Ізбиця () — архітектурний елемент у вигляді зрубу, кліті. Відома в дерев'яному зодчестві земель Речі Посполитої (України, Білорусі й Польщі) в XVI—XVII століттях. Частіше за все ізбицею називали зрубну надбудову над замковою вежею, увінчану шатром, що трохи виступала за периметр мурів вежі й була оточена бійницями типу машикулів чи підсябиттів. Також так називали зруб, що ставився перед воротами у рові для укладання на ньому мостового настилу.
У польській мові словом izbica могли також називати городню .
Примітки
Джерела Архітэктура Беларусі: Энцыклапедычны даведнік. — : Беларус. энцыкл., 1993. — 620 с.: іл. ISBN 5-85700-078-5.