном, а кампанія Євро-2024 стала найуспішнішою кваліфікацією в сучасній історії команди.

Період Жеффа Штрассера (з 2025)

19 серпня 2025 року новим головним тренером збірної призначили колишнього багаторічного капітана команди Жеффа Штрассера, який у 1993–2010 роках провів за Люксембург 98 матчів. Початковий контракт було укладено до кінця 2026 року.

Першим офіційним турніром для Штрассера став відбір до чемпіонату світу 2026 року. У групі з Німеччиною, Словаччиною та Північною Ірландією Люксембург програв усі шість матчів і посів останнє місце.

У березні 2026 року команда провела стикові матчі за збереження місця в Лізі C Ліги націй проти Мальти. Люксембург переміг 2:0 на виїзді та 3:0 удома, вигравши протистояння із загальним рахунком 5:0 і залишившись у Лізі C на сезон 2026/27. У травні 2026 року федерація достроково продовжила контракт Штрассера до 30 червня 2028 року.

Виступи на міжнародних турнірах

Чемпіонат світу

Збірна Люксембургу бере участь у кваліфікаціях чемпіонату світу з 1934 року, однак жодного разу не виходила до фінальної частини турніру.

Фінальна частина Кваліфікація Рік Результат  1930 Не брала участі Не брала участі  1934 Не кваліфікувалася 2 0 0 2 2 15  1938 2 0 0 2 2 7  1950 2 0 0 2 4 8  1954 4 0 0 4 1 19  1958 4 0 0 4 3 19  1962 4 1 0 3 5 21  1966 6 0 0 6 6 20  1970 6 0 0 6 4 24  1974 6 1 0 5 2 14  1978 6 0 0 6 2 22  1982 8 0 0 8 1 23  1986 8 0 0 8 2 27  1990 8 0 1 7 3 22  1994 8 0 1 7 2 17  1998 8 0 0 8 2 22  2002 10 0 0 10 4 28  2006 12 0 0 12 5 48  2010 10 1 2 7 4 25  2014 10 1 3 6 7 26  2018 10 1 3 6 8 26  2022 8 3 0 5 8 18  2026 6 0 0 6 1 13 Усього 148 8 10 130 78 464

Чемпіонат Європи