Графиня Розалія Жевуська, до шлюбу княжна Любомирська ( 3 вересня 1788, Київ — 11 січня 1865, Варшава) — польська аристократка, художниця та письменниця із родини Любомирських, статс-дама, мемуаристка; дружина мандрівника і сходознавця графа Вацлава Жевуського.

Біографія Дочка князя Олександра Любомирського (1751—1804), каштеляна київського, від його шлюбу з однією з найкрасивіших жінок свого часу, Розалією Ходкевич (1768—1794). При народженні отримала ім'я Олександра Франциска ФеофілаРодовід графині Жевуської . У п'ятирічному віці втратила матір, яка стала жертвою Французької революції.

Разом з матір'ю перебувала в ув'язненні. Після її страти в червні 1794 року, була поміщена в тюремну лікарню, де її знайшов представник батька і вивіз із Франції. В пам'ять про матір отримала її ім'я Розалія. Виховувалася у Берліні під опікою Ізабелли Лещинської та отримала гарну освіту.

17 серпня 1805 року у Відні одружилася зі своїм двоюрідним дядьком графом Вацлавом Жевуським (1785—1831), сином гетьмана Северина. Шлюб цей був не надто вдалим, хоча в ньому і народилося четверо дітей. Подружжя довго жили нарізно. Граф Вацлав проводив багато часу в подорожах по Близькому Сходу, дружина ж воліла жити у Відні, Італії, на Рів'єрі і в Петербурзі.

Розалія Жевуська входила до придворних кіл та була в пошані. Вважалася однією з найбільш відомих і найкрасивіших жінок під час Віденського конгресу. Її салон у Відні, за словами сучасника, «був першим у Європі по розуму, люб'язності й освіті його відвідувачів»Записки Ф. Ф. Вигеля . Його охоче відвідували відомі політики, дипломати, філософи, письменники і художники.

Жевуська товаришувала з імператором Олександром I, пізніше її високо цінував Микола I. Говорили, що, будучи примітною фігурою при австрійському дворі, вона надавала політичні послуги російському урядові. Була ревною католичкою і принц Шарль де Лінь говорив про неї, що «вона прекрасна, як любов, і освічена, як отці церкви»Переписка А. И. Тургенева с П. А. Вяземским. 1814—1833 // Архив братьев Тургеневых. Вып. 6., Т.3. — СПб., 1921.— С.374. .

Великий князь Костянтин Павлович «завжди відзначав Розалію Жевуську, за красою і розумом гідну його уваги», але «любив жартувати над її клерикальністю і часто звертався до неї зі священними текстами»П. А. Вяземский. Полное собрание сочинений в 12 т. — СПб., 1882. Т.5. — С. 53—54 . Її ім'я зустрічається в листуванні Олександра Тургенєва з Петром Вяземським, з останнім вона познайомилася в середині 1810-х років, коли бувала в Петербурзі. В цей же час Жевуська познайомилася і з Миколою Карамзіним, який також цінував її за розум і писав у 1817 роціПисьма Н. Карамзина к П. Вяземскому (1810—1826) // Старина и новизна. Истор. сборник. Кн. 1.— 1897.— С.24. : «Тепер їдемо обідати до Лаваль, щоб мудрувати з Розалією Жевуською».

У 1823 році у Варшаві був анонімно опублікований історичний роман «Ядвіга, королева Польщі», автором якого вважається Розалія Жевуська.

Графиня Жевуська була першим закордонним читачем «Філософських листів» Петра Чаадаєва і залишила свої зауваження. Мала певну схильність до літературної творчості. У 1836 році описала свою подорож до Константинополя. Все життя вела щоденники французькою, які були видані трьома томами в 1939 році в РиміMémoires de la Comtesse Rosalie Rzewuska, 1788—1865. Publiées par son arrière-petite fille Giovanella Caetani Grenier. 3 vol. Rome. 1939. .

Протягом свого довгого життя графиня Жевуська перенесла багато нещасть. У 1831 році під час польського повстання безвісти пропав її чоловік. Старший син Станіслав, історик і філософ, під час того ж повстання був поранений і помер молодим у тому ж році. Вимушена покинути Варшаву, Жевуська зупинилася у Відні, в 1833—1834 роках вона жила переважно в Італії та Швейцарії. У 1837 році загинув на Кавказі її молодший син Вітольд. Єдина дочка Каліста, що стала дружиною італійського князя, померла молодою в 1842 році, залишивши матері двох онучок.

З 1834 року розпочалося знайомство і тривале листування Жевуської з родичкою Евеліною Жевуською, у шлюбі Ганською, майбутньої дружиною Оноре де Бальзака (у листах до нареченої він називав Жевуську «страшною тітонькою»). Приблизно в ті ж роки Жевуська познайомилася в Одесі з сестрами Евеліни, відомою Кароліною Собанською та Поліною Різніч. 31 травня 1845 року графиня Жевуська була пожалувана в статс-дами імператорського дворуСтатс-дамы и фрейлины русского двора // Русская Старина. 1871. Т. 3.— С. 458. .

Останні роки життя жила у Варшаві і виступала проти революційних польських рухів, за що співвітчизники вважали її агентом російського уряду, хоча сучасні дослідження відкидають це припущення як конспірологічне. Померла в січні 1865 рокуНекролог. Иллюстрированная Газета за 1865 год. № 2. . Діти В шлюбі мала чотирьох дітей:

Станіслав Жевуський (1806—1831) — філософ, літератор. Леонс Жевуський (1808—1869) — власник Підгорецького замку, помер бездітним. Каліста Теано (1810—1842) — з 1840 року дружина італійського аристократа Мікеланджело Каетані (1804—1882), князя Сермонети. Вітольд Жевуський (1811—1837) — загинув на Кавказі.

Галерея

Генеалогія

Примітки