Будинок фабриканта Рабиновича — історична будівля кінця XIX століття у місті Кременчуці, що розташована на вулиці Софіївській 73. Зараз у ньому розташовується центр стандартизації, метрології та сертифікації.
Історія У 1887 році у кварталі між Кривогрязною (нині Троїцька), Міщанською (Софіївська), Приютською (Горького) і Бульварною (Богаєвського) вулицями «Товариство Ф. Сандомирський і Н. Рабинович» побудувало тютюново-махоркову фабрику.
У 1906 році товариство розпалося і Нохім Іцкович Рабинович заснував на його місці власне тютюнове підприємство «Самокат» («Самокатъ»), зі своїми складами і корпусами. Центром підприємства був будинок його власника. Нохім Рабинович був також старостою юдейського молитовного будинку «Бейс-Яків», що розташовувався у будинку його компаньйона Фріделя Сандомирського на тій же вулиці.
Після революції 1917 року тут працювала їдальня № 1 для співробітників НКВС та військових курсантів.
Під час нацистської окупації 1941-1943 рр. на території фабрики базувалася німецька автоколона. У післявоєнний час у будинку Рабиновича до кінця 1950-х ще діяла їдальня. Через який час тут розташувалася організація під назвою «Котлонагляд». Станом на 2019 рік, у ньому розташовується Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації.
Будівлю взято під охорону державою як пам'ятку архітектури.
Див. також Пам'ятки архітектури Кременчука
Джерела
А.Н.Лушакова, Л.И.Евселевский. Улицами старого Кременчуга. Вид-во «Кременчук». 2001. Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1887 год. Справочная книжка по Полтавской губернии на 1906 год Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1913 год. Особняк Рабиновича // Сайт «Наш Кременчуг» http://kremenchug.co.ua/osobnyak-rabinovicha.html Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529.
Примітки
Посилання Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).