Сіван Бескін (; нар. 31 серпня 1976, Вільнюс, Литва) — ізраїльська поетка, перекладачка і літературна редакторка. Членкиня редакційної колегії журналу «Го!» (з 2006 року).

Біографія Сіван Бескін народилася 1976 року у Вільнюсі, Литва. 1990 року вона з сім'єю емігрували до Ізраїлю, оселившись у кібуці Ейн Кармель. Пізніше вона переїхала до Хайфи, де у старших класах спеціалізувалась на пластичних мистецтвах. Під час своєї обов'язкової служби в армії Ізраїлю Сіван служила інструкторкою в центральному комп'ютерному відділі, Мамрам. Вона отримала ступінь бакалавра з економіки в університеті Техніон у Хайфі. Бескін живе в Тель-Авіві з 2002 року, працює аналітикинею інформаційних систем.

Про своє дитинство у Вільнюсі Бескін сказала в інтерв'ю таке:

Свою нелітературну роботу вона прокоментувала так:

Літературна діяльність

Поезія івритом На початку 2000-х вона вперше публікувала вірші івритом, на ізраїльському інтернет-сайті «Новий етап» () та в інтернет-поетичному журналі «Анонімні рибки?» (). Пізніше вона публікувала вірші в літературному журналі «Гелікон» () і в першому номері «Го!» () (2005). Починаючи з четвертого випуску «Го!», з 2006 року, Бескін також входить до редакційної колегії.

2006 року Бескін опублікувала свою першу збірку поезії «Вокальний твір для єврея, риби та хору» (). Вірші організовані в книзі не під заголовками поетичних жанрів, таких як сонети, а музичних жанрів, таких як блюз, кабаре та рок-н-рол. Бескін прокоментувала це в інтерв'ю:

Про своє навмисне змішування мовних регістрів та культурних посилань вона зазначила:

2011 року Бескін опублікувала свою другу книгу віршів «Подорож Йони» (), в тому числі її переклади поезії Цвєтаєвої та власних віршів на івриті. Третю книгу поезії на івриті опублікувала 2017 року під назвою «Йонатан, моя сестра» ().

Переклад Бескін є активною літературною перекладачкою, і перекладала на іврит з російської, англійської та литовської мов. Серед тих авторів, яких вона переклала є Йосип Бродський, Сергій Довлатов, Микола Гумільов, Велимир Хлебніков, Граем Сімсіон та Андрій Тарковський.

На запитання в інтерв'ю, який рядок іншого поета вона б хотіла написати сама, вона відповіла: «Їх стільки… Вибрати конкретний неможливо. Я б почала зі „Спочатку Бог створив небо і землю“ і пропрацювала би свій шлях через світову поезію. Певним чином я й можу це зробити як перекладачка». Також, коли її запитали про улюблених «іноземних авторів» (маючи на увазі авторів, що пишуть не івритом), Бескін відповіла: «Для мене термін „іноземний“ є непридатним у контексті мистецтва та культури. Тільки відсутність культури може бути іноземною».

Бескін також перекладала російською, особливо поезію Лії Голдберг (яка теж виросла в Литві). У Бескін взяли інтерв'ю щодо її перекладацької роботи у французько-ізраїльському документальному фільмі «Перекладати» () (2011).

Критика Публікація журналу «Го!» 2005 року з вісьмома віршами Бескін привернула значну увагу критиків і викликала дискусію: вона отримала позитивну рецензію від критика Нісіма Калдерона ().

Вчений-літературознавець Єврейського університету Аріель Гіршфельд (), роблячи огляд першого випуску в цілому, в нарисі «Нарцис як опудало», відкинув поетичний підхід усіх поетів у виданні, оцінивши їхню поезію — з розміром і римою — «анахронічною… спрощеною, риторичною і перезбудженою». Про Бескін він написав, що вона «не що інше, як розлючена позерка», і що її поезії «не вистачає іронії».

«Вокальний твір для єврея, риби та хору» У 2006 році перша книга Бескін отримала як позитивні (Зіва Шамір, Менахем Бен, Даніель Оз), так і негативні відгуки (Дафна Шхорі, Шимон Бузагло). Оз особливо відзначив поезію Бескін за її музичність, гумор та грайливість, а також за винахідливе римування, яке поєднує культуру «інтелектуальну» та «просту» (наприклад, римування «Sonic Youth та DEUS» із «Лісом Орфея»).

«Подорож Йони» На другу книгу Бескін, «Подорож Йони», критик Менахем Бен написав: «Її нова книга […] з її звичним ідеальним римуванням — це, перш за все, віршована книга, яку цікаво читати, на відміну від величезної більшості поетичних книг, що тут публікуються, які набридають своєю стилізованою прозаїчною строфою; [книга Бескін] написана з новаторською музичністю. […] Як завжди, Бескін наполовину сентиментальна і наполовину примхлива».

Критик і літературний редактор Ерез Швейцер, оглядаючи книгу, писав: «Бескін [є] літературним туристом, посилаючись на постаті з грецької міфології, а також на російських і французьких поетів-модерністів; вона також видає спогади з дитинства, загубленого в снігу; і з подорожей Європою й Індією у дорослому віці […] Незважаючи на ці поневіряння в просторі та часі, Тель-Авів посідає центральне місце в [книзі]. Майже парадоксально, Бескін — дуже місцевий поет, чиї туги прив'язані тут і зараз, і не відкидають [сьогодення], а сприймають та інтегруються із [його] частотами».

Критик і літературний редактор Елі Гірш описав Бескін як «центральну фігуру відродження поезії на івриті у 2000-х роках», і зазначив, що, хоча перша книга була «напівдекадентська, грайлива, зухвала», друга книга відрізняється: вона особиста, орієнтована на дорослішання, на сім'ю, стабільність та самоаналіз.

«Йонатан, моя сестра» Гірш також оглянув третю книгу Бескін «Йонатан, моя сестра» (заголовок, що натякає на біблійного Йонатана), хвалячи її автобіографічну відвертість та описуючи вірші як «найкрасивіші вірші, які Бескін коли-небудь писала». Книга замальовує дитинство Бескін у Литві, а назва «Йонатан» — це кодове ім'я Саші, подруги дитинства Бескін, дівчинки, яка у віршах стає «альтер-его для Бескін; дівчинки, яка залишилася в Литві». Поет Бакол Серлуї оцінив книгу, але зауважив, що «[…Змішування слів івриту та іноземних позичених слів] створює виняткові римування. Але саме завдяки її великій майстерності як поетеси, що цілком володіє жанрами класичної поезії, існує розрив між відшліфованою формою її віршів та їхнім вмістом», і був незадоволений емоційною справжністю туги та ностальгії, вираженої у віршах.

Виноски

Посилання Відео Бескін, яка представляє себе та читає свій вірш Стаття про Бескін у біобібліографічному лексиконі авторів на івриті ()