Ке́нігсберг,Наголоси онлайн КоролевецьКоролевець. (також Кьоніґсбе́рг, від ) — колишнє місто в Пруссії, адміністративний центр німецької провінції Східна Пруссія з 1773 до 1945 року. У 1945 році місто було взяте штурмом радянськими військами під час Другої світової війни. 17 жовтня 1945 року за рішенням Потсдамської конференції його було передано СРСРКак Калининград стал частью России? . Notum.info (от 16 октября 2014 года), 4 липня 1946 року перейменований на Калінінград.
Назва Кенігсбе́рг (, , , ) — німецька назва. Короле́вець (, ) — польська і староукраїнська назва, що є перекладом латинської (). Куннегсгарб або Кніґсберґ ()
Етимологія Ядром міста виступив замок, заснований на місці самбійського або прусського форту Твангсте (), що означає «загата», водоймище при греблі (етимологічно споріднене з українським «твани́сте»), а також кількох прусських поселень, включаючи село і порт Lipnick і фермерські поселення Sakkeim і Trakkeim. Новий замок при заснуванні в 1255 році отримав назву «Королівська гора» (латинською Regiomontium, пізніше Regiomonti, німецькою Кенігсберг). За найпоширенішою версієюЮрий Миролюбов, Материалы к истории крайне-западных славян, стр. 7 (сноска) ISBN 3-9801158-9-5, названий так на честь короля Чехії Пржемисла Отакара II (за вирішальної допомоги якого і був заснований). Однак існують і інші тлумачення топоніма, наприклад, від прусського топоніма готського походження Konungaberg, де kuniggs — глава роду (князь), berg — брег, берег.
З моменту заснування замку сусідні народи зазвичай називали його на своїх власних мовах: , (старопольською Kralowgród — Королівський замок), . Під ім'ям Королевец (Королевецъ) або Королевіц замок і місцевість навколо нього тривалий час, починаючи з XIII століття, згадується також у різних московських пам'ятках: літописах, книгах, атласах. У Московії ця назва широко використовувалася до Петра I та, зрідка, в більш пізній періодКостяшов Ю. В. «Описание Кёнигсберга» 1785 г. русского консула Ивана Исакова // Калининградские архивы . — Калининград: Государственный Архив Калининградской области, 1998., аж до початку XX століття, в тому числі в художній літературі, наприклад, у текстах М. Салтикова-Щедріна«…от Королевца до Кибартая всё растёт и колосится, а дальше то дождика мало, то много. И при этом мы утверждаем, что немца кормим!» Салтыков-Щедрин. Однак після Петра I та до перейменування у 1946 році росіяни частіше використовували німецький варіант.
До 1721 року офіційно назву Кенігсберг носив тільки замок, хоча задовго до цього в побуті населення об'єднало під цим ім'ям і три прилеглих міста.
Історія
Орденський період Десь на рубежі X—XI століть для контролю над водними торговельними шляхами виникло прусське поселення Твангсте (), інфраструктура цього поселення була досить розвинена. Продовольством городян забезпечувало населення прилеглого селища Липник (), охорону поселень в гирлі річки Прегель () несли воїни-дружинники, які селилися в найближчій і віддаленій окрузі Тувангсте.
Після того як війська чеського короля Пржемисла Отакара II, запрошені польським королем «для боротьби з язичниками», прийшли на допомогу лицарям, що зазнали поразки від місцевого населення, 1 вересня 1255 року на пагорбі високого правого берега в нижній течії річки Прегель, на місці зруйнованого прусського міста, лицарі Тевтонського ордену заклали замок. Польською його назвали Кролевець () на честь чеського короля, а німецькою — Кенігсберг ().
Спочатку замок був дерев'яним, але в 1257 році почалося будівництво кам'яного, вірніше, цегляного замку.
У 1260 році під час Великого Прусського повстання війська кількох прусських племен обложили замок, але взяти його не змогли. Безуспішні спроби окремих прусських племен зруйнувати замок повторювалися в 1263 та 1273 роках.
У наступні роки в завойовані землі стали прибувати німецькі колоністи, вони поступово змішувалися з місцевим прусським населенням, яке згодом майже асимілювалося, втративши свою мову і культуру. У XVI столітті в Кенігсберзі пруси ще становили близько 20 % населення.
