Трофимов Олексій Станіславович ( 7 липня 1974, Севастополь, УРСР)— український професійний боксер.

Після завершення спортивної кар’єри обіймав посади в органах державної та муніципальної влади, пов’язаних із питаннями молоді та спорту.

Працював радником мера Києва з питань молоді та спорту, заступником директора Департаменту Київської міської державної адміністрації, начальником управління у справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської влади.

Біографія Олексія Трофимова

Ранні роки та любительська кар’єра Олексій Трофімов прийшов у бокс у віці 12 років разом із друзями, однак з усієї компанії саме він продовжив займатися цим видом спорту. Його першим тренером був Маслов І.С., під керівництвом якого він провів значну частину своєї любительської кар’єри.

Хоча в юності Трофімов не вважався особливо обдарованим спортсменом, завдяки працездатності та наполегливості він зумів досягти високого рівня — спочатку на міських турнірах, а згодом і на національних змаганнях серед дорослих. Він є шестиразовим чемпіоном України з боксу, дворазовим абсолютним чемпіоном України, а також був визнаний найкращим спортсменом 1999 року серед представників єдиноборств.

У тому ж 1999 році Трофімов виступив на чемпіонаті світу з боксу в Х’юстоні (США).

• 23 серпня він переміг за очками представника Чехії Філіпа Бусіну.

• 24 серпня у чвертьфіналі здобув перемогу над боксером з Узбекистану Сергієм Михайловим — майбутнім бронзовим призером Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї. Поєдинок завершився з рахунком 11:6 на користь українського спортсмена.

• 25 серпня у півфіналі поступився французькому боксеру Джону Дові в рівному та напруженому бою, ставши бронзовим призером чемпіонату світу 1999 року.

Професійна кар’єра

Початок Професійну кар’єру Олексій Трофімов розпочав у «Спортивному клубі Єлісєєва» (м. Донецьк), згодом співпрацював з Union Boxing Promotions.

Бій за титул WBU Inter-Continental 23 лютого 2001 року, у своєму дев’ятому професійному поєдинку, Трофімов зустрівся в Джульяно (Кампанія, Італія) з П’єтро Ауріно за титул WBU Inter-Continental. У сьомому раунді італієць опинився в нокдауні, і за ходом бою перевага була на стороні Трофімова. Проте судді винесли суперечливе рішення: 95–95, 96–93 і 97–92 на користь Ауріно.

Перший титул — WBO Asia Pacific У своєму 13-му бою, що відбувся у Палаці спорту «Дружба» (Донецьк), Трофімов зустрівся з Мелроєм Корбіном (10–1, 7 KO). Уже в першому раунді Корбін двічі побував у нокдауні, а в другому раунді Трофімов завершив поєдинок технічним нокаутом і завоював титул WBO Asia Pacific.

WBC CISBB 29 листопада 2002 року, у 17-му поєдинку, Трофімов зустрівся з білоруським боксером Дмитром Адамовичем за титул Всесвітньої боксерської ради СНД, слов’янських і балтійських країн (WBC CISBB). Бій завершився у четвертому раунді після відмови суперника продовжувати поєдинок, що принесло Олексієві його другий професійний титул.

WBF Intercontinental 23 червня 2004 року Трофімов провів 12-раундовий поєдинок проти Джозефа Марви за титул World Boxing Foundation Intercontinental. У восьмому раунді український боксер здобув перемогу нокаутом.

IBF International 22 вересня 2004 року Трофімов зустрівся з Алланом Гронфорсом (10–2, 5 KO) за титул IBF International. Бій завершився вже в першому раунді після точного удару по печінці, що приніс Олексієві дострокову перемогу.

IBF Inter-Continental 14 січня 2005 року відбувся бій за титул IBF Inter-Continental проти бельгійського боксера Ісмаїла Абдула (22–7–1). Поєдинок пройшов у напруженій боротьбі, і Трофімов здобув перемогу за очками — 118:110.

Завершення кар’єри Після завоювання низки титулів і проведення ще двох рейтингових поєдинків Трофімов зіткнувся з внутрішніми труднощами у промоутерській компанії та відсутністю перспективних спортивних пропозицій. У результаті він ухвалив рішення завершити професійну кар’єру.

У 2005 році обіймав посаду заступника генерального директора з безпеки Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрглеогеологія» Міністерства палива та енергетики України (м. Донецьк).

З 2013 року працював помічником-консультантом народного депутата України.

У 2014 році закінчив Національна державного управління при Президентові України

З 2014 року — начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, член політичної партії «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка.

З 2021 року займається тренерською діяльністю з боксу.

З 2024 року очолює ДЮСШ №4.

Особисте життя Має двох дітей: доньку Крістіну Олексіївну та сина Ростислава Олексійовича.

Проживає у місті Києві.

Спортивні досягнення

З 1995 по 2000 рік — член національної збірної України з боксу. Майстер спорту України міжнародного класу з боксу. Шестиразовий чемпіон України з боксу. Дворазовий абсолютний чемпіон України. Бронзовий призер чемпіонату світу 1999 року (Х’юстон, США) серед любителів. Визнаний найкращим спортсменом України 1999 року серед представників єдиноборств. Чемпіон WBO Asia Pacific. Чемпіон Європи за версією WBF. Інтерконтинентальний чемпіон IBF. Інтернаціональний чемпіон IBF. Чемпіон СНД і слов’янських країн за версією WBC (WBC CISBB). Начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської державної адміністрації. Нагороджений орденом Міжнародної асоціації аматорського боксу (AIBA) за внесок у розвиток боксу в Європі.

Посилання

https://web.archive.org/web/20060721043045/http://www.amateur-boxing.vip.interia.pl/Championships/WorldChamps1999.html

Примітки