Юліуш Станіслав Стажинський (;  — Варшава) — польський історик мистецтва, мистецтвознавець, професор Варшавського університету, дійсний член Польської академії наук.

Біографія Під час Другої світової війни потрапив у полон до німців і був ув'язнений в таборі для військовополонених Oflag VII A Murnau, де як режисер створив табірний театр, автор постановок та перекладів п'єс.

Наукова кар'єра У 1949 році став професором Варшавського університету, а з 1952 року — членом-кореспондентом, з 1966 року — Реальним членом Польської академії наук . Публікував твори головним чином у галузі історії мистецтв XIX та XX століття та теорії мистецтва.

Соціалістичний реалізм На з'їзді художників у Неборуві у лютому 1949 року виступив із вступним документом, в якому визнав соціалістичний реалізм обов'язковим творчим методом. У той же час також приєднався до Польської об'єднаної робітничої партії . Віддавав перевагу монументальному, публічному мистецтву Феліцяна Щенсного Ковальського та Ксаверія Дуніковського, або синтетичній формі творів Тадеуша Кулісевича. Поєднав Мечислава Порембського з Академією образотворчих мистецтв у Варшаві, підтримав Урбановича та Кокошку. Його концепція «польського шляху до незалежності в мистецтві» посилалася на ідею «Блоку» і відповідала духу мистецтва 30-х років. Стажинський був покровителем групи «Білосток-фронт», яка разом з групою «реалістів» встановлювала концепцію соціалістичного реалізму.

Став комісаром польського павільйону на Венеціанській бієнале в 1954 році та комісаром польського відділу на міжнародній виставці в Москві (1958—1959). Всупереч його поглядам щодо винятковості соціалістичного реалізму, в Москві представив огляд усіх напрямків польського мистецтва, що спровокувало бурхливу критику радянських мистецтвознавців, внаслідок чого його усунули з дирекції Державного інституту мистецтв, а сам інститут був включений до складу Польської академії наук під назвою Інститут мистецтв Польської академії наук.

Був директором Державного інституту мистецтва Польської академії наук, який сам створив у 1947 році до середини 1960-х, поки його не змусили піти у відставку. Знову зайняв цю посаду в 1969—1974 роках. У 1969 році був членом Комітету з нагород Міністерства культури і мистецтваDziennik Polski, r. XXV, nr 169 (7905), s. 3. .

Виконувані функції

керівник Інституту художньої пропаганди у 1935—1939 роках Президент Асоціації істориків мистецтв член останньої перед війною ради Товариства охорони пам'яток директор Державного інституту мистецтв

У сімдесятих роках Інститут мистецтв Польської академії наук прийняв майже сто томів архіву Юліуша Стажинського, зібраного з 1935 року.

Юліуш Стажинський спочиває на Повонзківському кладовищі у Варшаві (пл. 237-IV-11).

Відзнаки

Командирський хрест ордена Polonia Restituta (1969 рік) Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (1954 рік) Лицарський хрест ордена Відродження Польщі (1951 рік) Данський орден Данеброга, 4-й клас (1936 рік) Шведський орден Полярної зірки четвертого класу (1938 рік) Румунський орден зірки Румунської Народної Республіки (1948 рік) Угорський орден За заслуги Угорської Народної Республіки (1950 рік)

Публікації (вибірка)

