Балтійський прайд () є щорічною культурно-масовою ЛГБТ-подією, яка з 2009 року почергово проходить у балтійських столицях — Таллінні, Ризі та Вільнюсі. Балтійський прайд декларує боротьбу за «вільне та дбайливе суспільство, де всі мають гарне та безпечне життя, незалежно від сексуальності, гендерної ідентичності та самовираження». Фестиваль, будучи потужним рушієм змін у публічній політиці стосовно ЛГБТ в країнах Балтії, ставить наголос на проблемах ЛГБТ-спільноти, її правового стану та толерантності в суспільстві загалом.
У жовтні 2008 року представники ЛГБТ країн Балтії спільно вирішили у м. Сігулда, що в майбутньому буде організовуватись на ротаційній основі спільний Балтійський прайд-фестиваль. Організаторами заходів виступили Естонська спілка ЛГБТ (), Мозаїка () та Литовська ґей-асоціація ().
Заходи, що передували Балтійському прайду
Естонія Хоч гомосексуальна субкультура існувала на теренах Естонії навіть за радянської доби, можливості для її легального розвитку з'явились тільки на початку 1990-х років, одночасно з відновленням незалежності країни. На 2003 рік припадає перша спроба ЛГБТ-спільноти вийти на вулиці за зразком шведського прайду. 2004 року естонські ЛГБТ-активісти і активістки об'єднались у Ґей-лесбі інфоцентр (), а 12-15 серпня 2004 року відбулась перша подія щорічної серії, яка згодом увійде до «Baltic Pride». Культурні тижні ЛГБТ разом з ходою проходили з 2004 по 2007 рік. Традиція перервалась 2007 року, зокрема, з міркувань безпеки.
Латвія
На початку липня 2005 Латвійська група підтримки гейовської та лесбійської молоді () отримала дозвіл мера м. Рига () на організацію Прайд-маршу ЛГБТ у Старому місті 23 липня 2005. За два дні до події, 20 липня 2005 року міська рада анулювала цей дозвіл, мотивуючи це неможливістю створити безпечні умови. Однак причини лежали у політичній площині — Латиська Перша партія (), погрози заворушень від радикально-націоналістичного Клубу 415 () та від Союзу національних сил (), а також звернення прем'єр-міністра Латвії про неприпустимість параду сексуальних меншин у центрі столиці поруч з Кафедральним собором вплинули на зміну рішення міської влади. Того ж дня організатори прайду направили скаргу на дії мера Ріги до районного адміністративного суду та отримали наступного дня рішення про скасування заборони через її суперечність законові та очевидно дискримінаційний характер.
2005 року в Ризі відбулась перша латвійська ЛГБТ-хода «Riga Pride», у якій взяли участь приблизно 70 осіб. Разом з тим, хода перетворилась на жорстоке побиття, коли процесію атакували приблизно 3000 противників. Опоненти прайду спочатку кидали помідори та яйця, після чого напали на учасників прайду попри присутність поліції. Латиська ЛГБТ-спільнота, їхні сім'ї та союзники саме після цієї події заснували громадську організацію «Мозаїка» з метою протистояти гомофобії та покращувати ситуацію з правами людини для ЛГБТ у Латвії.
З 2006 року з ходою в межах Рига-Прайду почали пов'язуватися інші заходи, а вся подія мала офіційну назву «Riga Pride and Friendship Days». Ці правозахисні акції також зазнавали нападів гомофобних протестувальників. До 2008 року прайди супроводжувалися численними протестами, насильством та неодноразовими спробами влади їх скасувати.
Думки ЛГБТ-спільноти Латвії розділились по відношенню до прайду. У лютому 2007-го опитування 537 ЛГБТ, проведене ILGA-Latvija, показало, що 82 % респондентів не підтримували планований «Riga Pride and Friendship Days 2007», тоді як тільки 7 % вважали, що ці події могли б допомогти у просуванні толерантності щодо сексуальних меншин .
