Карл I (), повне ім'я Карл Фрідріх Александр (), ( 6 березня 1823 — 6 жовтня 1891) — король Вюртембергу у 1864—1891 роках. Син попереднього короля Вюртембергу Вільгельма I та вюртемберзької принцеси Пауліни.

Біографія Народився 6 березня 1823 року у Штутгарті. Був другою дитиною та єдиним сином в родині короля Вюртембергу Вільгельма I та його другої дружини Пауліни Вюртемберзької. Мав старшу сестру Катерину та молодшу — Августу.

Навчався в Тюбінгенському та Берлінському університетах. Здійснив поїздки Голландією, Британією, Італією, Австрією та Німеччиною.Paul Friedrich von Stälin: Karl I. Friedrich Alexander, König von Württemberg. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 51, Duncker & Humblot, Leipzig 1906, стор. 57–65

18 січня 1846 року в Палермо заручився з російською великою княжною Ольгою Миколаївною. 13 липня у Петергофі відбулося їхнє весілля. 23 вересня пара урочисто прибула до Штутгарта. Дітей не мали. Літньою резиденцією подружжя слугувала вілла Берг у Штутгарті. Від 1863 року виховували небогу Ольги, велику княжну Віру Костянтинівну. Кілька разів принц був центром скандалу через близькі знайомства з чоловіками.

Став королем у 1864 році. Був більш ліберальним правителем, ніж його батько. Замінив головного міністра Йозефа фон Ліндена на Карла фон Варнбюлера. Зовнішня політика в перші роки правління пройшла шлях від союзу з Австрійською імперією та союзу з Пруссією. У 1866 році визнав розпуск Німецького Союзу.

Підтримав Австрію в Австро-прусській війні. Однак, після битви під Садовою уклав із Пруссією таємний військовий договір, який було оприлюднено у 1867. Втім, двір, уряд та народ офіційно зайняли антипрусську позицію.

Усередині країни правив у постійній згоді з ландтагом. У вересні 1870 року фактичним головою уряду було призначено Германа фон Мітнахта.Friedrich Freiherr Hiller von Gaertringen: Karl, König von Württemberg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 11, Duncker & Humblot, Berlin 1977, ISBN 3-428-00192-3, стор. 269

1 січня 1871 року вступило в силу приєднання Вюртемберга до Північнонімецької конфедерації, але дуже скоро королівство увійшло до складу Німецької імперії. Наслідком цього стало істотне обмеження суверенітету королівства. Вюртемберг втратив колишню міжнародну позицію, але отримав більшу безпеку як всередині, так і зовні держави. Поштові та телеграфні служби, фінансовий суверенітет, культурне управління та управління залізницею залишалися внутрішніми, так само як і право на власну військову адміністрацію.

Від 1878 року, маючи слабке здоров'я та страждаючи на депресії, Карл періодично усамітнювався для приватного життя, виїжджаючи за кордон, наприклад, до Ніцци. При цьому він нехтував зобов'язаннями правителя, як стверджується, одного разу в нього накопичилося до 800 непідписаних документів. З одного боку, це було незручно для адміністрації, з іншого боку — дуже зручно для уряду, оскільки він міг керувати в основному без втручання монарха.

Помер 6 жовтня 1891 року у Штутгарті.

Особисте життя У подружжя не було дітей, можливо, через гомосексуальність Карла.Sabine Thomsen. Die württembergischen Königinnen. Charlotte Mathilde, Katharina, Pauline, Olga, Charlotte — ihr Leben und Wirken [The Queens of Wuerttemberg: Charlotte Matilde, Katharina, Pauline, Olga, Charlotte — Their Lives and Legacies]. Silberburg-Verlag, 2006. 1870 року Ольга та Карл I усиновили племінницю Ольги Віру Костянтинівну, доньку її брата, великого князя Костянтина.

