Макси́м Леона́рдович Шевче́нко ( 22 лютого 1966 року, Москва) — російський, журналіст, телеведучий, пропагандист, політик та громадський діяч.
Депутат Законодавчого зібрання Владимирської області VII скликання з 9 вересня 2018 року. Член Ради при президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини (2012—2018). Член Суспільної палати Російської Федерації другого і третього складів (2008—2012).
Біографія
Походження Дід Шевченка по матері, Василь Фомич Юськович, походив із селян Західної Білорусі. Відсидів рік за шпигунство на користь Польщі по звинуваченню у тому, що він за завданням розвідки мав підірвати міст через Волгу. Дід був професором і займався викладанням фізики в Ульянівському педагогічному інституті, володів п'ятьма мовами. За переконаннями — комуніст. Бабця по матері, Номоконова Нона Петрівна, — донька революціонера Номоконова Петра Кузьмича, який був евенком за походженням (також є далеким родичем радянського снайпера Семена Номоконова). Василь Фомич і Нона Петрівна переїхали жити до МосквиАзар И. «Собянин по происхождению — коренной евразиец». // Лента.ру, 30.07.2013. За одними даними, його тато — єврей, за іншими — українецьМаксим Шевченко: Две страны с одной историей. // Правда.ру, 24.12.2013Вот и у меня вопрос возник. Мне сказали: «Ты — русский». Хотя у меня отец украинец. Отец Чаплин и Максим Шевченко против 'быдла с голыми животами' // You Tube, працював геофізиком у Туркменістані, Сибіру, Печорському вугільному басейні.
«У меня отец был геофизиком. Он работал в советском одном из ведущих институтов, добывал для страны нефть и газ. Мой отец работал в Туркмении, мой отец работал на Мангышлаке, в Сибири, на Печорских месторождениях.» — Максим Шевченко: Мой отец был геофизиком. // You Tube та на Мангишлаці.
Мати ( 1932) — з Благовещенська.
Освіта Закінчив 3-тю спеціальну школу з поглибленим вивченням німецької мови. Навчався в одній школі зі Станіславом БелковськимШевченко: «Мы давно знакомы со Станиславом. Более того мы даже учились в одной школе.» — Шевченко vs Белковский // Russia.ruБелковский: «Я рад тому, что, скажем, Максим Шевченко, с которым учились в одной школе, находится на „Эхе Москвы“, потому что мне интересна точка зрения Максима Шевченко тоже, безусловно, а не только своя.» — Белковский о перевороте «Спартака», о том, что общего у Мозгового и Немцова // Телеканал «Дождь», 24.05.2015Станислав Белковский. «Пушкин и Брежнев. Русское царство». 27 ноября. Инфосправка // Полит.ру, 12.1.2015.
1990 року закінчив Московський авіаційний інститут за спеціальністю «Конструювання та технологія електронних обчислюваних засобів». Має незакінчену другу вищу освіту зі сходознавства — прослухав курс лекцій в Інституті країн Азії та Африки МДУ з історії культури та арабської мовиМаксим Шевченко // Официальный сайт Первого каналаМаксим Шевченко. Ищите смысл и уходите от шаблонов. // Православие и мир, 30.11.2010.
Викладацька діяльність З 1993 по 1995 рік викладав історію Росії та історію Західної Європи у православній класичній гімназії «Радонеж-Ясенево».
Робота журналістом, теле- і радіоведучим З 1989 по 1991 рік працював спеціальним кореспондентом газети «Вісник християнської демократії», яку видавав Християнсько-демократичний союз Росії.
З 1994 по 1995 рік працював редактором у педагогічній газеті «Перше вересня».
З 1991 по 1996 рік керував відділом поезії літературного журналу «Твёрдый ЗнакЪ».
У виданні «Независимая газета» з січня 1996 року вів спеціалізовану шпальту, присвячену релігійним проблемам; з січня 1997 року — відповідальний редактор додатка «НГ-релігії».
За пору роботи у «НГ» неодноразово виїжджав у спеціальні відрядження до «гарячих точок»: у 1996 та 1997 роках — до Афганістану, у 1996—1998 роках — неодноразово до Північного Кавказу: у Чечню та Дагестан.
