Церква Святого Миколая (рос. Храм Святителя Миколая; Храм святителя Николая Мирликийского в Котельниках) — чинний православний храм Покровського благочиння Московської міської єпархії Російської православної церкви. Патріарше подвір'я Православної церкви Чеських земель і Словаччини. Об'єкт культурної спадщини федерального значення.
Історія
Походження назви Церква Миколи Чудотворця, що в Котельниках (рос. Церковь Николая Чудотворца, что в Котельниках) розташована в Таганському районі Центрального адміністративного округу Москви за адресою 1-й Котельницький провулок, будинок 8. Назва церкви як і району, Котельники походить від відомої в XVII ст. Котельницької слободи чи слободи Котельників (не плутати з однойменним містом), де оселилося об'єднання ремісників, які виготовляли котли чи металевий посудПамятники архитектуры Москвы. Земляной город. — М.: Искусство, 1989. — С. 291—302..
Інші назви:
Миколо-Котельницька церква (рос. Николо-Котельническая церковь) Нікольська церква (рос. Никольская церковь) Миколаєвська церква (рос. Николаевская церковь) Церква Миколи (рос. Николы церковь) Церква Миколи Угодника (рос. Николы Угодника церковь) Церква Миколи Мирлікійського (рос. Николая Мирликийского церковь) Свято-Нікольська церква (рос. Свято-Никольская церковь) Святонікольська церква (рос. Святоникольская церковь)
Церква Святої Трійці Перша згадка про дерев'яну каплицю на місці сучасної церкви Святого Миколая відноситься до 1547 року й відома як церква Святої Трійці. Будівлю побудували на березі річок Москва та Яузи біля підніжжя південно-західного схилу Швивого пагорба (рос. Швивая горка). Територія сучасного Таганського району почала активно заселятися між XV—XVI ст. ремісниками. 1625 року каплиця згоріла, а на її місці побудували дерев'яну церкву Миколая Чудотворця в Котельниках.
Нікольський храм
1657 року на кошти купців Строганових дерев'яну церкву Миколи Чудотворця перебудували в кам'яну церкву. У новому Нікольському храмі облаштували родинну усипальницю Строганових.
У церкві 1688 року головний престол був освячений ім'ям святого Миколая, а приділ — на честь преподобних Зосима й Саватія Соловецьких. Згодом, при церкві були поховані Григорій Строганов (1715), його дружина Марія (1734) та інші члени родини Строганових.
До початку XIX століття церква була майже зруйнована й 1812 року сильно постраждала через масштабну московську пожежу й тому, Нікольську церкву приписали до церкви святих Косми й Даміана (розміщувалась на 3-му Котельницькому провулку й була зруйнована 1936 року).
Сучасна церква
1822 року за сприяння князя Сергія Михайловича Голіцина (1774—1859), громадського діяча й дійсного таємного радника 1-го класу розпочалось будівництво нової церкви Святого Миколая. Церкву розмістили на схилі Швивого пагорба, завдяки чому вона добре оглядалась як з берега річки, так і з провулка. Автор проєкту — архітектор Осип Бове, відомий забудовник Москви. 24 серпня 1824 року (за старим стилем) Нікольська церкву освятив митрополит Московський Філарет. Споруду збудували в стилі ампір у формі четверика, на який встановили ротонду з напівциркульними арочними вікнами розділеними пілястрами. Південний бік церкви, що виходить на провулок, прикрасили декоративним портиком із трьома скульптурними барельєфними композиціями — «Вхід Господній в Єрусалим», «Поклоніння волхвів», «Побиття немовлят». У північній частині — встановили вівтар преподобних Зосима й Саватія Соловецьких. Через перепад рельєфу в церкві підвищили підніжжя трапезної і дзвіниці. 1873 року на кошти Євдокії Виноградової, вдови диякона, у трапезній розмістили приділ великомучениці Євдокії. До нього, як і до дзвіниці побудували парадні сходи.
1892 року церкву Святого Миколая реставрували. Автором проєкту перебудови став архітектор Микола Марков, талановитий російський зодчий Москви й Підмосков'яЗодчие Москвы времени эклектики, модерна и неоклассицизма (1830-е — 1917 годы): илл. биогр. словарь / Гос. науч.-исслед. музей архитектуры им. А. В. Щусева. — М.: КРАБиК, 1998. — С. 166. — 320 с. — ISBN 5-900395-17-0..
Радянський період У радянську добу, 1932 року Нікольську церкву закрили й вилучили чимало релігійних предметів. Деякі предмети передали до музею-заповідника й до храмів у Коломенському, все інше було пограбовано чи знищено. З церкви Святого Миколая були зняті хрести й купола, збиті рельєфи, зруйнована церковна огорожа. Після перебудови в споруді розмістили хімічну лабораторію відділу геології.
