Ігор Іванович Фомі́н (; 3 лютого 1904, Москва — 16 червня 1989, Ленінград) — російський радянський архітектор; професор (1946), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1979).
Біографія Народився року в Москві. Син архітектора Івана Фоміна. У 1926 році закінчив Ленінградський вищий художньо-технічний інститут, де навчався у О. Дмитрієва, В. Щуко та інших. З 1935 року викладав у Всеросійській академії мистецтв, Інституті живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна в Ленінграді.
Помер в Ленінграді 16 червня 1989 року. Похований на Волковському цвинтарі.
Споруди житловий будинок на набережній Карпівки (1935, Ленінград); будинки Московського (1930—1935) та Невського (1937—1940) райвиконкомів у Ленінграді; забудова району Щеміловки, включаючи Івановську вулицю (1937—1948, Ленінград); житловий будинок на Двірцевій набережній (1946—1951, Ленінград); станція метро «Площа Повстання» (1951—1955, Ленінград); житловий будинок на площі Гагаріна в Москві (1940—1947); комплекс Ленінградського університету імені А. О. Жданова в Петродворці (проект 1969); В Україні: музей образотворчих мистецтв у селі Кмитові Коростишівського району Житомирської області (1978, у співавторстві); архітектурні частини пам'ятників В. І. Леніну та воїнам, загиблим під час Другої світової війни у 1941—1945 роках в смт Чутовому Полтавської області (у співавторстві); архітектурна частина пам'ятника Матері-Вітчизні в Полтаві (у співавторстві) та інше.
Відзнаки Народний архітектор СРСР з 1979 року. Нагороджений орденом Леніна, іншими орденами, медалями.
Примітки
Література