Біля стін замку виникло поселення, яке теж стали називати Кенігсбергом. Міське право на основі кульмського права поселенню було присуджено 28 лютого 1286 року ландмейстером Пруссії Конрадом фон ТірбергомКачанов Р. Ю. Городское право орденских городов..
Оскільки розростання Кенігсберга обмежували міські стіни, навколо нього виникали інші поселення, тому що близькість міста і замку давала багато переваг.
1300 року поселення Лебеніхт також отримало міські права. Хоча адміністративно ці два міста були незалежні, фактично вони становили єдине ціле. Це подвійне місто теж стало називатися Кенігсбергом. Щоб уникнути плутанини, початковий Кенігсберг дістав назву Альтштадт, тобто «Старе місто» Кенігсберга.
Перша згадка про будівництво Кафедрального собору — 1333 рік. Розташований в центрі міста, на острові Канта (колишній Кнайпхоф).
Третім кенігсбергським поселенням, що отримало міські права, став Кнайпхоф 1327 року. Він був відділений від Альтштадта рукавом річки Преголі ( — Прегель) і розташований на однойменному острові. Фактично він також був частиною Кенігсберга.
Після тринадцятирічної війни 1454—1466 років Тевтонський Орден визнав себе польським васалом і перемістив свою столицю в Кенігсберг з Марієнбурга (нині Мальборк у Польщі). В 1525 році Великий магістр Тевтонського Ордена Альбрехт перетворив теократичну державу в світське Прусське Герцогство, підвладне Польщі, а сам став герцогом. Столицею нової держави став Кенігсберг.
1523 року Хансом Вайнрайхом за сприяння герцога Альбрехта в Лебеніхті була заснована перша в Кенігсберзі друкарня, де 1524 року була надрукована перша книгаИстория города. Книжная лавка — статья из журнала «Бизнес-Балтика» (№ 4 (16), ноябрь 2002) на официальном сайте администрации городского округа «Город Калининград». Економічною базою друкарні служили замовлення герцогського двору, церкви, міської адміністрації, а пізніше і університету.
1544 року в місті відкрився Кенігсберзький університет, названий згодом «Альбертиною» — на ім'я герцога Альбрехта.
Вотчина Польського Королівства 1466—1657.
Доба Прусського герцогства і Прусського королівства
З XVI століття місто стало значним центром литовської культури, тут вийшла перша книга литовською мовою, також проживали важливі діячі литовської культури Мартінас Мажвідас, Крістіонас Донелайтіс, Людвікас Реза та інші.
Щонайпізніше з 1660 року в Кенігсберзі почала виходити своя газета. Цю газету доставляли в Росію і включали в огляди європейської преси, які в Посольському наказі робили для Боярської думи і царя Олексія МихайловичаВести-Куранты. 1656 г., 1660—1662 гг., 1664—1670 гг.: Иностранные оригиналы к русским текстам. Ч. 2. / Исслед. и подгот. текстов Ингрид Майер. — : Языки славянских культур, 2008. — 648 с. — ISBN 978-5-9551-0275-7. — С. 78..
«Потрійне» місто (Альтштадт, Лебеніхт і Кнайпхоф), яке фактично було єдиним, але складалося з трьох адміністративно незалежних частин (кожне з трьох міст мало свою ратушу, свого бургомістра, власний суд і т. д.), проіснувало до 1724 року.
1724 року три міста, численні селища, а також замок, який до того не входив до жодного з міст, а мав особливий статус урядової резиденції — були об'єднані в місто Кенігсберг.
Того ж року в Кенігсберзі народився Іммануїл Кант (1724—1804) — найбільш відомий уродженець міста за всю його історію.
Під час Семирічної війни 11 (22) січня 1758 року російські війська увійшли в Кенігсберг. Жителі міста присягнули на вірність імператриці Єлизаветі. Після цього Фрідріх Великий не відвідував місто до самої смерті. До 23 серпня (3 вересня) 1762 року місто належало Росії і було центром утвореного генерал-губернаторства Східна Пруссія. Повернуто Пруссії за умовами укладеного з нею російським імператором Петром III Петербурзького мирного договору.
