Історія Краснодарського краю, Історія Кубані — історія, що пов'язана з сучасним Краснодарським краєм Російської Федерації, що неофіційно називають Кубанню, а також історичного українського етнічного краю Кубані, що в кінці XVIII-го сторіччя, після геноциду черкесів, була заселена українськими запорізькими козаками.
Археологія Кубані
Кам'яна доба
Давньокам'яна доба Територія Краснодарського краю була населена за кам'яної доби біля 2 мільйонів років тому (стоянка Кермек на Таманському півостровіЩелинский В. Е. Кермек — стоянка начальной поры раннего палеолита в Южном Приазовье // Фундаментальные проблемы археологии, антропологии и этнографии Евразии: К 70-летию академика А. П. Деревянко. Отв. ред. В. И. Молодин, М. В. Шуньков. Новосибирск.). Понад 1,5 мільйони років стоянці Родніки-1 й понад 1 мільйони років стоянці Богатирі у Південному Надоозів'ї, інтервалом 1,5-0,78 мільйони років тому датується місцевість Цимбал у селища СіннийЩелинский В. Е. Эоплейстоценовая раннепалеолитическая стоянка Родники 1 в Западном Предкавказье. — СПб.: ИИМК РАН, ООО «Периферия», 2014. — 168 с., понад півмільйона років стоянкам Родніки 2-4 та Ільська-2 (у селищі Ільський). Крім полювання на таких великих ссавців як південний мамут (Archidiskodon meridionalis tamanensis) та кавказький еласмотерій (Elasmotherium caucasicum), про що свідчить застрягле в черепі еласмотерія пикоподібне знаряддя з окварцованого доломіту, творці Таманської ранньоашельської індустрії займалися береговим збиранням білкової їжі у вигляді молюсків, трупів морських тварин та рибиЩелинский В. Е. Об охоте на крупных млекопитающих и использовании водных пищевых ресурсов в раннем палеолите (по материалам раннеашельских стоянок Южного Приазовья) // Краткие сообщения Института археологии. Вып. 254. 2019.
Середньокам'яна доба Знахідки неандертальців на Кубані відомі з шарів середньокам'яної доби Мезмайської печери (мустьєрська культура), печери Матузка, Монашенської та Баракаївської печер Губської ущелини.
Неандертальців змінили люди сучасного виду в період пізнього палеоліту (Ахштирська печера). Виявлені поселення середньокам'яної доби.
Новокам'яна доба Наявність населення на Передкавказзі за новокам'яного доби наразі поставлено під сумнів.
Мідна доба За мідної доби у степу та у горах з'являється культура накольчатої перлової кераміки.
Бронзова доба За ранньої бронзової доби у 3300-2700 роках до Р. Х. у степах Передкавказзя мешкали племена новотиторовської культури (входила до спільністі ямної культури), майкопської культури, а також новосвободненської культури. Пізніше в степах з'явилися племена катакомбної культури.
За середньої бронзової доби степи населяли люди північнокавказької культури, а гірські райони — дольменної культури.
Бережнівсько-маївська зрубна культура належала до зрубної культурно-історичної спільністі й відносилася до 1700—1100 рокам до Р. Х..
За пізньої бронзової доби з'явилася нова культура, а на рубежі раннього заліза — протомеоти.
Стародавня Кубань (… — 5 сторіччя)
Надозів'я й Боспор пов'язані з кімерійцями відомими у 900—600 роках до Р. Х. та їх країною Кімерія.
Боспорська держава На чорноморському узбережжі було кілька грецьких колоній, що пізніше увійшли до складу Боспорського царства (480 рік до Р. Х. — 370-ті роки після Р. Х. й пізніше). Грецькі міста переважно концентрувалися на Тамані; Апатур, Ахіллей, Кімерик, Кепи (селище Сінне), Тірамба, Фанагорія, Коркондама, Гермонасса (згодом руська Тмуторакань), Горгіппія.
У 109-63 роках до Р. Х. Боспорське царство увійшло до складу Понтійського царства. Після включення Понтійського царства до складу римської провінції Віфінія-Понт, сину Мітридата VI Євпатора Фарнаку II вдалося на Боспорі. Він правив Боспором доки зазнав поразки від римлян й 46 року до Р. Х. від свого намісника Асандра.
