Уго Толентіно Діпп (28 серпня 1930, Санто-Домінго — 15 липня 2019Fallece ex canciller de la República Hugo Tolentino Dipp) — був істориком, політиком, юристом, педагогом. Був міністром закордонних справ Домініканської Республіки (2000—2003).

Життєпис Він народився 28 серпня 1930 року в президентському палаці, в день, коли Рафаель Леонідас Трухільо присягнув як президент Республіки; Він син інтелектуала і політичного діяча Вісенте Толентіно Рохаса, його батько був міністром усунутого президента Горакіо Васкеса, а його резиденція була встановлена ​​в Президентському палаціA sus 84 años, Hugo trabaja y crea; no piensa en el retiro.

Отримав диплом бакалавра у вищій нормальній школі Евгеніо Марія де Хостос у 1948 році, згодом отримав доктора юридичних наук в університеті Санто-Домінго у 1953 році; на додаток диплом Центрального університету Мадрида в 1954 році та публічного права в Паризькому університеті в 1959 році під час його заслання в Європу.

З 1960 року він став доцентом історії Антильських островів у 19 столітті Лондонського університету, після повернення в 1963 р. до Домініканської республіки був призначений професором університету Санто-Домінго після отримання за конкурсом кафедри міжнародного права.

З цього моменту він був важливою опорою академічної та адміністративної реформи зазначеної установи, у 1966 р. Він був членом Комісії з реформ університету, у 1968 р. обраний академічним проректором, з 1970 по 1974 р. — професором домініканської соціології та соціальної історії, а з 1974 до 1976 р. був його ректором.

Він одружився з Лігією Евангелістою Бонетті Ґерра, яка йому народила єдину дочку Беатріс Мікаела, а потім вони розлучилися. Потім він знову одружився з Сарою Бермудес Генрікес.Cremarán restos de ex esposa de Tolentino Dipp

Політична діяльність У політичному житті доктор Уго Толентіно Діпп був важливою фігурою домініканської політики, він став депутатом від Національного округу до Національного конгресу Домініканської Республіки у періоди 1982—1986 та 1986—1990 років, у перший період Був президентом Палати депутатів. Він призначений державним секретарем із закордонних відносин Домініканської Республіки у період 2000—2004 років уряду Іполіто Меджія.

У складі Домініканської революційної партії він обіймав важливі посади з 1980 року, коли був призначений членом Виконавчого комітету Домініканської революційної партії, в 1985 році членом Політичного комітету, в 1989 році віце-президентом, а в 1997 виконувачем обов'язків президента зазначеної політичної організації.

Був народним депутатом у Національному конгресі Домініканської Республіки. Він був віце-президентом Домініканської революційної партії (ПРД), і в серпні 2014 року він залишив цю політичну організацію, щоб приєднатися до більш ніж 30 депутатів, які вирішили захистити домініканську демократію проти сучасної революційної партії (ПРМ).Casi medio bloque de diputados del PRD se va al PRM y eligen a Nelson Arroyo como vocero

Літературне життя Його твори як письменника та історика Домініканської республіки складається з десятка назв на цю тему, крім численних конференцій у навчальних закладах Домініканської Республіки та за кордоном, у таких країнах, як США, Мексика, Перу, Іспанія, Португалія, Аргентина, Італія, Гаяна, Франція, Німеччина та деякі африканські країни.

У 1963 році Домініканська академія історії нагородила його за роботу Національним профілем Грегоріо Луперон, а згодом у 1976 р. він отримав Національну премію історії Домініканської Республіки. З тих пір він написав численні нариси та книги, які приєднуються до його широкого літературного доробку, серед його найбільш відомих творів: Націоналістичний профіль Грегоріо ЛуперонаPerfíl nacionalista de Gregorio Luperón, «Витоки расової забобони проти американця-індіанця», «Міфи п'ятого сторіччя» та «Casas de las Américas».

Примітки