Литва З 16 по 26 травня 2007 року у Вільнюсі відбулася перша в литовській історії прайд-подія, Rainbow days, яка була присвячена Міжнародному дню проти гомофобії. Програма заходів включала прес-конференцію біля Сейму, семінар «Гомофобія: причини і наслідки», дискусії з питань прав людини, низку культурних заходів, живу бібліотеку і вечірку. Кульмінацією стало розгортання найбільшого в Литві веселкового прапора (30 м завдовжки) на Площі Незалежности.
Балтійські прайди
2009: Рига
16-17 травня 2009 року в межах Першого фестивалю «Baltic Pride» відбулись два семінари, політичні дебати та показ кінофільмів. ЛГБТ-парад, який було передбачено графіком фестивалю, відбувся у Верманському парку () в центрі Риги. У ході взяли участь близько 600 осіб. Парад пройшов під сильною поліцейською охороною без серйозних інцидентів. Хоч уперше в Ризі учасників ходи не транспортували з району прайду на поліцейському автобусі з міркувань безпеки, не було також нападів чи цькувань. Разом з тим, учасників ходи протягом всього маршруту супроводжували плакати гомофобних протестувальників, яких налічувалось близько 400, та їхні підбурювання до фізичного насильства.
Ризька міська рада вирішила анулювати дозвіл на проведення прайду, оскільки, на її думку, марш був «образливим для суспільної пристойності та загрозою громадській безпеці». Amnesty International вкрай критично поставилась до рішення міської ради: «Ухвалене рішення суперечить законам Латвії та порушує право ЛГБТ-людей в країнах Балтії на свободу вираження поглядів та мирне зібрання». Рішення оскаржено в суді, який скасував рішення міської влади та дозволив ходу центром міста.
2010: Вільнюс 5-9 травня 2010 року у Вільнюсі відбувся перший в історії Литви прайд, що включав публічну ходу. Заходи прайд-програми, будучи на той час у центрі уваги литовських медій, привернули увагу до дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та на причини і наслідки гомофобії, актуалізували у суспільній свідомості питання сприйняття «нормальності».
Фестиваль включав культурні та соціальні заходи: виставки, кінофестиваль та конференцію на тему «Права людини проти страху та забобонів». У ході взяли участь близько 500 осіб, зокрема два члени литовського парламенту. Сам парад пройшов без серйозних інцидентів, але поліції довелося застосувати силу проти опонентів прайду, які намагалися прорватися до колони. Один поліцейський та один журналіст отримали поранення. Опоненти прайду вигукували образи та кидали в учасників прайду каміння і пляшки. Парад супроводжували від 1000 до 2000 протестувальників та 600 поліцейських.
На початку фестивального тижня литовський нижній суд на звернення мерії Вільнюсу ухвалив рішення зупинити парад з міркувань безпеки. Президент Даля Грибаускайте виступила з жорсткою критикою цього рішення. Суд вищого рівня не погодився з рішенням нижчого суду. Суд заявив, що держава повинна гарантувати своїм громадянам право на мирні зібрання. Цим правом користуються також меншини, які можуть мати непопулярні ідеології (за місяць до параду понад 70 % опитаних литовців виступили проти). Суд підкреслив, що можливі негативні наслідки цього права не є достатньою підставою для скасування ходи.
2011: Таллінн 6-11 червня 2011 року в межах Талліннського Baltic Pride'у відбувся OMA Festival, програма якого включала ЛГБТ-кінопрограму, концерти, виставки, семінари, вечірки та спортивні заходи. Також проведено конференцію «Різноманітність збагачує» (), яка зосередилась на сексуальности людей різного віку. Тиждень завершився концертом просто неба у кварталі «Rotermann». Програма прайду не містила ходи вулицями Таллінна.
Фестиваль підтримали посольства кількох країн (зокрема США) у Естонії. Окрему позицію висловила Католицька церква в Естонії:
Відповідно до результатів моніторингу громадської думки Естонії стосовно ЛГБТ-проблематики у 2012 році серед естономовного населення країни 22 % стикались з гомосексуальними людьми, тоді як серед російськомовного населення 13 %. Серед естономовного населення була більша, ніж серед російськомовного частка тих, хто в цілому приймає гомосексуальність. Разом з тим, більша частина опитаних висловила негативні почуття стосовно гей-прайдів.