У 1970-х роках споруда Нікольської церкви була частково реставрована й «потрапила під охорону держави як пам'ятка архітектури». Того ж часу були знищені сімейні поховання Голіциних і Строганових.
Відродження церкви Указом патріарха Московського й всієї Русі Алексія II від 14 серпня 1991 року церкві святителя Миколая надали статус патріаршого подвір'я. Настоятелем храму став ієрей Михайло Жуков. 1992 року провели обряд освячення і реставраційні роботи. До храму повернулися збережені останнім священиком протоієреєм Миколаєм (Чертковим) старовинні ікони. Серед них була Чудотворна феодорівська ікона Божої Матері. Дві ікони преподобних Зосима й Саватія Соловецьких зберігались у церкві Миколи Чудотворця в Москві.
1998 року в церкві відкрили представництво Православної церкви Чеських земель і Словаччини в Москві. 28 жовтня 1998 року відбулося урочисте Велике освячення храму патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II. Присутній на освяченні Нікольського храму митрополит Дорофей від імені Православної церкви Чеських земель і Словаччини нагородив ієрея Михаїла (Жукова) орденом рівноапостольних святих Кирила і Мефодія за заслуги у відновленні церкви.
28 січня 2020 року споруди церкви й причту передано у власність Російської православної церкви (розпорядження Департаменту міського майна міста Москви № 2282 і 2287). Головний престол освячений на честь Миколи Чудотворця; боковий вівтар на честь преподобних Зосими й Саватія Соловецьких, приділ, що з правого боку трапезної частині храму, освячений на честь мучениці Євдокії.
Представництво Православної церкви Чеських земель і Словаччини в Москві
5 жовтня 1999 року Священний синод Руської православної церкви ухвалив відкрити подвір'я Православної церкви Чеських земель і Словаччини в московській церкві Святителя Миколая. 2000 року першим представником Православної церкви Чеських земель і Словаччини в Москві був обраний настоятель церкви Святого Миколая — протопресвітер Михайло Дандар.
2005 року виконувати обов'язки настоятеля був обраний ігумен Симеон (Шевцов). За його керівництва реставрували іконостас у прибудові преподобних Зосима й Саватія Соловецьких, розширили верхній ряд головного іконостасу. У період від 25 червня 2006 року до 2 жовтня 2013 року настоятелем храму призначили протоієрея Олексія Ющенко. Від 3 жовтня 2013 року до 26 березня 2014 року обов'язки настоятеля церкви виконував ієрей Андрій Нікольський.
27 березня 2014 року рішенням Священного синоду Православної церкви Чеських земель і Словаччини представником при патріархові Московському і всієї Русі настоятелем церкви Святого Миколая був призначений архімандрит Серафим (Шемятовський). Він є майстром розпису ікон і фресок у храмах Росії, Чехії, Словаччини, США, Швеції, Великої Британії, Ірландії, Швейцарії. 2010—2014 рр. був кліриком кафедрального собору в ім'я святих Кирила і Мефодія міста Михайловці (Словаччина) і особистим секретарем архієпископа ГеоргіяМихалівсько-Кошицької православної єпархії. Має ступінь магістра богослов'я.
Реліквії церкви Частина мощей святих мучеників — княгині Людмили й князя В'ячеслава Чеських Частинка мощей святого Миколая Ікона Божої Матері Феодоровська Казанська ікона Божої Матері Ікона з частинкою святих мощей святої великомучениці Варвари Ікона з частками мощей святих князя Петра й княгині Февронії Ікона з частинкою святих мощей Нектарія Егінського Ікона великомученика Георгія Побідоносця з часткою святих мощей Ікона святого благовірного князя Олександра Невського з часткою мощей Ікона великомученика й цілителя Пантелеймона з часткою його мощей
Галерея
Примітки
Джерела (И. А. Благовещенский). Краткие сведения о всех церквах Московской епархии. М., 1874. № 129. Паламарчук П. Г. Сорок сороков. Т. 2: Москва в границах Садового кольца. М., 1994. С. 399—401 Памятники архитектуры Москвы, состоящие под государственной охраной. М., 1980. С. 87. Сытин П. В. Откуда произошли названия улиц Москвы. М., 1959. С. 157.
Посилання Офіційний сайт церкви Святого Миколая Церква Миколи Чудотворства на сайті Храми Росії Нікольський храм на patriarchia.ru Нікольський храм на russian-church.ru Нікольський храм на sobory.ru Інтерв'ю архімандрита Серафима (Шемятовского) порталу Pravoslavie.ru