Чоловіки, які практикують секс із чоловіками (ЧСЧ), належать до уразливих стосовно ВІЛ груп. За даними ЮНЕЙДС, імовірність ВІЛ-інфікування чоловіків, що практикують одностатевий секс, приблизно в 20 разів перевищує аналогічний показник для загального населення. Показники ВІЛ-інфекції серед людей, тих, що змінили свою статеву приналежність, варіюють від 8 до 68 % залежно від країни або регіону.

Загальний огляд епідемії ВІЛ в Україні

У країнах Східної Європи та Центральної Азії розвиток епідемії ВІЛ триває, причому Україна посідає одне з перших місць у регіоні за темпами поширення ВІЛ-інфекції. За оціночними даними на початок 2018 року в Україні мешкало 240 тис. людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ). Поширеність ВІЛ серед населення віком від 15 до 49 років у 2017 році становить 0,9 %. Останніми роками має місце збільшення кількості осіб з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції: 18194 особи у 2017 році, 17066 у 2016 році, 15869 у 2015 році. Серед нових випадків інфікування ВІЛ переважають чоловіки, а також особи віком 25–49 років. Протягом останнього десятиліття серед уперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції спостерігається тенденція до зниження частки молодих людей у віці 15–24 років та збільшення частки осіб від 50 років та старше.

Епідемія ВІЛ залишається сконцентрованою у ключових та найбільш уразливих групах населення, зокрема — серед людей, які вживають наркотики ін'єкційно (ЛВНІ), осіб, які надають сексуальні послуги, чоловіків, які мають секс із чоловіками (ЧСЧ). До груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ в Україні віднесено також статевих партнерок і партнерів ЛВНІ, клієнтів осію комерційного сексу, статевих партнерок ЧСЧ, натомість трансґендери та ув'язнені групами підвищеного ризику донині не визнаються.

За результатами біоповедінкових досліджень (IBBS), проведених у 2017—2018 рр. серед ключових та найбільш уразливих груп населення, поширеність ВІЛ серед ЛВНІ складає 22,6 %, ЧСЧ — 7,5 %, ОСП — 5,2 %, серед ув'язнених — 7,6 %. До 2008 року в Україні (за результатами реєстрації нових випадків ВІЛ-інфекції, але не фактично в епідемічному процесі), домінував парентеральний шлях передачі ВІЛ при вживанні ін'єкційних наркотиків, проте останніми роками домінує статевий, переважно при гетеросексуальних контактах, останній дедалі стає більш значущим. У структурі шляхів передачі ВІЛ питома вага статевого шляху передачі ВІЛ невпинно зростала та в 2017 році становила 73,8 %.

Епідемічна ситуація додатково ускладнюється через гуманітарну кризу всередині країни у зв'язку з анексією Криму та військовими діями Російської Федерації на Сході України, що призвело до збільшення числа внутрішньо переміщених осіб з областей, які найбільше постраждали від епідемії ВІЛ. Кількість ВІЛ-позитивних людей, які прибули з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та станом на початок 2018 року перебувають на обліку у лікувальних закладах в інших регіонах України, становить 1473 осіб (на початок 2017 року — 1614 осіб), з них 1025 осіб (69,6 %) прибули з Донецької області, 328 осіб (22,3 %) — з Луганської області та 120 осіб (8,1 %) — з АР Крим.

На розвиток епідемії ВІЛ також впливає і міграція. Згідно з даними офіційної статистики, у 2017 році зареєстровано більше 14 млн в'їздів іноземних громадян, які в'їхали в Україну на короткі та довготривалі терміни перебування (включно з одноденними відвідувачами) і найбільше з Молдови (4,4 млн в'їздів) та Білорусі (2,7 млн в'їздів). Громадяни України виїжджали за кордон майже вдвічі більше — понад 26 млн виїздів і найбільше до Польщі (9,9 млн виїздів), Російської Федерації (4,3 млн виїздів) та Угорщини (3,1 млн виїздів).

ВІЛ-інфекція та ІПСШ серед ЧСЧ

Оціночна чисельність ЧСЧ в Україні складає 181,5 тис. осіб. До регіонів з найбільшою чисельністю ЧСЧ належать м. Київ та Донецька область. За іншими оцінками (кількість профілів користувачів мобільного додатку для ґей-знайомств Hornet (dating app), чию ґеопозицію зарестровано в Україні станом на 2018 р.) чисельність ЧСЧ складає принаймні 242,67 тис. осіб.

