Драган Жигіч (, Балте, 25 червня 1935 р. — Ібарське шосе, 28 серпня 2009) — сербський письменник і поет.
Життєпис Народився 25 червня 1935 року у Балте під Козаром, батька звали Ілія, мати — Соке. На початку 1949 року переїхав до Белграду і з 1956 року займався поезією. За рекомендацією Іво Андріча, опублікував свою першу поему в «Književni novinami» 1959 рокуБелешка о писцу. Крунисана вечност, 2003..
Його вірші стали популярними й з'являлись у багатьох газетах та журналах. Вірші Драгана представлені в понад ста збірках та п'ятнадцяти антологіях.
Отримав кілька літературних премій та нагород, його вірші перекладено кількома іноземними мовами. Був членом Асоціації письменників Сербії та Асоціації письменників Сербії.
Загинув у автокатастрофі на шосе Ібар 28 серпня 2009 року. Похований 1 вересня 2009 року. на кладовищі Орловача в Белграді.
Працює Жигіч написав кілька поетичних збірок. Його найвідоміші колекції:
В'язень світла (1968) Частина світу (1971) Поки спить вогонь (1972) Руки понад часом (1977) Прекрасна руїна — таверновий сонет (1979) Мрія про плавання (1980) Поетова зима (1994) Метелик на полі бою (1994) Підкови (1998) Вікно на одне око (2003) Звінчана вічність (2003)
Рецензент книги «Життя коронованої вічності» Жигича — протоієрей Жарко Гаврилович, а титульну сторінку та художні вклади проілюстрував Мілютін Дедич.
Примітки