Євна — велика княгиня литовська у шлюбі з Гедиміном.
Відома лишень за Хронікою Биховця XVI століття, джерелом пізнім і ненадійним, де згадується єдино у зв'язку з власною кончиною («bo kniahinia Jewna umerła»). Цю подію литовський дослідник датував 1344 роком. Прикметно, що автор — чи останній упорядник хроніки — прямо пов'язав смерть господарки з тим, що невзабарі Ольгерд та Кейстут організували змову й усунули від влади свого молодшого брата Євнута, якого батько залишив на віленському престоліХроніка Биховця:. На підставі цього та висновують, що саме Євна посприяла сходженню Євнута на великокняжий стіл й, либонь, допомагала тому керувати, однак водночас завважують, що вибір його на місце правителя диктувався не стільки волею батька, а радше консенсусом литовської язичницької елітиПолное собрание русских летописей. — Т. 17: Западнорусские летописи. — СПб., 1907. — С. 315.
Її ім'я має литовське походження, перегукуючись у своїй реконструйованій формі *Jaunė з іменем Євнута: корінь jaun- такий самий, як і в лит. jaunas «молодий», котре сягає праіндоєвропейського ще *i̯eu- «юний». У старопруському ономастиконі віднаходяться схожі імена (Javne, Jawnutte, Jawne-gede)Pokorny, Julius. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. Bern / München 1959/1969. P. 510R. Trautmann. Die altpreußischen Personennamen. Göttingen, 1974. P. 39..
Щоправда, і дотепер лишається дискусійним питання, чи була вона єдиною Гедиміновою обраницею. Наприклад, — сфальсифікована Теодором Нарбутом пам'ятка буцімто 1488 року, на яку посилалися ранні дослідники — називає трьох: Віду, дочку Відмунда, куронського бортника шведського походження; Ольгу, князівну смоленську; Євну або Єву, доньку полоцького князя Івана Всеволодовича, брата попередниці.
Звісно, жодних підтверджень цьому немає. Дехто з медієвістів висловлював здогадку, що їх могло бути двоє, чому вторить звістка Jüngere Hochmeisterchronik кінця XV ст. про Наримунта як про зведеного брата Ольгерда й Кейстута, втім майже усі джерела називають їх саме рідними братами. На переконання ж вищепоменованого С. К. Ровелла, господар одружився тільки раз — з язичницею, оскільки шлюб з польською або руською княжною неодмінно привернув би увагу сучасників. Суголосний йому висунув припущення, що Євна могла обвінчатись із Гедиміном ще до того, як той посів великокняжий трон.
За переказом, саме Євна заснувала місто Ів'є й православний чоловічий Успенський монастир, що проіснував до 1806 рокуШлевис Г. Православные храмы Литвы. — Вильнюс : Свято-Духов монастир, 2006. — С. 111—112. — ISBN 9986-559-62-6.; насправді ж містечко уперше зринає в джерелах при кінці XIV століття як перебуваюче у посіданні кн. Андрія Івановича Гольшанського.
Родина Євна, якщо вважати її єдиною дружиною, народила в шлюбі сімох синів (Монтивида, Наримунта, Ольгерда, Євнута, Кейстута, Коріята, Любарта) і 5 доньок: Данута-Ельжбета, перед 1320 стала дружиною плоцького князя Вацлава Болеславовича; Марія, одружена з великим князем тверським Дмитром Михайловичем Грізні Очі; Альдона-Анна, 1325-го побралась із польським королем Казимиром III; Євфимія (?), в 1331 стала дружиною галицько-волинського владаря Юрія II Болеслава; Анастасія (Айгуста), дружина великого московського князя Семена Івановича Гордого.
Гедимін перед смертю подбав про синівську спадщину, розділивши між ними ядро країни — «Литву властиву», та найближче і найщільніш прив'язане до неї Пінське князівство.
Примітки
Посилання