Джеваріє Меджитова (7 жовтня 1913, Чалтемір, Керченський район — 4 вересня 1992, Ташкент, Узбекистан) — кримськотатарська поетка і педагогиня.

Життєпис Народилася 7 жовтня 1913 року у селі Чалтемір. Батько, Абдульмеджіт — м'ясник. Мати, Ресімхан — домогосподарка. Всього в родині росло п'ятеро дітейБекирова Гульнара. Джеваире Меджитова (12 октября 2015) // Крым. Реалии .

Закінчивши школу у рідному селі, вступила до Ялтинського педагогічного технікуму. Працювала вчителькою початкових класів при Керченському металургійному заводі. Під час педагогічної практики писала вірші, які згодом публікувалися у молодіжній газеті «Яш къувет» (Молода сила).

У 1935 році вступила на факультет кримськотатарської мови і літератури Кримського державного педагогічного інституту імені М. В. Фрунзе. Навчалася разом з Аметом Мефаєвим, Юнусом Теміркаєм, Різою Халідом, які стали згодом письменниками. Під час навчання Меджитова захопилася фольклором. У 1938 році написала вірш, присвячений безпосадковому перельоту Москва — Далекий Схід, який був опублікований у газеті "Къызыл Къырым", а потім, у перекладі російською, — у газеті "Червоний Крим". Закінчивши КДПІ в 1939 році, вступає до аспірантури і починає працювати в Науково-дослідному інституті мови та літератури ім. О. С. Пушкіна. Молодшою науковою співробітницею працює над темою кандидатської дисертації «Образ жінки в фольклорі кримськотатарського народу» і бере участь у фольклорних експедиціях.

У роки Великої Вітчизняної війни жила в селі Такъыл, де працювала вчителькою. У 1944 році була депортована до Ташкенту. Завдяки вищій освіті отримала посаду економістки на заводі «Продмаш». Через брак вчителів починає викладати російську мову у сільській школі. Потім працює методисткою в Орджонікідзевському районі, однак була звільнена звідти і потім протягом п'яти років працювала бібліотекаркою.

Після зняття режиму спецпоселень Меджитова працювала завучкою, директоркою узбецьких і казахських шкіл. У 1965 році переїздить до міста Чирчик. Була постійною авторкою газети "Ленин байрагъы" (Ленінський стяг), також друкувалася в журналі «Йылдыз». Випустила чотири збірки віршів «Незабутні сторінки» (1970), «Серед зеленого листя» (1972), «Серед зеленого листя» (1974), «Квіти мого життя» (1987), а в 1980 році опублікувала книгу «Сад мого життя».

Померла 4 вересня 1992 року у Ташкенті.

Пам'ять 4 жовтня 2013 року, до 100-річчя з дня народження Джеваріє Меджитової, у Сімферополі відбувся вечір її пам'яті .

Сім'я В Узбекистані одружилася. Дочка Сейяре Меджитова (народ. 1950) — журналістка і публіцистка .

Література

Кокієва А. Кусьмедим, акъикъат, йырладым сени (Не падала духом, оспівуючи правду) // Йылдыз (Зірка). 1998. № 4; Усейнова Г. Джеваіре — перлина сучасної кримськотатарської культури // Голос Криму. 2003 17 жовтня .; Діячі кримськотатарської культури; Къуртнезир.

Примітки

Посилання

105 років від дня народження письменника і педагога Джеваріє Меджитової Наджіє Баталова. Таланти Керченського півострова КЪЫРЫМТАТАР ХАЛКЪНЫНЪ ЗЕКЯЛЫЛАРНЫНЪ ХАТЫРАСЫНА