1776 року в Кенігсберзі народився відомий письменник Ернст Теодор Амадей Гофман (1776—1822).
Розвиток міста в XIX столітті
Протягом XIX століття проводилася модернізація оборонних споруд міста. Було побудовано безліч бастіонів, равелінів, оборонних валів, більшість з яких збереглися до наших днів. Особливий інтерес представляють міські ворота. Вони були зведені в неоготичному стилі і є цікавими архітектурними пам'ятками.
У XIX столітті місто значно виросло. 1782 року в місті було 31 368, 1888-го — 140 909, в 1910-го — 249 600, 1939 року — 373 464 жителів. Залізниця прийшла в Кенігсберг 1857 року, а 1862-го вона зімкнулась із залізницями Росії.
У зв'язку зі зростанням міста виникла потреба в громадському транспорті. У травні 1881 року в Кенігсберзі відкрили перший маршрут конки (того ж року в Берліні вже був запущений електричний трамвай). Власниками конки були акціонерні товариства. У порівнянні з дрожками вартість поїздки на конці була набагато демократичніша: від 10 до 20 пфенігів (залежно від відстані) проти 60 пфенігів за одного пасажира, 70 пфенігів за двох, 80 за трьох і марки за чотирьох пасажирів на дрожках.
А в травні 1895 року на вулиці вийшли перші трамваї. 1901 року місто викупило всі лінії конки (за винятком ліній в Хуфені) і приступило до їх електрифікації.
Кенігсберг — Калінінград у XX столітті
1919 року в Кенігсберзі був відкритий аеропорт Девау — перший аеропорт Німеччини і один з перших в Європі і світі. 1922 року було організовано повітряне сполучення Кенігсберг — Рига — Москва.
У XX столітті місто значно розширилося та вийшло за межі оборонного кільця. Були побудовані нові вокзали, в тому числі Головний вокзал, багато житлових будинків, приміські райони (наприклад, Амаліенау), створені в рамках програми «Місто-сад», кірхи, офісні будівлі в югендстилі і стилі баугауз. Особливо великий внесок у зміну вигляду міста внесли в цей період архітектори Ганс Гопп і Фрідріх Гайтманн.
У місті проводився Східний ярмарок, головним виставковим залом якого був Будинок техніки.
Велика увага приділялася спорудженню пам'ятників і малої міської скульптури, для створення якої широко залучалися випускники та викладачі Кенігсберзької академії мистецтв (особливо істотний внесок внесли скульптори Фрідріх Ройш і Станіслав Кауер). Була проведена реконструкція і археологічні дослідження в замку.
Після приходу нацистів до влади, під час «Кришталевої ночі», в Кенігсберзі була зруйнована Нова Синагога, побудована в 1894—1896 роках, гауляйтером Еріхом Кохом активно пропагувався мілітаризм.
Ще до кінця Другої світової війни, в серпні 1944 року місто Кенігсберг було сильно зруйноване британськими бомбардувальниками в ході операції «Відплата». Піддався бомбардуванням в основному центр міста, де практично не було військових об'єктів. Загинуло багато мирних жителів, згоріло старе місто і безліч пам'ятників старовини, сильно постраждав замок. Пізніше місто було взято штурмом радянськими військами.
До штурму з зими 1944—1945 років місто і гарнізон під командуванням генерала Ляша перебували в оточенні. Штурм розпочався 5 квітня, особливою запеклістю відрізнявся бій за п'ятий форт. В ході цього штурму радянськими військами 3-го Білоруського фронту під командуванням маршала Василевського була вперше застосована тактика початку піхотної атаки до закінчення артилерійської підготовки, що дозволило уникнути вогню противника на підході до укріплень і застати гарнізон укріплень зненацька. Зворотною стороною медалі з'явилися значні втрати від вогню власних військ (артпідготовки); поміж інших великих втрат зазнали добірні гвардійські частини, пам'ять про них згодом була увічнена в монументі «1200 гвардійцям», розташованому в центрі міста на Гвардійському проспекті. А 10 квітня над вежею «Дер Дона», де нині розташований музей бурштину, було піднято червоний прапор, що позначає кінець німецької історії міста.
У СРСР в честь зайняття Кенігсберга було запроваджено 9 червня 1945 року медаль «За взяття Кенігсберга».