Реа́льність (від — речовинний, дійсний, від res — річ, предмет) — філософський термін, який означає усе те, що існує (існувало чи існуватиме) насправдіШинкарук, стр. 566.. Окреслення того, що існує насправді, а що насправді не існує — складне онтологічне питання, а тому серед філософів термін реальність вживається в різних значеннях в залежності від філософського напрямку чи школи. Реальність також визначається як властивість речі, її справжній стан, те як вона існує насправді, а не те як вона уявляється.
Протилежні до реальності поняття суть «ілюзія», «фантазія», «ідеальне». Синонімом поняття «реальність» у повсякденному вжитку часто виступає поняття «дійсність», однак, наприклад, у філософії діалектичного матеріалізму дійсність визначається як філософська категорія, що протиставляється можливості, тобто дійсність — це реалізована можливістьШинкарук, стр. 396.
Іноді, під «реальністю» розуміють даність об'єктів в найширшому сенсі, і говорять, наприклад, про віртуальну реальність — штучно створений комп'ютерною імітацією ілюзорний світ. Змішана реальність, відповідно, частково відтворює в комп'ютерній симуляції реальний світ, додаючи до нього штучно створені елементи.
Поняття реальності вивчається розділом філософії — онтологією. Коло проблем, на які вона намагається дати відповідь, включають питання: чи реальний я? чи реальні мої думки? чи реальний світ, що мене оточує? чи реальні абстрактні поняття? тощо.
Наївний реалізм Буденні уявлення про те, що людина живе в реальному світі, саме такому, який вона бачить, називають наївним реалізмом. За цими уявленнями я, звісно, існую, мене оточує реальний світ, мої думки, хоча й нематеріальні, звісно реальні, і, можливо, числа реальні теж. Такий світогляд, проте, незадовільний як з точки зору науки, так і з точки зору філософії. Наука вказує, що світ зовсім не такий, яким ми його бачимо, що сонце не здійснює оберт по небу за 24 години, а навпаки Земля обертається навколо Сонця за рік, що світло — електромагнітні коливання, ми бачимо тільки частину з них, що кольори існують тільки в наших перцепціях, що зір створює численні оптичні ілюзії а звук, відповідно, лише коливання густини повітря тощо.
Філософи заперечують, що ми сприймаємо світ через відчуття, а отже знаємо лише відчуття, а реальність речей поза цими відчуттями далеко не очевидна, що існування «мене» як сутності теж не «звісно», що ми добудовуємо в наших думках те, що бачимо, нашими уявленнями про те, яким воно повинно бути — наприклад, коли ми бачимо фронтон будинку, тобто стіну, ми гадаємо, що це будинок, що в ньому є кімнати, меблі, туалети й таке всяке, що, коли ми бачимо кота, ми гадаємо, чомусь, що це кіт, тобто розпізнаємо образ, зіставляючи побачене з абстрактним образом ідеального кота, який може існує, а може й ні — це лише назва, що числа — можливо, наша вигадка тощо.
Здоровий глузд допомагає людині орієнтуватися в світі, і зазвичай людина може відрізнити реальні речі від ілюзорних, від сну, від вигадки, але загалом ілюзій у світогляді кожної людини вистачає, оскільки сам цей світогляд включає чимало знань, отриманих з різношерстних джерел інформації та вірувань, вироблених на основі цих знань. Усе ж учені та філософи упродовж тисячоліть намагалися докопатися до істини і збагнути як все влаштовано в реальному світі.
Погляди на реальність в історії філософії Розрізнення реального і даного спогляданню грало важливу роль вже в античній філософії. За вченням Демокріта, лише в загальній думці існує колір, в думці — солодке, в думці — гірке, насправді ж існують тільки — атоми і порожнеча. «У загальній думці» у нього означає те ж, що «згідно із загальноприйнятою думкою» і «для нас», не за природою самих речей; природу ж самих речей він, у свою чергу, позначає виразом «насправді» (від слова «правда», «істинне»). Це розрізнення збігається, таким чином, у Демокріта з відмінністю між «природою речей», яка існує об'єктивно, і формами її плотського сприйняття суб'єктом.