Стародавні адиги Пізніше з'явилися народи, про які збереглися письмові повідомлення. Таким населенням на території Кубані й частини Ставропілля були меоти (синди, досхі та дандарії).
За грецькими джерелами приблизно від 100 році до Р. Х. до 400 року після Р. Х. у горах й передгір'ях північно-західного Кавказу, територія якої нині у межах Краснодарського і Ставропольського країв, Адигеї, Карачаєво-Черкесії, Кабардино-Балкарії розташовувалася антична країна Зихія — історична держава зигів. У 15 сторіччі зигів отожнено з черкесами.
На півдні чорноморського узбережжя краю та в Абхазії у I сторіччі після Р. Х. до початку VI сторіччя існувала держава Саніґія до її захопленням князівством Абазгія. Про етнічну належність точаться суперечки між праабхазьким племенем саніґів, санами (предки менґрелів та лазів)ინგოროყვა პ. გიორგი მერჩულე, თბ., 1954; або прасванамиმიქელაძე თ., ძიებანი კოლხეთის და სამხრეთ-აღმოსავლეთი შავიზღვისპირეთის უძველესი მოსახლეობის ისტორიიდან (ძვ. წ. II—I ათასწლეულები), თბ., 1974..
За деякими відомостями з надкаспійських степів робили набіги явно нечисленні, але войовничі сіраки, що пізніше асимілювалися з адигами.
Середньовічна Кубань (6-15 сторіччя)
Стара Велика Болгарія 631 року булгарський хан Кубрат засновує на Кубані держава Велику Болгарію й починає династію булгарських ханів Дуло. Столицею держави стала Фанагорія.
Хозарія Територія Краснодарського краю приблизно у 700—965 роках перебувала у складі Хозарського каганату.
Руське Тмутороканське князівство
Після розгрому Хозарського каганату 965 року київським князем Святославом на Кубані утворено Тмутороканське князівство у склади Русі. Столицею Тмутороканської держави стала старе грецьке місто Гермонаса, що за Русі називалося Тмуторокань.
Візантійська імперія Пізніше, через посилення половців й зазіхань Візантії кінця 11 сторіччя Тмутороканське князівство до 1204 року перейшло під владу Візантійських імператорів.
Касогія У руських літописах (у «Слові о полку Ігоревим» згадано Редедю, князя касозького) вперше з'являються касоги — сучасні адиги.
Золота Орда У 1243—1438 роках територія нинішньої Кубані входила до складу Золотої Орди. Після розпаду останньої, Кубань частинами відійшла до Кримського ханства, Черкесії та Оттоманській (Османська) імперії, що домінувала у регіоні.
Нововічна Кубань (16 сторіччя — 1914 рік) Після захоплення й приєднання 1556 року Московським царством Астраханського ханства, Москва починає експансію на кримську Кубань, що перебувала під протекторатом Османської імперії. Триває череда московсько-турецьких воєн у 1568–1570; 1676–1681; 1686–1700; 1710–1713 роках; й російсько-турецьких воєн у 1735–1739; 1768–1774; 1787–1792 роках.
Кубань у Російській імперії
Після знищення Запорізької Січі у 1775 році, бл. 5 тис. запорозьких козаків пішли до гирла Дунаю, утворивши там Задунайську Січ під протекторатом османського султана. Решта 20 тисяч козаків була інтеґрована до російської армії для діяльності в межах майбутньої Новоросії. У квітні 1783 року наказом Катерини II Тамань та Правобережна Кубань (Північне Надкубання), де раніше кочували ногаї, після ліквідації Кримського ханства приєднано до Російської імперії до складу Катеринославського намісництва.
Чорноморське козацтво (1792—1860) По закінченню російсько-турецької війни (1787—1792) у 1792-93 роках сюди переселяється чорноморське козацьке військо (запорізькі козаки), створюється кордонна укріплена лінія понад річкою Кубань й відтискуються у гори адиги. У 1793 році ними було закладено місто Катеринодар (з 1920 Краснодар). Адміністративно край отримав назву Землі Чорноморського козачого війська, що у 1796—1802 відносилися до Новоросійської губернії. Згодом з'являється назва Область Війська Чорноморського. У 1802-1832 рр. проведено ще 5 кампаній адміністративного переселення українців на Кубань.
