Вахіда Маглайлич (сербохорв. Vahida Maglajlić / Вахида Маглајлић; 17 квітня 1907, Баня-Лука, Боснія і Герцеговина — 1 квітня 1943, Мала-Крупська-Руїшка, Хорватія) — югославська боснійська феміністка, партизанка часів Народно-визвольної війни Югославії. Народний герой Югославії.

Життєпис Вахіда Маглайлич є єдиною боснійською мусульманкою, яка була удостоєна вищої югославської нагороди. Попри те, що вона народилася в родині баня-лукського каді (шаріатський суддя), Вахіда не отримала вищої освіти, оскільки цього не хотів її батько. У міжвоєнні роки вона неодноразово виступала на захист прав жінок Югославії. Після вторгнення німців і їх союзників в травні 1941 року пішла в партизанське підпілля. Завдяки своєму високому соціальному статусу Маглайлич могла спокійно ховати партизан протягом кількох місяців, поки не була спіймана владою і відправлена до в'язниці. Через кілька місяців довгих катувань Маглайлич втекла з в'язниці і повернулася до партизан.

Вахіда Маглайлич була найважливішою політичною фігурою Боснійської Країни і однією з лідерів партизанського руху. 1 квітня 1943 року вона героїчно загинула в боях проти німецьких військ у Малі-Крупські-Руїшкі. Після війни її перепоховали на партизанському кладовищі Баня-Луки. В 1951 році їй було присвоєно звання Народного героя Югославії. Листівки з портретом Вахіди Маглайлич як зразок для наслідування поширювалися і Організацією звільнення Палестини з метою агітації жінок вступати в їх ряди.

Сім'я, освіта і діяльність Вахіда Маглайлич народилася 17 квітня 1907 року в Баня-Луці, яка на той момент входила в Кондомініум Боснія і Герцеговина (Австро-Угорщина), нині є столицею Республіки Сербської (Боснія і Герцеговина) . Вахіда була першою дитиною з каді Мухамеда Маглайлича, голови шаріатського суду Баня-Луки, і його дружини Чаміли. У сім'ї було 15 чоловіків і 7 жінок, серед них бабуся і дідусь по батьківській лінії, тітки, дядьки, двоюрідні брати і сестри. Ще в дитинстві Вахіда грала не з ляльками, а з мітлами, уявляючи собі замість них рушниці і коней. Вона також дбала про вісьмох своїх братів і молодших сестер.

Маглайлич займалася рукоділлям з дитинства, тому батьки направили її в жіноче професійне училище після мектаб (мусульманська початкова школа). У той час в звичайні світські школи ходили не всі мусульманські дівчатка. Вахіда хотіла продовжити освіту в Загребі і стати вчителькою, але батько був проти цього, заявивши, що не дозволить дочкам вчитися в іншому місті далеко від будинку. Аж до початку війни Вахіда Маглайлич займалася домашнім господарством. Вона зайнялася самоосвітою: під впливом братів, що навчалися в Сараєво і Загребі, зацікавилася марксизмом і комунізмом, ставши однією з перших боснійських мусульманок, які долучилися до робітничого руху і виступали за захист прав жінок. Маглайлич входила до Міжнародної Червоної допомоги і очолювала одну з феміністичних організацій Баня-Луки. Батько дозволив їй ходити без хіджабу (ісламський жіночий одяг), але Вахіда пішла далі проти мусульманських традицій і коротко підстриглася, чим обурила всю сім'ю і все місто.

Вахіда Маглайлич не одружилася, хоча їй багато разів пропонували шлюб. Кожен потенційний наречений вимагав від неї припинити агітувати за комуністів, на що вона не збиралася погоджуватись. Проте, зі слів її невістки Ружі, Маглайлич зустрічалася з одним чоловіком, але його батьки були проти шлюбу з мусульманкою. Сам юнак був православним християнином.