Автор великої кількості публікацій, у яких він висловлює свої погляди на релігійну, культурну та воєнну тематику. Керівник Центру стратегічних досліджень релігії та політики сучасного світу.
У 2002 році вперше з'явився на телебаченні в кадрі як гість ток-шоу Володимира Познера «Времена» на каналі ОРТ. Також багато виступав у програмі Світлани Сорокіної «Основний інстинкт».
З жовтня 2005 по червень 2011 року, прийнявши запрошення Костянтина Ернста, вів авторське суспільно-політичне ток-шоу «Судіть самі» на «Першому каналі». У 2007 та 2008 роках — ведучий теледебатів кандидатів у депутати Держдуми та президента Росії на тому ж каналі. У 2008 році за свою професійну діяльність у рамках телепередачі «Судіть самі» отримав премію Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії».
Також Шевченко — частий гість ранкового шоу «Сергій Стіллавін та його друзі» радіостанції «Маяк» та передачі «Особлива думка» на станції «Эхо Москвы».
Влітку 2009 року спільно з окружною державною ТРК «Ямал-Регіон» підготував ток-шоу «Цивілізація-Північ».«Цивилизация-Север» с Максимом Шевченко Общественная палата Российской Федерации
Автор проектів «НГ-Релігії», політико-філософського тижневика «Смысл», пресклубу «Східна політика»; експерт з проблем етнокультурної та релігійної тематики.
Разом з медіа-ідеологом Мариною Леско модерував проєкт «Астана у віртуальному просторі Second Life».
2 вересня 2009 року Шевченкові було відмовлено в отриманні візи для подорожі до Грузії у складі делегації «суспільної комісії з врегулювання гуманітарних наслідків грузино-російського конфлікту»Грузинские пограничники не пустили в страну двух известных российских журналистов. // Newsru.com, 02.09.2009.
В 2012 році вів програму «У контексті» на «Першому каналі». Через 6 років після звільнення з каналу визнав: «Працюючи ведучим на „Першому каналі“, я повинен був говорити не те, що думаю, а те, чого вимагає редакційна політика».
З 2013 року — гість програми «Позиція» на радіостанції «Російська служба новин». З березня 2015 року — колумніст радіостанції Коммерсантъ FM у програмі «Точка зору».Точка зрения: Максим Шевченко // «Коммерсантъ FM», 2015 Також працював редактором інтернет-видання «Кавказька політика».Максима Шевченко не зарегистрировали на выборы в Госдуму от Дагестана // «Новая газета», 13.08.2016
У вересні 2015 року перейшов на НТВ. З 6 вересня по 27 грудня 2015 р. був ведучим інформаційно—аналітичної програми «Точка», з 22 січня по 18 березня 2016 р. разом з Сергієм Мінаєвим вів ток-шоу «Більшість».
З 7 грудня 2016 року вів нічну авторську програму «Один» на радіостанції «Эхо Москвы».
Суспільна та політична діяльність Під час президентських виборів в Україні 2004 року працював у штабі Віктора ЯнуковичаМаксим Шевченко. Особое мнение. 20.02.2014. . У 2008 та 2010 роках — Член Суспільної палати РФ: керівник робочої групи з розвитку суспільного діалогу та інститутів цивільного громади на Кавказі (2010 рік); член комісії Суспільної палати з міжнаціональних відносин та свободи совісті (2008 та 2010 роки). Член Опікунської Ради Федерального порталу «Проект-Закону.ru». Член «Антипомаранчевого комітету». У лютому 2012 року під час протестів проти фальсифікацій на парламентських виборів виступав на мітингу на Поклонній горі.Состав Анти-оранжевого комитета.Сердцу не прикажешь «Lenta.ru», 04.02.2012 На виборах до Держдуми 2016 року балотувався як самовисуванець у південному окрузі Дагестану, куди входять 25 районів, частина Цунтинського району, а також міста Буйнакськ і Хасав'юрт. У серпні надав у ЦВК для перевірки та подальшої реєстрації 17 500 підписів (3 % від числа виборців). 13 серпня регіональний ЦВК не зареєстрував Шевченко за результатами експертизи підписів, сам кандидат пов'язував подібне рішення з конфліктом між ним та головою МВС республіки.Анна Байдакова. Самовыдвиженцы сдали подписи — станут ли они кандидатами? «Новая газета», № 84 от 3 августа 2016Байдакова А., Ребров Д., Егорова А. Испытание подписным листом «Новая газета», № 88 от 12 августа 2016.
