Праіндоєвропейська мова, також протоіндоєвропейська мова — гіпотетична прамова індоєвропейської сім'ї. Індоєвропейська прамова, якою, за припущеннями мовознавців та істориків, розмовляли на північнім узбережжі Чорного моря (терени сучасної України) близько 3500 року до н. е. За ностратичною теорією праіндоєвропейські мови є нащадками ностратичної прамови.
Реконструкція індоєвропейської прамови шляхом порівняння й аналізу спільних рис і систематичних відмінностей індоєвропейських мов є одним із найбільших досягнень мовознавства з початку XIX століття.
На час гіпотетичного існування праіндоєвропейської мови людина вже дуже тривалий час послуговувалася мовою в сучасному розумінні слова, тож тут префікс пра- жодним чином не означає, що йдеться про спрощену чи примітивну мову. Реконструкція праіндоєвропейської мови також не означає пошуку так званої світової прамови.
Географічна локалізація За загальноприйнятою. Курганну гіпотезу повністю або частково підтримала більшість археологів та мовознавців. На неї спираються відповідні статті «Енциклопедії Британніки» (Encyclopaedia Britannica) та «Великого енциклопедичного словника Ларусс» (Grand Dictionnaire Encyclopédique Larousse).. «The single most popular proposal is the Pontic steppes…» (p. 163) сьогодні Курганною гіпотезою носіями праіндоєвропейської мови були представники курганної культури, що проживали в Понтійських степах, частина з яких розташована на території сучасної України. Російський мовознавець-славіст і фахівець з етимології Олег Трубачов у виданні «Indoarica в Северном Причерноморье» опублікував словник мовних реліктів Indoarica та присвятив цілу низку статей темі індоєвропейської прамови та індоєвропейського/індоарійського населення в Північному Причорномор'їДив.: Олег Трубачов: «Indoarica в Северном Причерноморье», Москва, Наука, 1999. — 320 с. ISBN 5-02-011675-0.
Водночас існують декілька інших гіпотез локалізації мовців праіндоєвропейської мови — Анатолійська та Вірменська, що їх також визнає науковий світ.
Періодизація і хронологія
Завдяки спільній лексиці мов-наступниць праіндоєвропейської мови дослідники вважають, що розділ відбувся після 3400 року до н. е. Прикладом такої спільної лексики може бути лексема «колесо». Археологічні знахідки на території вживання індоєвропейських мов указують на найраніше вживання колеса приблизно 3400 роком до н. е. Ступінь відмінності лексеми «колесо» в мовах-наступницях не підтверджує попереднє датування розділу, що було визначено раніше приблизно 3000 роком до н. е. Низка науковців пропонують свої періодизації, проте загальноприйнятої версії наразі не існує.
Періодизація Вольфганга Мейда Ранньоіндоєвропейський період (6000-4500 до н. е.), який закінчується відділенням анатолійської гілки; Середньоіндоєвропейський період (4500-3500 до н. е.); Пізньоіндоєвропейський період (3500-2500 до н. е.).
Модель Т. В. Гамкрелідзе та В. В. Іванова
Т. В. Гамкрелідзе та В. В. Іванов вирізняють такі етапи членування індоєвропейської мовної області: Період єдності. Розділ праіндоєвропейської мови на два діалектні ареали: А (праанатолійський, пратохарський і праітало-кельто-ілірійський діалекти) і В (прагермано-балто-слов'янський і праарійсько-грецько-вірменський діалекти). Відділення праанатолійців. Розрив між ареалами А і В. Виділення пратохарської мови та поділ ареалу В на дві частини: на прагермано-балто-слов'янську та праарійсько-грецько-вірменську. Період існування прагрецької, правірмено-арійської, прабалто-слов'янської, прагерманської, праіталійської, пракельтської, пратохарської і праанатолійської мов. При цьому мали місце контакти між прагрецькою і правірмено-арійською мовами; правірмено-арійською і прабалто-слов'янською мовами; прагерманською, праіталійською і пракельтською мовами. Виділення правірменської мови.