Карл I кілька разів ставав об'єктом скандалів через свою близькість з різними чоловіками. Перша «інтимна» давня «сердечна дружба» була з його генерал-ад'ютантом, бароном Вільгельмом фон Шпітцембергом. Іншим таким другом був Річард Джексон з Цинциннаті, секретар консульства США. Найбільш сумнозвісними стосунками Карла були стосунки з американцем Чарльзом Вудкоком, 30-річним чоловіком, з яким він познайомився 1883 року. Король зробив Вудкока своїм камергером і навіть підвищив його до фрайгера Вудкока-Севіджа в 1888 році.Jette Sachs-Colignon. Königin Olga von Württemberg, Stieglitz, 2002.[Mann für Mann, Bernd-Ulrich Hergemöller, Pages 409, 410] Карл I та Чарльз Вудкок стали нерозлучними, навіть з'являлися разом на публіці в однаковому одязі. Скандал стався не стільки через гомосексуальність короля, скільки через те, що Вудкок використовував своє становище, аби здійснювати значний вплив на кадрові рішення короля. Це не залишилося непоміченим пресою, і разом з політичним істеблішментом на чолі з прем'єр-міністром Германом фон Міттнахтом на короля чинився сильний тиск, щоб він відмовився від Вудкока. Однак у 1889 році Чарльз знайшов нового друга в особі Вільгельма Жоржа, технічного директора королівського театру. Стосунки з Жоржем тривали до смерті короля через два роки.

Нагороди

Велике герцогство Баденське

Орден Вірності (Баден) (1830) Орден Церінгенського лева, великий хрест (1830)

Вюртемберзьке королівство

Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1837) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест Орден Ольги (27 червня 1871) — засновник ордена.

Прусське королівство

Орден Чорного орла з ланцюгом орден (20 травня 1841) ланцюг (1861) Орден Червоного орла, великий хрест Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест (22 вересня 1876) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу

Ганноверське королівство

Орден Святого Георгія (Ганновер) (1855) Королівський гвельфський орден, великий хрест (1855)

Королівство Італія

Вищий орден Святого Благовіщення (13 квітня 1882) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (13 квітня 1882) Орден Корони Італії, великий хрест (13 квітня 1882)

Інші країни

Орден Андрія Первозванного (Російська імперія; квітень 1829) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (квітень 1841) Орден Святого Губерта (Баварське королівство; 1841) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австрійська імперія; 1845) Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське; 19 вересня 1846) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (22 жовтня 1848) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест і золотою короною (Велике герцогство Ольденбурзьке; 17 жовтня 1853) Орден Леопольда I, велика стрічка (Бельгія; 1864) Орден Рутової корони (Саксонське королівство; 1864) Орден Святого Карла (Монако), великий хрест (24 вересня 1865) Орден Почесного легіону, великий хрест (Друга французька імперія; липень 1867) Орден Серафимів (Шведсько-норвезька унія; 17 жовтня 1879) Орден Золотого руна (Іспанія; 6 лютого 1888) Орден Слона (Данія; 23 червня 1889) Орден Підв'язки, закордонний лицар-компаньйон (Британська імперія; 23 квітня 1890)

Генеалогія

Примітки

Література Jürgen Honeck: Drei württembergische Könige. Ihre Persönlichkeit im Spiegel von Politik, Macht und Liebe, Stieglitz, Mühlacker und Irdning/Steiermark 2008, ISBN 978-3-7987-0393-3. Hubert Krins: Könige und Königinnen von Württemberg. Lindenberg 2007 (3. Auflage). ISBN 978-3-89870-024-5. Ulrike Landfester, Friderike Loos (Hrsg.): Lieber Kronprinz! Liebe Freundin!: Briefwechsel zwischen Bettine von Arnim und Karl von Württemberg. Mit einem Anhang: Briefwechsel zwischen Bettine von Arnim und Julius von Hardegg. Manutius, Heidelberg 1998, ISBN 3-925678-82-4. Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, стор. 319–323. Sophie Dorothee Podewils (Hrsg.): Traum der Jugend goldner Stern. Aus den Aufzeichnungen der Königin Olga von Württemberg [Aus dem französischen Manuskript übersetzt von Sophie Dorothee Gräfin Podewils]. Neske, Pfullingen 1955. Paul Sauer: Regent mit mildem Zepter. König Karl von Württemberg. DVA, Stuttgart 1999. ISBN 3-421-05181-X.

Посилання Вюртемберги Профіль на Geni.com Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Карла I