Для Платона насправді реальними були тільки ідеї (ейдос). Увесь світ поза світом ідей, Гіперуранією, Платон проголошував тільки тінню, ілюзією. Арістотель теж визнавав реальність ідей, але тільки в речахhttps://plato.stanford.edu/entries/form-matter/ Матерія проти форми в Стенфордській філософській енциклопедії. Подібні до Платонових думки характерні також для багатьох шкіл класичної індійської філософії, в яких справжню реальність має тільки брахман, тоді як відомий людям світ, і навіть боги — ілюзія, майяШинкарук, стр. 343.
Серед важливих питань середньовічної філософії виділяється суперечка про реальність універсалій між реалістами та номіналістамиFeibleman, James K. (1962). "Nominalism" in Dictionary of Philosophy, Dagobert D. Runes (ed.). Totowa, NJ: Littlefield, Adams, & Co. (link ). Реалісти відстоювали той погляд, що загальні поняття існують насправді, тобто є реальнимиШинкарук, стр.565. Номіналісти вважали, що загальні поняття існують тільки як назви, імена
Рене Декарт, проголошуючи принцип універсального сумніву, прийшов до висновку, що єдине, в чому не можна сумніватися — це в існуванні, реальності, самого дослідника — cogito ergo sum (думаю, отже, існую). Численні філософи й філософські школи після Декарта відмовлялися розглядати питання про реальність світу поза відчуттями, переносячи основний акцент в область гносеології (епістемології), області філософії, що вивчає проблеми пізнання. Марксистсько-ленінська філософія зараховує таких філософів і такі школи до суб'єктивних ідеалістів, хоча вони самі себе так не називають. Зокрема, до них належали Джордж Берклі та Девід Г'юмШинкарук, стр. 671. Суб'єктивні ідеалісти не обов'язково заперечують реальність світу поза відчуттями, вони або проголошують це питання метафізичним, або ж, як Іммануїл Кант, вважають, що відповідь на це питання вимагає трансцензусу — виходу за межі емпіричного досвіду.
Гегель, розвиваючи свої погляди в дусі Платона й середньовічного реалізму, проголосив, що первинну реальність має абсолютна ідея, яка породжує емпіричну чуттєву реальність. Марксистсько-ленінська філософія класифікує подібні погляди об'єктивно ідеалістичнимиШинкарук, стр. 456.
Прихильники матеріалізму стверджують не тільки реальність, й первинність зовнішнього матеріального світу, тому для них щодо питання про реальність акцент зміщується до питання про реальність ідеального, свідомості. Вульгарний матеріалізм вирішував це питання кардинально, стверджуючи, що свідомість не тільки існує, а й матеріальнаШинкарук, стр. 91.
У діалектичному матеріалізмі терміном «реальність» окреслюють усе, що все існує, тобто весь світ, включно з усіма його ідеальними продуктами, але водночас у цій сукупній реальності виділяють об'єктивну реальність, тобто матерію в сукупності різних її видів, протиставляючи її суб'єктивній реальності, тобто явищам свідомості.
Два основні трактування реальності Існує два основні філософські трактування реальності: реалізм, що стверджує об'єктивне існування реальності, яка лише відкривається людиною в процесі пізнання, і феноменалізм, який стверджує, що реальність залежить від пізнавальної активності людини і конструюється в ній. Починаючи з 60-х років 20 ст. погляди в руслі феноменалізму стали називати антиреалізмом. Наприклад, з погляду антиреалізму олімпійські боги для стародавнього грека були такою ж реальністю, як і електрон для сучасного ученого.