2012: Рига 26 квітня 2012 року Комітет з безпеки, порядку та профілактики корупції () Ризької міської ради підтримав пропозицію, розроблену Янісом Смітсом (, який крім участі в управлінні діяльністю міськради був також головою Колегії християнських громад та головою неприбуткової організації «No Pride»), змінити Правила громадського порядку в Ризі так, щоби заборонити «пропаганду гомосексуальності». Юридичне управління Ризької міської ради кваліфікувало цю заборону як порушення прав людини відповідно до Ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, а також Ст. 100 Конституції Латвії, які визначають, що кожен має право виражати свою думку вільно. Мер Риги не включив ці правки до порядку денного засідання міської ради. Разом з тим, омбудсмен повідомив, що ані він, ані його персонал не будуть брати участь у заходах Baltic Pride 2012 попри те, що він отримав офіційне запрошення від Мозаїки.
З 28 травня по 3 червня 2012 року прайд відбувся за програмою, яка включала семінари, воркшопи та кінопоказ. Головною подією фестивалю став ЛГБТ-хода в центрі Риги, у якій взяло участь приблизно 400 людей. Хода пройшла без серйозних інцидентів. Після параду відбувся мітинг «Голосування за права людини» у Верманському парку. Серед інших у фестивалі взяли участь міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевичс, міністр соціальних справ Ілзе Хенхеле та мер Риги Нілс Ушаковс. Ульріке Луначек, прес-секретар Робочої групи Європейського парламенту з прав ЛГБТ, прокоментувала фестиваль у Латвії: «Високий рівень участі та присутність двох міністрів була безпрецедентною. Шість років тому нам, учасникам параду, довелося сховатися в готелі через те, що поліція не змогла або не схотіла захистити нас від радикальних протестувальників, які вийшли на вулицю».
2013: Вільнюс Прайд-тиждень у Вільнюсі (13-31 червня 2013) включав виставку ЛГБТ-історії Литви, вечір поезії, міжнародну конференцію з прав людини, кінофестиваль, воркшопи, фотовиставки та вечірки. Кульмінацією фестивалю стала хода на проспекті Гедімінаса, у якій взяли участь приблизно 1000 людей, в тому числі кілька депутатів Європейського парламенту та два члени парламенту Литви. Парад відбувся без значних інцидентів (заарештовано 30 право-консервативних протестувальників). Ульріке Луначек, співголова Робочої групи з прав ЛГБТ Європейського парламенту, згодом написала: «Якщо не брати до уваги кілька кинутих яєць та одного пораненого поліцейського, то ситуація в Литві, безсумнівно, покращилася».
Мер Вільнюса Артурас Зуокас () намагався не допустити ходи в центрі міста, посилаючись на неможливість гарантувати безпеку для учасників. Два суди вирішили, що міська влада Вільнюса порушила права організаторів та учасників мирного зібрання, заборонивши парад. Але навіть після цього міська влада намагалася заборонити парад в центрі міста. Amnesty International висловила обурення такою позицією Вільнюської мерії.
Один із інцидентів під час прайд-ходи являє собою окремий інтерес з огляду на події 2020 року. Депутат литовського Сейму Петрас Ґражуліс () намагався на чолі противників прайду прорватись до ЛГБТ-колони, вигукуючи «За Литву, мужики!» () та був затриманий поліцейськими. 2 грудня 2020 року під час засідання Комітету з культури Сейму, яке відбувалось у віртуальному просторі через епідемію COVID-19, Ґражуліс під'єднуючись з дому, увімкнув камеру, яка показала оголеного чоловіка за його спиною (13:45, трансляція засідання ). Пізніше цього оголеного чоловіка було ідентифіковано як одного з помічників депутата.
2014: Таллінн