Ідмо́н () — віщун, син Аполлона й Астерії (варіант: Кірени), подорожував з аргонавтами, попри те, що йому пророкували смерть у цій подорожі.
Помер на землі маріандян від укусу змії (за другою версією — від хвороби, за третьою — роздертий диким кабаном). Коли мегарці заснували Гераклею Понтійську, вони, за велінням Аполлона, спорудили Ідмонові гробницю і шанували його як покровителя.
Література Словник античної міфології. — : Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.