Реалізм
Філософський термін «реалізм» вживається для позначення напрямку, що постулює існування реальності, незалежної від суб’єкта пізнання. Історично термін реалізм (без додаткового уточнення) застосовували для позначення трьох зовсім різних напрямків філософської думки: реалізм як напрямок, протилежний до номіналізму і концептуалізму (поміркованого реалізму) в середньовіковій та сучасній філософії (проблема універсалій); реалізм як напрямок Нового часу, що протистоїть ідеалізму. Цю ідею відстоював Гербарт зі своїми послідовниками. Епістемологічний реалізм або об’єктивізм розглядає істинне знання незалежним від знань, уявлень і вірувань окремого суб’єкта пізнання.Realism // Encyclopædia Britannica. Епістемологічний реалізм наполягає на ідеї, що наш чуттєвий досвід забезпечує прямий, безпосередній доступ до об’єктів навколишньогоо світу.Realism // Interdisciplinary Encyclopedia of Religion and Science реалізм як напрямок, протилежний до антиреалізму в сучасній філософії науки другої половини XX ст.. reprinted, pp. 145–165..
Крім цих видів реалізму існують філософські напрямки, в яких слово реалізм уточнюється. На початку ХХ століття між собою вели боротьбу неореалізм та критичний реалізм. Обидва напрямки протистояли ідеалізму в сенсі Берклі, але відрізнялися своїми епістемологічними позиціями. Тоді як неореалізм проголошував існування незалежної реальності й сприйняття її такою, як вона єCharles, E. P. A New Look at New Realism: The Psychology and Philosophy of E.B. Holt , (2011). New Brunswick: Transaction Publishers, критичний реалізм вважав, що незалежна реальність опосередкована ментальними «чуттєвими даними»Coelho, Ivo, 2010. "Critical Realism." ACPI Encyclopedia of Philosophy. Ed. Johnson J. Puthenpurackal. (Bangalore, ATC).1:341–344..
Феноменалізм
Феноменалізм — це філософське вчення про те, що ми пізнаємо не сутність речей, «речі у собі», а лише явищаШинкарук, стр. 715. В основі феноменалізму лежить дослідження об'єктів пізнання з онтологічної та гносеологічної точок зору. В першому випадку об'єкти розглядаються незалежно від питання про їхнє сприйняття у пізнані, винятково з точки зору взаємозалежності і відносного значення їхніх властивостей як відомих форм і проявів буття. При цьому показується, що одні властивості можуть бути визнані постійними, інші — змінними і похідними. Так, наприклад, густина або маса є постійними властивостями всіх матеріальних об'єктів у порівнянні із їхнім кольором, формою або іншими властивостями, що сприймаються відчуттями. Ці останні при відомій точці зору можуть бути визнані лише різними проявами маси.
Буття і реальність Поняття реальність вступає у складні відносини з поняттям буття: Буття є сукупністю різновидів реальності (коли поняття реальності гранично розширене і включає такі поняття як, наприклад, суб'єктивна реальність) Буття містить реальність як складову частину (коли реальності протиставила ірреальність або сюрреальність) Реальність містить в собі буття (в екзистенціалізмі, де буття має тільки людина).
Крім того розрізняють актуальну реальність (те, що є зараз) і потенційну (що «реально» може відбутися), а також реальність об'єктивну і суб'єктивну. У цих класифікаціях реальність збігається з буттям.
Реальність з точки зору науки Філософський аналіз природознавства, його методології та обмежень сформувався в напрям, який отримав назву наукового реалізмуLeplin, Jarrett. (1984). Scientific Realism. California: University of California Press.. Ця точка зору відстоює тезу, що світ, який описує наука, реальний і незалежний від того, що ми про нього думаємо. У рамках філософії науки питання про реальність фізичного світу часто формулюється як «чим пояснити успіх науки?». Дискусії з цієї теми обертаються навколо статусу неспостережуваних сутностей наукових теорій. Наукові реалісти стверджують, що вони мають однаковий онтологічний статус зі спостережуваними об'єктами. Інструменталізм притримується протилежної думки, вважаючи, що наука створює тільки моделі, які є не більше ніж знаряддями пізнання.