В ході колоніальної Кавказької війни 1763—1864 років для придушення волі народів Передкавказзя, Росія до 1829 року завоювала й з 1830-х років закріпилася на кубанському Чорноморському узбережжі Османської імперії.
Кубанське козацтво (з 1860 року) 1860 року з області Чорноморського козацького війська та західної частини Кавказького лінійного козацького війська утворена Кубанська область, що стала територією Кубанського козацького війська.
У Надчорномор'ї у 1866—1888 роках існував Чорноморський округ. 1896 року утворена Чорноморська губернія виділенням Чорноморського округу Кубанської області. З 1897 року імперський уряд заборонив козакам обирати кошового отамана, замінивши їх спочатку військовими, а потім наказними, яких призначати почав царський уряд.
1900 року населення Кубанської області налічувало близько 2 мільйонів осіб.
1913 року за валовим збором зерна Кубанська область вийшла на 2-е місце у Російській імперії, а за виробництвом товарного хліба — на 1-е місце. В області активно розвивалася переробна промисловість сільгосппродукції та хімічна промисловість (створені великі акціонерні товариства), йшло залізничне будівництво.
Новітня Кубань (1914 — …)
Українська революція на Кубані (1917—1920 роки) Після лютневої російської революції 1917 року на Кубані 30 квітня 1917 року утворюється проукраїнський орган влади Кубанська військова рада. У вересні 1917 року Кубанська область увійшла до складу новоутвореної республіки Кубанський край, Кубанська військова рада стала Кубанською крайовою радою й прийнято 1-шу конституцію республіки.
28 січня 1918 року Кубанською крайової військовий радою на чолі з Миколою Рябоволом проголошена незалежна Кубанська Народна Республіка як частина майбутньої Російської Федеративної Республіки. 16 лютого 1918 року Кубанська Законодавча Рада проголошує Самостійну Кубанську Народну Республіку. Через декілька днів по закінченні сесії нарада членів Ради ухвалює резолюцію про прилучення Кубані на федеративних умовах до України.
У лютому-квітні 1918 році Кубанська народна республіка була завойована пробільшовицьки налаштованими солдатами російської армії, що поверталися з німецького фронту й були організовані більшовиками. Початково, більшовики утворили Чорноморську (25 листопада 2017 року) й Кубанську (13 квітня 2018 року) радянські республіки у відповідних Чорноморській губернії й Кубанській області колишньої Російської імперії, які об'єднали 30 травня 1018 року у Кубано-Чорноморську радянську республіку, яку 7 червня 1918 року включено до Північно-Кавказької Радянської Республіки (об'єднана зі Ставропольською радянською республікою та Тереською РР).
Російські більшовики утвердилися у Чорноморській губернії. Вони взяли владу у Туапсе 3 листопада 1917 року, у Новоросійську — 1 грудня 1917 року, у січні 1918 року — у Армавірі, Майкопі, Тихоріцьку, Темрюці та ряді кубанських станиць. Більшовики сформували загони Красної гвардії та 39-ту піхотної дивізію й розгорнули наступ на Катеринодар, що був зайнятий 14 березня 2018 року. Кубанське козацтво вичікувало й не переходило на сторону більшовиків й не вступали у самостійну кубанську армію. Уряд СКНР після відступу на Дон Кубанської армії пішов на перемовини з Півднем Росії для спільної боротьби проти більшовиків. 27 березня 1918 року у Ново-Дмитрівській станиці були об'єднані частини Добровольчої армії й загін Кубанської Ради Віктора Покровського. Командувачем об'єднаної армії став Лавр Корнілов.
З червня до листопада 1918 року тривав Другий Кубанський похід Добровольчої та Кубанської армій.
З весни до осені 1918 року відбувся перехід більшості кубанських козаків до боротьби проти більшовиків. Причинами були більшовицька конфіскація й переділ військових земель, перебудова станового землекористування козацтва й зрівняння козаків з рештою сільського населення; класова політика більшовиків, що сприяла розпалюванню станової ворожнечі, що призвело до зростання числа погромів козаків, розстрілів й грабежів з боку «іногородніх»; мародерство красноармійських загонів, що складалися з іногородніх й акти насильного розкозачення.