Юліуш Стажинський: Люди та картини: від Девида до Пікассо, Варшава: Національний видавничий інститут, 1958. Юліуш Стажинський: Про живопис Пікассо, Варшава: Національний інститут мистецтв, 1956. Юліуш Стажинський: Про науково-критичну інтерпретацію художнього твору, Варшава: Державний інститут мистецтв, 1950. Юліуш Стажинський: Реалізм у польській мистецькій критиці XIX століття, Варшава: 1951 Юліуш Стажинський: Про романтичний синтез мистецтв: Делакруа, Шопен, Бодлер, Варшава: Державний видавничий інститут, 1965. Юліуш Стажинський: Від Курбета до Пікассо, або Перспективи сучасного мистецтва, Варшава: Національний інститут мистецтв, 1955. Юліуш Стажинський: Les peintres polonais a la XXIX-e Бієнале, Варшава: Національний інститут мистецтв, 1958 Юліуш Стажинський: П'ять століть польського живопису, Варшава: Національний видавничий інститут, 1952 р. Юліуш Стажинський: Проблеми сучасного живопису у світлі ІІ Національної виставки образотворчих мистецтв, Варшава 1952 Юліуш Стажинський: Delacroix et Chopin, Варшава: Польське наукове видавництво, 1963. Юліуш Стажинський: Fünf Jahrhunderte polnischer Malerei. 3, erweiterte und neu gestaltete Ausgabe, Варшава: Національний видавничий інститут, 1953. Юліуш Стажинський: Імпресіонізм та питання стилю в сучасному мистецтві, Варшава: Видавництво Інституту художньої пропаганди, 1937 р. (Варшава: М. Аркт). Юліуш Стажинський: Як дивитися на витвір мистецтва, Варшава: Центральний інститут культури, 1948. Юліуш Стажинський: Ян Матейко, Національний інститут мистецтв. Варшава: «Мистецтво», 1953 Юліуш Стажинський: Ян Матейко, Варшава: Аркадій, 1973. Юліуш Стажинський: Трансформації європейського живопису від романтизму до реалізму, Варшава: Польська академія наук. Розділ «Історія мистецтв», 1955. Юліуш Стажинський: Буржуазний реалізм та соціалістичний реалізм стосовно сучасного становища польського живопису, Варшава: Державний інститут мистецтв, 1950. Юліуш Стажинський: Романтизм і народження сучасності: Стендаль, Делакруа, Бодлер, Варшава: Державний видавничий інститут, 1972 р. Юліуш Стажинський: Розвиток науки про мистецтво в Народній Польщі в 1944—1954 рр., Варшава: Національний інститут мистецтв, 1955 Юліуш Стажинський: Мистецтво у світлі історії: дослідження з методології історії мистецтв, Варшава: Національний видавничий інститут, 1951. Юліуш Стажинський: Слідами прогресивної польської думки, Варшава: 1952 Юліуш Стажинський: Ван Гог — людина та художник, Варшава: Національний інститут мистецтв, 1954. Юліуш Стажинський: Віланув: історія будівництва палацу за часів Яна III, Варшава: Польське наукове видавництво, 1976 Сучасна італійська графіка: відбір з 3-ї бієнале у Венеції: Варшава, жовтень 1959 р. / Асоціація польських художників, Центральне бюро художніх виставок; [передмова Й. Старжиньського]. Варшава: Асоціація польських художників, 1959. Польська армія в сучасному мистецтві / [текст Юліуша Старжиньського]; Основна політична рада польської армії та музей польської армії. Варшава: Видавництво «Рух», 1968. Мексиканська виставка графіки «Taller de Gráfica Popular» (Майстерня народної графіки) / [передмова Й. Старжиньського, Н. Фрида]. Варшава: Центральний офіс художніх виставок, 1950. Виставка польського бойового живопису: VI—IX 1939 р. / Ін-т художньої пропаганди; [передмова Юліуша Старжиньського]. Варшава: IPS, 1939 Юліуш Стажинський: З історії теорії мистецтва епохи Відродження, Варшава: 1951 До питань польського мистецтва в 1918—1939 роках: збірник досліджень під редакцією Юліуш Стажинський. Вроцлав: Національний інститут ім Оссолінський — Видавець ПАН, 1963 рік. Юліуш Стажинський: Завдання художньої критики та науки про мистецтво, Варшава: Національний інститут мистецтв, 1953. З досліджень генезису сучасного мистецтва в Польщі,: навчальний набір / під редакцією Юліуш Стажинський Вроцлав [і т. д.]: Національний інститут ім Оссоліньських. Видавництво ПАН, 1966.

Примітки

Посилання

Марта Лесняковська, Сила погляду — сила мови. Картина Юліуша Старжиньського про мистецтво та його історію "Модус. Дослідження історії мистецтва ", Т. XII—XIII (2013), с. 27-52 Історичний календар