Поширеність ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ протягом останніх років зростала. Згідно з результатами IBBS 2018 року, поширеність ВІЛ серед ЧСЧ становить 7,5 % (95 % ДІ: 6,8-8,2 %), що статистично не відрізняється від показника 2016 року — 8,5 % (95 % ДІ: 7,7-9,4 %).

Результати IBBS 2018 року демонструють місцеві особливості поширеності ВІЛ серед ЧСЧ. Так, найвища поширеність ВІЛ серед ЧСЧ зафіксована у містах Донецьк (22,8 %), Черкаси (14,3 %), Одеса (13 %), Миколаїв (7,3 %) та Київ (7,1 %).

У порівнянні з попередніми IBBS, збільшилась поширеність ВІЛ серед ЧСЧ віком до 24 років включно — з 5 % (95 % ДІ: 3,8-6,0 %) у 2016 році до 6,7 % (95 % ДІ: 5,7-7,8 %) у 2018 році. Як і раніше, вища поширеність ВІЛ спостерігається серед старшої вікової групи — ЧСЧ віком від 25 років, у 2018 році цей показник склав 8 % (95 % ДІ: 7,1-8,9 %), у 2016 році — 10 % (95 % ДІ: 9,3-11,5 %).

В рамках попереднього IBBS 2016 року вимірювалась поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ): поширеність гепатиту С серед ЧСЧ склала 4,2 %, гепатиту В — 2,7 %, сифілісу — 3 %.

Кількість офіційно зареєстрованих нових випадків передачі ВІЛ-інфекції гомосексуальним шляхом в країні щорічно зростала — з 20 випадків у 2005 році до 508 у 2017 році. Проте, і сьогодні існує суттєве недоврахування випадків інфікування ВІЛ гомосексуальним шляхом через закритість групи та прихований характер епідемії ВІЛ в спільноті. Оціночна чисельність ЧСЧ, які живуть з ВІЛ-інфекцією, в Україні складає 13553 осіб. Варто також відзначити високі показники поширеності ВІЛ серед ЧСЧ в сусідніх країнах: Туреччина — 12,7 % (Стамбул), Румунія — 11,4 %, Білорусь — 9,8 %, Молдова — 9 % (Кишинів), Російська Федерація — 7,1 % (Москва) та 22,8 % (Санкт-Петербург), Польща — 7,2 %, Угорщина — 4 %.

ВІЛ-інфекція та ІПСШ серед трансґендерів

Оціночна чисельність транс-людей в Україні складає 8400 осіб (інтервал від 3400 до 14000).

В 2017 році було проведено дослідження поведінки та потреб трансґендерів в послугах з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, що є одним з найбільш масштабних досліджень в регіоні Східної Європи та Центральної Азії. Згідно з результатами дослідження, в якому взяли участь трансґендерні жінки та чоловіки, а також люди з іншими видами ґендерної ідентичності, поширеність ВІЛ серед трансґендерів може складати 21 %. Поширеними також є і ІПСШ. Майже половина (48 %) трансґендерів мали ІПСШ протягом останнього року. 83 % лікувались самостійно, не звертаючись за медичною допомогою лікарів. Серед тих, хто не звертався по допомогу, 26 % зазначили, що бояться поганого ставлення лікарів та 22 % не знають, до кого звернутись та не знають компетентних лікарів.

Пізніше та більш професійне дослідження не підтвердило цих високих цифр. Так, поширеність ВІЛ серед транс-жінок склала 2 %, а серед транс-чоловіків ВІЛ-позитивних осіб не виявлено. За результатами тестування трансгендерних жінок, виявлено антитіла до вірусного гепатиту В у 2,1 %, вірусного гепатиту С — у 1,4 %, та сифілісу — у 2,6 % респонденток. За самодекаруванням, трансгендерні жінки вказали, що хворіли або хворіють на наступні захворювання: сифіліс — 1,1 %, гепатит В — 0,6 %, гепатит С — 0,2 %. Серед трансгендерних чоловіків, за самодекларуванням, та за результатами тестування виявлено антитіла до вірусного гепатиту С — 2,0 %.

Практики безпечної сексуальної поведінки серед ЧСЧ

У порівнянні з попередніми IBBS серед ЧСЧ, згідно з результатами 2018 року використання презерватива під час останнього анального контакту стало більш популярним: 78 % (95 % ДІ: 76,6-78,8 %) у 2018 році проти 71 % (95 % ДІ: 69,5-72,3 %) у 2016 році.

Частіше користуються презервативом під час останнього статевого контакту з постійним сексуальним партнером: 71 % (95 % ДІ: 69,1-72,3 %) у 2018 році проти 62-67 % у попередні роки.

