Валентина Никифорівна Савінова (8 лютого 1937 — 26 лютого 1996) — бригадирка комплексної бригади опоряджувальників, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР, лауреатка Державної премії СРСР. Почесна громадянинка міста Тольятті.
Життєпис Народилася 8 лютого 1937 року в селищі Нова Василівка в багатодітній селянській родині. У неї було вісім братів і сестер. У 1952 році колгоспницею почала трудову діяльність: керувала молодіжною ланкою по вирощуванню кукурудзи. Одружилася з Миколою Савіновим.
Чоловік працював теслею на «Куйбишевгідробуді», молодята отримали квартиру і в 1956 році переїхали до сусіднього Ставрополя (зараз Тольятті). Валентина вирішила отримати міську професію, закінчила курси штукатурів-малярів, теж влаштувалася в «Куйбишевгідробуд», незабаром вона вже керувала ланкою обробників, потім стала бригадиркою.
Савінова керувала бригадою «Житлобуду-3» «Куйбишевгідробуду» два десятиліття. Стала відома тим, що активно боролася з приписками, застосовувала нові методи робіт. Її бригада однією з перших запровадила поточний бригадний підряд, що допомогло скоротити терміни будівництва і поліпшити якість робіт. Брала участь у будівництві 8 шкіл, 18 000 м² житла, двох дитячих комбінатів і кілька інших об'єктів в Тольятті. В жовтні 1966 року, за підсумками семирічки Валентина Савінова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
Велику увагу приділяла роботі з молоддю, прагнула навчити її всім секретам майстерності, нагороджена знаком Наставник молоді. За оцінкою тольяттінського журналіста і краєзнавця В. Іванова, за роки роботи Савінова підготувала близько тисячі майстрів-обробників, в тому числі в'єтнамських фахівців, які стажувалися в Тольятті. Як передовиця виробництва неодноразово виїжджала в складі делегацій з обміном досвіду до соціалістичних країн.
Вела активну громадську роботу. Обиралася до обласної Ради народних депутатів, до обкому КПРС. У 1966 році Валентина Савінова була обрана депутатом Верховної Ради СРСР, в 1976 році була делегаткою XXV з'їзду КПРС. При цьому громадську роботу Савінова вела без відриву від виробництва, її бригада стабільно виконувала місячний план на 150—200 %.
У 1982 році «за видатні досягнення у праці, творчу ініціативу, великий особистий внесок у справу підвищення ефективності використання, впровадження передового досвіду в будівництві» Савіновій була присуджена Державна премія СРСР.
Виростила сина. Молодша сестра Зоя, також малярка-штукатурка, працювала в бригаді Валентини, а згодом очолила її.
Останні роки життя Валентина Савінова важко хворіла, її паралізувало. Померла в 1996 році.
Нагороди та звання
Герой Соціалістичної Праці (20.04.1971); Орден Леніна (20.04.1971); Орден Трудового Червоного Прапора (04.10.1966); Державна премія СРСР (1982); Знак «Наставник молоді»; Почесний громадянин міста Тольятті (1982)Решение городского Совета народных депутатов № 272/11 от 17 мая 1982 года.
Примітки
Література
Посилання