Народно-визвольна війна Югославії

У квітні 1941 року в Югославію вторглися німецькі війська і їх союзники. 19 квітня 1941 року була створена маріонеткова Незалежна держава Хорватія, влада якої поширилася і на Баня-Луку. Вахіда Маглайлич пішла в партизанське підпілля і в травні вступила в заборонену тоді Комуністичну партію Югославії, попри твердження батька про нетерпимість комуністів до релігійних людей . І хоча усташі (національно-терористична організація) незабаром звільнила Мухамеда Маглайлича з поста шаріатського судді, деякий час Вахіда користувалася авторитетом батька в місті, приховуючи червоних партизан в своєму будинку. Вона відправляла їх у звільнені від усташів і німців землі і передавала їм зброю, боєприпаси, одяг і медикаменти. У Баня-Луці Вахіді Маглайлич довіряли багато людей, зокрема в налагодженні зв'язків з іншими партизанськими загонами, створенням конспіративних квартир і місць зустрічі, завдяки чому вона стала однією з найнадійніших товаришів по боротьбі проти усташів і окупантів. Мати Вахіди, Чаміла, готувала продовольство для партизан, передавала їм радіоприймачі. Величезне число сербів, босняків і євреїв вступило в партизанський рух завдяки агітації Чаміли. Вона пропонувала пожертвувати майно на допомогу партизанам, щоб воно не дісталося усташам. Саме статус Вахіди Маглайлич, як представниці однієї з найшанованіших сімей Баня-Луки, дозволив мусульманам міста вступити в партизанський рух.

Незабаром усташі дізналися про те, чим займається Вахіда. Довгий час заарештувати її вони не наважувалися, оскільки боялися гніву мусульман Баня-Луки. У жовтні 1941 року усташські спецслужби все-таки обманом схопили Маглайлич, виманивши її на зустріч, і кинули до в'язниці. Два місяці її катували, вимагаючи видати будь-яку інформацію про партизан, але Маглайлич мовчала. Не добившись нічого, влада відправила її в Загреб. 20 грудня 1941 року, в день переїзду, Маглайлич втекла разом із своєю подругою Даницею Марич і сховалася в будинку свого батька, перш ніж піти з Даницею на гору Черемниця в Сербії. 31 грудня 1941 року Вахіда і Даница прийняли партизанську присягу. На війну проти гітлерівців і їх посібників піднялася вся сім'я. Вісім братів Вахіди вступили в партизанський рух, причому двоє з них загинули у в'язниці. Батька ж у 1942 році відправили в концтабір усташів.

Вахіда Маглайлич займалася агітацією за вступ в партизанські ряди серед жителів Козари, Грмеча і Цазина; в основному, вона закликала туди жінок. Серед мусульманок Цазіна вона користувалася великим авторитетом. 6 грудня 1942 року Маглайлич була вибрана в Жіночий антифашистський фронт Боснії і Герцеговини . До січня 1943 року вона брала участь на зустрічах партизанських загонів Санські-Моста і Босанські-Нові. У січні 1943 року після початку операції «Вайс» Вахіда Маглайлич перейшла через гору Шатор і зникла між Гламочем і Лівно, після чого перейшла в Боснійську Країну і повернулася в Босанські-Нові. Службу вона проходила в 12-й країнській ударній бригаді.

31 березня 1943 вона прибула в Малу-Крупську-Руїшку вдень. Вранці 1 квітня загін Вахіди Маглайлич був оточений німецькими військами. Партизани спробували прорватися і сховатися на найближчому пагорбі . Маглайлич була смертельно поранена в спину, а всього в той день загинуло 28 осіб. У той же день партизани поховали в селі всіх загиблих. Після війни Вахіду Маглайлич перепоховали на партизанському кладовищі Баня-Луки, де її останки спочивають донині.

Пам'ять

20 грудня 1951 Президія Народної Скупщини Федеративної Народної Республіки Югославії посмертно нагородила Вахіду Маглайлич орденом і званням Народного героя Югославії. Вона стала єдиною жінкою — боснійською мусульманкою, яка була удостоєна звання Народного героя . Звання Народного героя отримав також зять Вахіди (чоловік її сестри Муніби) Фаділ Шерич, загиблий через два місяці після Вахіди. У Народно-визвольній війні загинули три брата Вахіди: Джевад, Муніб і Неджіб, всі були вбиті четниками. Муніб був заступником політрука у 2-й країнській ударній бригаді. Війну пережив брат Екрем, який після війни став доктором медичних наук і викладав на ветеринарному факультеті Сараєвського університету. Портрет Вахіди Маглайлич зображався на листівках Організації визволення Палестини, яка агітувала палестинок вступати до своїх лав і представляли Вахіду як зразок для наслідування.

Див. також Марія Бурсач Лепа Радич Младен Стоянович

Примітки

Література

Посилання Vahida Maglajlić — hrabra heroina u borbi protiv fašizma