Третина ЧСЧ (37 %) мали останній сексуальний контакт з випадковим партнером і 87 % використовували презерватив, що відповідає рівню 2016 року (88 %) та краще результатів IBBS попередніх років. Натомість за результатами 2018 року дещо знизилось використання презерватива під час останнього сексуального контакту з комерційним сексуальним партнером, якому давали винагороду за секс — 83 % (95 % ДІ: 75,3-88,2 %) у 2018 році проти 88-93 % у 2011—2016 рр. та з комерційним партнером, який давав винагороду за секс — 71 % (95 % ДІ: 64,9-79,8 %) у 2018 році проти 76–80 % у 2011—2016 рр..

+ Використання презерватива серед ЧСЧ під час останнього анального контакту (серед тих, у кого був такий тип партнера за останні 30 днів), за типами партнерів (IBBS, 2011—2018 рр.), % 2011 2013 2016 2018 Постійний партнер 62 63 67 71 Випадковий партнер 78 83 88 87 Комерційний партнер, якому респондент давав винагороду 89 93 89 83 Комерційний партнер, який респонденту давав винагороду 76 76 80 71

Частка ЧСЧ, які користуються презервативами постійно, за результатами IBBS останніх років, стабільна, і становить у 2018 році 58 % (95 % ДІ: 56,7-59,5 %).

Результати IBBS 2018 року свідчать про значне зниження постійного використання презерватива з комерційними партнерами: якому давали винагороду за секс (43 % у 2018 році проти 58-80 % у 2011—2016 рр.) та який давав винагороду за секс (56 % у 2018 році проти 60-70 % у 2013—2016 р.). Натомість, за результатами 2018 року використання презерватива з постійним партнером стало регулярнішим, а з випадковим партнером статистично не відрізняється від рівня 2016 року.

+ ЧСЧ, які завжди використовували презерватив протягом останніх 6 місяців (серед тих, у кого був такий партнер за останні 6 місяців), за типами партнерів, IBBS, 2011—2018 рр., % 2011 2013 2016 2018 Постійний партнер 45 46 49 53 Випадковий партнер 79 59 69 67 Комерційний партнер, якому респондент давав винагороду 79 58 80 43 Комерційний партнер, який респонденту давав винагороду 61 66 70 56

Бісексуальна орієнтація, яку мають 34 % ЧСЧ, створює додаткові ризики передання ВІЛ-інфекції жінкам. Згідно з результатами останнього IBBS, 5 % ЧСЧ перебувають в офіційному гетеросексуальному шлюбі. 54 % ЧСЧ мали досвід сексуальних контактів з жінкою. 23 % практикували секс із жінкою протягом останніх 6 місяців. Під час останнього сексуального контакту із жінкою 67 % використовували презерватив. Дослідження показують, що серед тих чоловіків, які мали секс з обома статями протягом останнього місяця, практикували повністю безпечну поведінку лише половина, а 26 % не використовували жодних засобів захисту ані з чоловіками, ані з жінками.

Поведінкові особливості трансґендерів в контексті ВІЛ-інфекції

Результати «Дослідження поведінки та потреб трансґендерів в послугах з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні» 2017 року демонструють високий рівень залученості трансґендерів до секс-послуг: 91 % надавали секс-послуги хоча би одноразово, з них 41 % роблять це постійно, 31 % — іноді. Третина трансґендерів (31 %) використовували презерватив під час останнього сексуального контакту.

64 % трансґендерів протягом останніх 6 місяців мали сексуальні контакти з комерційним партнером (який давав винагороду за секс), 21 % — з випадковим партнером. Найменше використовували презерватив з комерційним партнером, який давав секс за винагороду — 69 % мали незахищений статевий контакт хоча би раз протягом останніх 6 місяців.

Послуги з профілактики ВІЛ серед ЧСЧ та трансґендерів

Заходи з профілактики ВІЛ передбачені Загальнодержавною цільовою соціальною програмою протидії ВІЛ-інфекції на 2014—2018 рр. Програма передбачає надання комплексних профілактичних послуг ЧСЧ на базі громадських організацій, мобільних пунктів та амбулаторій.

Втім, цільові показники та заходи з профілактики ВІЛ у програмі визначені лише серед ЧСЧ, а щодо трансґендерних осіб — відсутні.

Програми протидії ВІЛ-інфекції та СНІДу впроваджуються в Україні за державні та донорські кошти. Найбільшим донором є Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією (ГФ).