Західноукраїнська геофізична розвідувальна експедиція (ЗУГРЕ) — державна організація, створена в 1948 році для георозвідки: пошуку нафти та газу на території Західної України.
Історія
Передумови створення Під час Другої Світової війни, лінія радянсько-німецького фронту проходила по території України, а Наркомат нафтової промисловості СРСР вже планував відновлення нафторозвідувальних робіт в її західних областях. Цей Наркомат нафтової своїм наказом за № 2 від 11 березня 1944 року відновив діяльність Українського відділення Державного союзного геофізичного тресту (УВ ДСГТУ) з 1 квітня 1944 року. Основним полем діяльності УВ ДСГТ на той час безумовно був Карпатський нафтогазоносний регіон, де під час війни видобувались як нафта, так і газ. Тому саме тут, виходячи з стратегічних інтересів, необхідно було в короткий строк відновити видобуток на зруйнованих війною промислах та підготувати до розробки нові родовища, розвідка яких велась з довоєнних років. Геологи, геофізики, буровики та інші за фахом працівники, що знали цей регіон, працювали тут до війни, були зібрані з усіх куточків СРСР і готові були приступити до роботи слідом за військами, що просувались на захід. Так, 28 липня 1944 року, тобто наступного дня після звільнення Львова від німецьких військ, відновила свою роботу Львівська геофізична експедиція УВ ДСГТ під керівництвом В. В. Сологуба.
До складу експедиції входили: О. В. Мухін К. М. Мартиняк С. І. Суботін А. Я. Белогрудова-Суботіна Л. Д. Райхер, І. Й. Бородатий Г. В. Гощицька Є. Г. Лук'янчикова Г. М. Курсон О. М. Брянцев. С. Ф. Андросов В. І. Сидорчук Т. П. Скоморович Я. М. Заруденко.
Їх силами були проведені тематичні та, в незначному об'ємі, польові електророзвідувальні роботи в 1944-1946 роках. Львівській геофізичній експедиції були підпорядковані також всі роботи з дослідження свердловин геофізичними методами (каротаж), і З листопада 1944 року в м. Бориславі на базі фахівців, що працювали там, була організована каротажна контора під керівництвом Р. 3. Реймана. Експедиція проводила також магнітометричні та гравіметричні роботи, а в кінці 1947 року першою сейсморозвідувальною партією були проведені сейсмічні дослідження по профілю Стрий-Миколаїв. Переважна більшість фахівців Львівської геофізичної експедиції в літній період виїжджала на польові роботи з Києва, а на зиму поверталась туди для завершення камеральної обробки отриманих матеріалів та написання звіту. Кожне відомство відповідно до своїх завдань та інтересів направляло у західні області України свої експедиції, і тому не дивно, що з 1945 року у Львові було щонайменше дві Львівські геофізичні експедиції. Одна, про яку вже йшлося вище, була підпорядкована Наркомату нафтової промисловості, друга — Наркомату вугільної промисловості. Основним завданням останньої було вивчення з допомогою геофізичних методів Львівсько-Волинського вугільного басейну, а також відомих на той час незначних вугільних родовищ Закарпаття. В цій експедиції з 1945 по 1950 роки працювали як геофізики-вугільники, так і залучені до цієї роботи викладачі геофізичних і геологічних кафедр двох львівських ВУЗів. ВВ результаті отриманих геофізиками в перші повоєнні роки матеріалів, вимальовувалась значна перспектива Карпатського регіону по нарощуванню запасів різних видів корисних копалин і перш за все нафти ї тазу.
Західноукраїнська комплексна геофізична експедиція Це послужило причиною того, що Рада Міністрів СРСР в серпні 1947 року прийняла постанову про розширення геофізичної служби в Українській РСР. Ця постанова через низку ієрархічних наказів перетворилась 27 квітня 1948 року у відповідний наказ по УВ ДСГТ за № 93, за яким з 1 травня цього ж року була організована Західноукраїнська комплексна геофізична експедиція (ЗУКГЕ) з місцезнаходженням у м. Львові. Цим наказом до складу експедиції було включено:
Стрийську сейсмічну партію № 1/48.; Олеську електророзвідувальну партію № 4/48. Олеську електророзвідувальну партію № 4/48. Самбірську (2 загони) електророзвідувальну партію № 5/48. Станіславську гравіметричну партію № 8/48. Закарпатську гравіметричну партію № 9/48. Закарпатську (2 загони) магнітометричну партію № 15/48.