З 2012 по 2018 рік був членом Ради при Президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини. З 2012 по 2018 рік входив до складу Ради при Президенті Російської Федерації з міжнаціональних відносин. Постійний член Ізборського клубу. Є фундатором та директором «Фонду незалежних інформаційних досліджень», Фонду «Кавказький Громадянський Форум», «Фонда содействия развитию культурного многообразия народов» (разом з Олександром Бородаєм), Фонду підтримки історичних традицій «Повернення» (разом з Петром Мультатулі), Видавництва «Незалежний Релігійний Огляд» (разом з Віталієм Третьяковим), Видавничого Дому «Контент» (разом з ЗАО «Росбалт»), ТОВ «Кавказська Медіагруппа», та ін.
Участь у лівому русі З жовтня 2017 року — член правління Лівого фронтуИван Зуев. Максим Шевченко — об обновлении «Левого фронта» и выборах президента: «Против нас будет работать вся машина власти» Накануне.ру, 10.2017СМИ России: бойкот выборов могут запретить законодательно Русская служба Би-би-си, 15.01.2018.
На початку 2018 року Шевченко став довіреною особою кандидата від КПРФ Павла Грудініна, підтримував його на президентських виборах.
У червні 2018 року став одним з керівників виборчого штабу кандидата від КПРФ Вадима Кумина на виборах мера Москви.
16 червня 2018 року був висунутий КПРФ кандидатом у губернатори Владимирської області. Сам Шевченко позначив, що це пов'язано, зокрема, з тим, що він дуже добре знає цей регіон. Також він очолив список КПРФ на виборах у регіональний парламент.
3 серпня виборчком Владимирської області відмовив Максиму Шевченку у реєстрації, посилаючись на те, що він не подолав «муніципальний фільтр», представивши недостатню кількість підписів муніципальних депутатів, 6 серпня був зареєстрований список на вибори у Законодавче зібрання на чолі з Шевченко. Виборча кампанія була побудована на жорсткій критиці діючої губернаторки Світлани Орлової.
9 вересня 2018 року обраний депутатом Законодавчого зібрання Владимирської області, де зайняв пост керівника фракції КПРФ, а також увійшов у склад комітету обласного парламенту з аграрної політики, природокористування та екології, а також став членом Комітету з питань промислової політики, інвестицій, малого і середньому бізнесу, стратегічного планування і власності.
Особисте життя Одружений з Любов'ю Шевченко (до шлюбу Цветковою), колишньою журналісткою телеканалу «Перший ярославський». Батько двох дітей.Максим Шевченко , биографическая справка газеты «Взгляд» Перша дружина — журналістка російського державного телеканалу «Russia Today» Надія Кеворкова .
У квітні 2020 року Максима Шевченка госпіталізували із двосторонньою пневмонією тільки після того, як він сам звернувся у приватну клініку, де зробили комп'ютерну томографію і біохімічний аналіз крові, після чого підтвердили діагноз запалення легенів. Про це він розповів 8 квітня в ефірі радіостанції «Эхо Москвы». За словами журналіста, у нього протягом 10 днів була висока температура, але російські лікарі відмовляли його робити тест на коронавірус і намагалися переконати в діагнозі ГРВІ. Дільничний лікар і зовсім сказав журналісту, що у нього ГРЗ. «Здати тест на коронавірус складніше, ніж поставити запитання Путіну на „Прямій лінії“ (щорічний прямий ефір, під час якого президент РФ відповідає на запитання громадян)», — каже він. Наразі Шевченко у лікарні, де лікарі також не знають, де результати його тесту на коронавірус.