Михайло Федорович Овся́нкін (6 вересня 1922, Пєсочня — 30 травня 2009, Харків) — український радянський скульптор, член Національної спілки художників України з 1961 року.

Біографія Народився 6 вересня 1922 року в селищі Пєсочні (тепер місто Кіров, Калузької області Росії). У жовтні 1940 року призваний до Червоної армії. Учасник Другої світової війни, яку зустрів на кордоні в Прибалтиці. Воював у «чорній піхоті», коли танкові війська залишилися без техніки, тільки танкісти в чорному обмундируванні. У званні гвардії сержанта служив командиром відділення, баштовим стрільцем, радистом у 22-й легкотанковій бригаді, 45-м танковому полку, 112-му окремому танковому батальйоні на Північно-Західному та Ленінградському фронтах, у 168-му танковому полку 5-го механізованого корпусу на Сталінградському, Західному і 1-му Українському фронтах. 15 жовтня 1941 року був контужений. У Корсунь-Шевченківської операції отримав важке поранення, був направлений до шпиталю на Кавказі. З жовтня 1944 року служив у військах Закавказького військового округу. У 1946 році був звільнений у запас.

Два роки працював учителем малювання у Кіровському педучилищі. 1948 року вступив до Харківського художнього інституту (навчався у Василя Агібалова, Ольги Кудрявцевої та Ірини Мельгунової). Член КПРС з 1952 року. У 1954 році здобув фах художника-скульптора і був направлений на творчу роботу в харківську організацію Спілки художників України. З 1960 року брав участь у багатьох мистецьких виставках.

Жив у Харкові, на вулиці Дерев'янка, 11, квартира 38Художники Харківщини. Помер у 2009 році. Похований в Харкові.

Творчість

До 300-т річчя об'єднання України та Росії (1954, Харків); «Підкорювач космосу» (1960); «Отокар Ярош» (1961, граніт); «Генерал армії Людвік Свобода» (1964; Харківський художній музей); «Яків Свердлов» (1967, гіпс тонований); «Генерал-полковник Микола Труфанов» (1976, дерево); монумент Вічної Слави (1967, Дніпро, у співавторстві з Василем Агібаловим, архітектори Ерік Черкасов, Анатолій Максименко); монумент на честь проголошення радянської влади в Україні (1975, Харків); монумент «Вічно живим» (1977); меморіальний комплекс загиблим радянським воїнам і громадянам «Вічна слава» (1977, Харків); пам'ятники: «Загиблим авіаторам» (1968); Миколі Скрипнику (1968, Харків; бронза, граніт; архітектор Василь Гнєздилов); жертвам фашизму (1973, Кременчук); Володимиру Леніну (1977, Красноград); «Захисникам Батьківщини» (1980, Гусарівка); пожежникам (1985, Харків); А. Макаренку (1988, Ковалівка); К. Шульженко (1992, Харків); «Козаку Барвінку — засновнику» у міста Барвінкове Харківської області (1992); маршалу Г. К. Жукову (1995); меморіальна дошка Ю. Кондратюку (1992, Харків); композиція «Пожежник» («Жертвам Чорнобиля», 1987) тощо. </div> Галерея робіт<small>До 300-т річчя об'єднанняУкраїни та Росії<small>Монумент на честь проголошеннярадянської влади в Україні<small>Пожежникам<small>Скрипнику Миколі<small>Меморіал Слави<small>Клавдії Шульженко<small>козаку Івану Барвінку Створені скульптором роботи прикрашають міста Дніпро, Полтаву, Кременчук, Севастополь. Створив майже половину пам'ятників на братських могилах у Харківській області. Скульптурні твори знаходяться в музеях Києва, Донецька, Краматорська, Чугуєва, Полтави, Івано-Франківська, в селі Соколовому Харківської області.

Відзнаки Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1977 рік; разом з Я. Риком, В. Агібаловим, С. Світлорусовим, І. Алфьоровим, Е. Черкасовим, А. Максименком за монумент у Харкові на честь проголошення радянської влади в Україні); Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1978 року; Нагороджений: орденами Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)Память народа, «За мужність»; медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною» та іншими.

Вшанування пам'яті 25 жовтня 2019 року в Харкові, на будинку по вулиці Дерев'янка, 11, де з 1963 по 2009 рік жив скульптор, встановлено меморіальну дошку (скульптор Сергій Ястребов, архітектор Петро Прокопенко).

Примітки

Література Овсянкін Михайло Федорович // Овсянкін Михайло Федорович // ; Овсянкін Михайло Федорович //