Модель Мартіна Лічфілда Веста
Мартін Вест виділяє три етапи: Період єдності. Відділення праанатолійців. Членування пізньої праіндоєвропейської мови ('Mature' Indo-European) на західний, північно-центральний і східний діалекти.
Спільність мов-наступниць Оскільки прямих свідчень праіндоєвропейської мови не збереглося, мовознавці за допомогою порівняльного методу досліджували лексику та фонологію мов-наступниць. Велика кількість слів сучасних індоєвропейських мов походить від праіндоєвропейських коренів, проте ці слова зазнали постійних звукових змін. Ще більше подібностей відкривається в ранніх формах сучасних індоєвропейських мов. Так само багато подібностей було виявлено на рівні граматики. Після того, як перші дослідники цієї галузі, такі як Франц Бопп і Якоб Ґрімм, систематизували спільні риси індоєвропейських мов, Август Шлайхер спробував 1861 року реконструювати гіпотетичні спільні корені. Завдяки новим відкриттям і методам нині триває робота з уточнення та поглиблення реконструкціїх праіндоєвропейської мови.
Реконструйовані форми Август Шлайхер позначав зірочкою (*): *wódr̥ (вода), *k̑wō (собака), *tréyes (три). Лексичну спільність індоєвропейських мов ілюструє наведена нижче таблиця, у якій для прикладу наведено різними мовами-наступницями числівники від 1 до 10 та числівники 20 і 100, а також їхню праіндоєвропейську реконструкцію.
Грецька Ведійська Авестійська Латина Валлійська Готська Вірменська Тохарська A Праслов'янська Литовська Праіндо-європейська (реконструкція) 1 heīs (< *hens < *sems) éka aēuua ūnus (старо-латинська: oinos) un ains mi sas inŭ vienas *oyno-, oyko-, sem- 2 dúō dvā́ duua duō dau twai erkow wu dŭva dù *duwóh₁ 3 treīs tri θrāiiō trēs tri þreis erekˀ tre trije trỹs *tréyes 4 téttares catvā́ras caθuuārō quattuor pedwar fidwor čorkˀ śtwar četyre keturì *kʷetwóres 5 pénte páñca panca quīnque pump fimf hing päñ pętĭ penkì *pénkʷe 6 héks ṣát xšuuaš sex chwech saihs več ṣäk šestĭ šešì *swék̑s 7 heptá saptá hapta septem saith sibun ewtˀn ṣpät sedmĭ septynì *septḿ̥ 8 oktṓ aṣṭā́ ašta octō wyth ahtau owtˀ okät osmĭ aštuonì *ok̑tō 9 ennéa náva nauua novem naw niun inn ñu devętĭ devynì *néwn 10 déka dáśa daśa decem deg taihun tasn śäk desętĭ dẽšimt *dék̑m̥ 20 wikati (дорійська) vimśati vīsaiti vigintī ugeint (середньо-валлійська) kˀsan wiki dvidešimt *wīk̑mtī 100 hekatón śatám satəm centum cant hund känt sŭto šim̃tas *k̑m̥tóm
Не лише окремі слова, але й граматичні структури вказують в індоєвропейських мовах на спільне походження. Альтернативну модель мовного союзу, тобто групи різних за походженням мов, що зблизилися внаслідок взаємовпливів, відкидає сучасна індоєвропеїстика, бо подібності мов надто глибинні.
Мовні групи та їхні найдавніші джерела
Із континууму праіндоєвропейської мови в різний час відгалужувалися окремі групи діалектів. Ступінь мовної ізольованості можна визначити за особливостями лексики, морфології та специфічними законами фонетичних змін. Реконструкція праіндоєвропейської мови спирається на найдавніші мовні пам'ятки різних груп індоєвропейської мовної сім'ї.
У таблиці, наведеній нижче, представлено мовні групи з погляду реконструкції спільної прамови. Детальніше про мовні групи див. у статті Індоєвропейські мови.