А також перехідні партії 1947 років:
Стрийську сейсмічну партію № 32/47. Дашавську електророзвідувальну партію № 28/47. Калуську електророзвідувальну партію № 29/47. Стрийську електророзвідувальну партію № 34/47. Олеську гравіметричну партію № 33/47.
Начальником Західноукраїнської комплексної геофізичної експедиції був призначений Ісаак Михайлович Кауфман.
Перші роки
Саме з цього наказуНаказ по УВ ДСГТ за № 93 від 27 квітня 1948 відраховує свою історію Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція, бо, по-перше, було остаточно визначене місце її базування і постало питання про закріплення тут кадрів, по-друге, почалось створення власної матеріально-технічної бази. Приведений в наказі перелік партій дає уяву про методи та площі проведення робіт, а також, в якійсь мірі, про завдання, що вирішувались експедицією в той час. З утворенням експедиції об'єми геофізичних робіт в західних областях України значно виросли. Вже через рік в експедиції працювало 15 партій, які виконали 55 % під загального обсягу геофізичних досліджень в межах України. Решта 45 % обсягу робіт припадала на Дніпрово-Донецьку западину (2790) та Причорноморську западину (1890). В березні 1949 року Українське відділення Державного Союзного геофізичного тресту було перейменовано в Українську геофізичну контору «Головнафтогеофізики» Міннафтопрому СРСР. Західноукраїнська геофізична експедиція ввійшла до складу цієї контори. Згодом, у липні 1951 року, на основі Української геофізичної контори був створений трест «Укрнафтогеофізика», а Західноукраїнська геофізична експедиція дістала статус Західно-Української геофізичної контори (ЗУГК) як госпрозрахункової одиниці із закінченим балансом. Приведений перелік змін назв — це не тільки данина точності викладення історичних фактів, але й свідчення бурхливого росту геофізичної служби в західному регіоні України. В ці роки були розвідані, підготовлені і передані в глибоке буріння Більче-Волицька і Рудківська структури, що виявились крупними газовими родовищами.
Період будівництва
На посаду управляючого ЗУГК з 1 липня 1951 р. був призначений із штату Львівського обкому КПУ С. К. Король з метою посилення її керівництва. Але цей захід виявився невдалим і 29 вересня 1952 року на цю посаду призначається Олексій Петрович Пушкін, який повернувся у Львів після завершення перепідготовки в Нафтовій академії. Олексій Петрович пропрацював на цій посаді п'ятнадцять років. Він був добрим керівником і дбайливим господарем. Під його керівництвом та при його безпосередній участі впроваджувались нові методи ведення робіт, розпочато будівництво житла та промислової бази. Будівництво було для О.П Пушкіна другою улюбленою справою його життя після геофізики, хоч будувати в ті часи було нелегко і не всім це подобалось. Розповідають, що коли на одній із профспілкових конференцій його запитали: «Доки ж ми будемо будувати??», він відповів: «Скільки будемо жити, стільки будемо будувати!» Житловий масив на Майорівці у Львові, селище в с. Лапаївці Пустомитівського району, виробничі бази на Сигнівці у Львові та в Рудно — це створено із ініціативи О. П. Пушкіна.
Формування робочого складу
Значний внесок у розвиток геофізичної служби західних областей України в перші роки існування контори (експедиції) зробили, поряд з вже згаданими вище геофізиками, також:
В. Д. Зав'ялов, Ф. Д. Заболотний, Є. Л. Гозак, Б. Л. Гуревич, М. Г. Мотрук, Н. М. Тимофеєєва, І.З Тонтовий, Г. А. Гончарова, М. Т. Турчаненко, В.О Лисенко
Ці вже досвідчені геофізики сприяли становленню великої групи молодих фахівців, що на початку п'ятдесятих років прийшли на виробництво з Львівського політехнічного університету і Львівського нафтопромислового технікуму та інших навчальних закладів. З середини п'ятдесятих років експедиція мала повний штат власних фахівців-геофізиків, які проводили геофізичні дослідження не тільки в західних, але й у східних (Харківська і Полтавська) областях України та на півдні Молдови.
