Марія Славона (при народженні Марі Доретте Каролайн Шорер;14 березня 1865, Любек — 10 травня 1931, Берлін) — німецька художниця-імпресіоністка.
Життєпис Її батько був провізором і політиком, відомим кампанією з підвищення якості питної води Любека. Її найстарша сестра стала однією з перших жінок-лікарок у Німеччині.
У 17 років, після деяких неформальних уроків живопису та малювання, Марія поїхала до Берліна, щоб вчитися в приватній художній школі, а пізніше вступила до викладацького інституту при Музеї декоративного мистецтва, який відвідувала до 1886 року. Наступного року вона розпочала навчання у художній школі для жінок — Асоціації берлінських художників, де їм було дозволено вивчати анатомію та малювати з живих моделей. Офіційна Прусська академія мистецтв на той час ще була лише чоловічим закладом.
У 1888 році вона переїхала до Мюнхена, взявши приватні уроки у художника-портретиста Алоїза Ердтельта (1851—1911), а потім відвідувала Жіночу академію, де її найвпливовішим викладачем був Людвіг фон Гертерих, який познайомив її з імпресіонізмом. Пізніше, у відпустці додому, вона познайомилася з деякими скандинавськими художниками і поїхала з ними до Парижа, але, крім Лувра, була досить розчарована.Margrit Bröhan: Maria Slavona. In: Das Verborgene Museum. Teil I: Dokumentation der Kunst von Frauen in Berliner öffentlichen Sammlungen. Berlin 1987, .
Одним із її супутників у поїздці був данський художник Вільгельм Петерсен (1868—1923), і коли вони стали близькими, вирішили взяти присвоєні їм імена для своїх творів. Він вибрав Віллі Гретора, і вона стала Марією Славоною. Марія народила від нього позашлюбну дочку, яка стала акторкою під ім'ям Лілі Акерманн.
Творчість Перший експонат Марії Славони з'явився в 1893 році в Société Nationale des Beaux-Arts, іронічно під чоловічим псевдонімом «Карл-Марія Плавона». У 1901 році Славона приєдналася до Берлінського сецесіону, повернулася до Любека в 1906 році, а в 1909 повернулася до Берліна.
Наприкінці 1920-х її здоров'я почало погіршуватись і, не знайшовши порятунку в традиційної медицини, вона перейшла до антропософії та натуропатії. Однак здоров'я не покращувалося, і останні роки вона проводила, малюючи квіти та пейзажі в околицях свого будинку поблизу Мюнзінга.
Її творчість була забута на довгі роки, отримавши назву "дегенеративне мистецтво" 1933 році. Під час Другої світової війни багато її картин було знищено навмисно або внаслідок війни. Лише в 1981 р. Музей Брехана в Берліні провів значну ретроспективу.
Література
Подальше читання
Маргріт Брехан: Марія Славона 1865—1931. Eine deutsche Impressionistin. Каталог виставок, Sammlung Stiftung Bröhan, Берлін та Любек, 1981 рік. Wulf Schadendorf: Музей Behnhaus . Das Haus und seine Räume. Малерей, Скульптур, Кунстхандверк , перероблене та розширене видання. Музей für Kunst u. Kulturgeschichte d. Ганзештадт, Любек 1976, стор.114 Lübeckische Anzeigen; Любек, 18 березня 1920 р., Стаття: Марія Славона Ульріке Вольф-Томсен: Die Pariser Boheme (1889—1895): Ein autobiographischer Bericht der Malerin Rosa Pfäffiger, (розділ листів від Пфаффінгера до Марії Славони), Verlag Ludwig, Kiel 2007,
Посилання
ArtNet: Більше творів Славона Unser Lübeck (8 березня 2010 р.) «Марія Славона: Любекер Апотекертохтер wird eine berühmte Malerin des deutschen Impressionismus», автор Крістель Буш