Мовна група Найдавніші мовні пам'ятки Пізніші мовні пам'ятки Поширення в початковій фазі Важливі аспекти для реконструкції Анатолійські мови хеттські клинописні таблички з 16 століття до н. е. Хеттський клинопис документує стан мови до 1220 року до н. е. Короткі тексти іншими мовами, написані різними видами письма. (Наприклад, тексти лувійською, палайською, лідійською мовами) Азійська частина сьогоднішньої Туреччини Частково повністю збережені ларингальні голосні. Нетипові граматичні відхилення у порівнянні з іншими мовами, що інтерпретуються науковцями або як архаїчні структури, або як інновації. Грецька мова Лінійне письмо Б — глиняні таблички з II тисячоліття до н. е., на яких збереглися короткі господарські тексти у формі списків, написані мікенською грецькою мовою. Після прогалини під час темних століть у VIII столітті до н. е. з'являються написані грецьким письмом епоси Гомера та трохи згодом Гесіода. Класична і пізніша грецька література. Греція, західна Мала Азія, Південна Італія, басейн Середземного моря Часова, видова система дієслова, способи дієслова Три різні вокальні рефлекси ларингальних Аблаут. Індоарійські мови Рігведа була складена в Індії у кінці II тисячоліття до н. е. Усна традиція ведичних текстів, що сягає II тисячоліття н. е. Високий релігійний авторитет текстів не дозволяв суттєвих змін у мову пам'ятки, тож тут у незмінному стані збереглися деякі мовні елементи з прадавніх часів. Санскрит постав з давньоіндійського діалекту ведійської мови (так званий ведійський санскрит). Граматика санскриту записана й систематизована ще в V або IV столітті до н. е. Паніні. Найдавніша писемна пам'ятка: середньоіндійські написи Ашоки (III століття до н. е.) У формі, зафіксованій Паніні, санскрит проіснував до сьогодні насамперед як літературна мова та мова індуїзму. Північна Індія У першій реконструкції Шлайхера санскрит був використаний як модель наближення до прамови індоєвропейців. Дзвінкі проривні, закінчення в іменниках, Аблаутні класи, Корені слів. Іранські мови Авестійська мова, тобто мова релігійних текстів Зороастризму датується X століттям до н. е. Ці тексти передавалися усно й були зафіксовані на письмі лише в V—VI століттях н. е. Староперська мова епохи Дарія I (середина V століття до н. е. , а також пізніші тексти, написані давньоперським клинописом, який не відображав усіх особливостей мови. Кількість пам'яток невелика. Регіон сьогоднішніх Ірану, Афганістану, Таджикистану і Курдистану Невеликий корпус текстів, що зменшує їхнє значення для реконструкції у порівнянні з ведійським санскритом. . Італьські мови Італьські мови: найдавніші пам'ятки датуються VI століттям до н. е. Мови пам'яток: оскійська мова, умбрійська мова, фаліскійська мова тощо. Римська література Більша частина території сьогоднішньої Італії. Величезний корпус текстів дав багато матеріалу для дослідження коренів слів та морфології. Численні інновації синтаксису дозволяють лише опосередковані зіставлення. Кельтські мови Збереглися короткі тексти з II століття до н. е.. середньоірландські та валлійські зразки літератури середньовіччя, наприклад Уладський цикл, Мабіногіон Територія центральної Європи, Британські острови, Іберійський півосторів, Мала Азія(Галатія). Наукове доведення приналежності кельтських мов до індоєвропейської сім'ї. Германські мови Окрім імен та коротких рунічних текстів з I століття до н. е. найдавнішою пам'яткою германською мовою є переклад Біблії готською мовою, зроблений аріанським єпископом Ульфілою. Деякі дуже давні германські слова збереглися як запозичення у фінській мові. Давньоверхньонімецька мова, староанглійська мова, праскандинавська мова, старонижньонімецька мова: тексти з другої половини I тисячоліття. Південна Скандинавія, Північнонімецька рівнина Германські мови традиційно були найбільш досліджуваними мовами фахівців з індоєвропеїстики.