Фахівці експедиції здобули славу своєму колективу розробкою та впровадженням таких відомих нововведень в сейсморозвідку, як методика масових просторових сейсмозондувань, спосіб плоского фронту і керованого плоского фронту, центрових променів.
Реорганізація
Як вже згадувалось, ЗУГК займалась також і геофізичними дослідженнями в свердловинах, тому в 1956 році їй була передана Стрийська промислово-геофізична база (начальник В. І. Вахтін). В середині 1957 року почалась реорганізація міністерств та відомств Союзу і трест «Укрнафтогеофізика» був переданий з МіннафтопромуМіністерство нафтової промисловості в підпорядкування Головного управління геології і охорони надр при Раді Міністрів УРСР. В зв'язку з цим та з метою підвищення ефективності геолого-геофізичних робіт, вдосконалення їх організації і підвищення спеціалізації власне геофізичних досліджень до ЗУГК були приєднані:
Прикарпатська геофізична партія від Київської комплексної геофізичної експедиції Північно-Західного тресту, Сокальська каротажна партія від Артемінської геофізичної експедиції, Коломийський та Молдавський каротажні загони від Київського геологічного управління.
На той час розпочались дослідження, націлені па пошуки рудних корисних копалин, калійних солей в Закарпатті і Передкарпатті, До 1965 року, коли партії, що проводили ці роботи, були передані в трест «Київгеологія», було відкрито родовища ртуті, поліметалів, бариту, калійних солей. Розпочата реорганізація тривала кілька років, і в цей період окремі структурні одиниці геологічної служби України створювались, інші — ліквідовувались. Так, в ЗУГК на базі Стрийської промислово-геофізичної бази була організована Стрийська промислово-геофізична експедиція (начальником якої був згодом призначений Д. Д. Глагола), а сама ЗУГК стала називатись Західно-Українською геофізичною розвідувальною конторою (ЗУГРК). Таким чином, назва поступово наближалась до існуючої нині. Трест «Укрнафтогеофізика» з серпня 1959 року став називатись «Укргеофізрозвідка». 1 жовтня 1960 року зі складу ЗУГРК була виділена як самостійна, з усім особовим складом, Стрийська промислово-геофізична експедиція, яка, в свою чергу, пізніше стала засновницею Івано-Франківської промислово-геофізичної експедиції. ЗУГРК з 1 листопада 1960 року була перейменована в Західноукраїнську геофізичну розвідувальну експедицію (ЗУГРЕ). Експедиція одною з перших в колишньому Союзі почала розвідувати труднодоступні ділянки в горах і досягла в цьому напрямку позитивних результатів, застосовуючи спочатку метод просторових сейсмозондувань, а в сімдесяті роки методики поздовжньо-непоздовжніх та широких профілів, контурну сейсморозвідку. Розроблені в експедиції режекторні фільтри РФ-50 та пристрої управління вибухом по радіо УРВ поклали основу для створення дослідного виробництва, продукція якого поставлялась в 70-80-х роках в геофізичні організації всього колишнього Радянського Союзу, а також в Афганістан, В'єтнам, Ємен. ЗУГРЕ причетна не тільки до створення промислово-геофізичних експедицій та становлення рудної геофізики в західному регіоні України, але й була також і кузнею наукових кадрів. Тут у свій час працювали геофізики і геологи, які згодом стали
докторами наук: Ю. А. Васильєв, Я. С. Сапужак, Л. Є. Фільштинський, І. Ї. Хараз; кандидатами наук: В. Л. Антипов, В. Я. Бендерський, І.3Лонтовий, Х. Б. Заяць, Д. Н. Лящук, Є. П. Пуздровський, Л. Д. Райхер, О. І. Сагалова, О. П. Самойлюк, М. Й. Червонський.
Це свідчить про високий інтелектуальний потенціал колективу експедиції. В 1962 році до складу молодого тоді Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту (УкрНДГРІ) була передана тематична партія, яка, разом з іншими геофізиками, вихідцями з ЗУГРЕ, становила основу геофізичного відділу інституту.
Використання новітніх технологій