Білоруська міфологія — легенди, міфи, вірування та уявлення білорусів про навколишній світ. Є однією із слов'янських і індоєвропейських міфологій. Спочатку міфи були в основному язичницькими, політеїстичними, але з часом перетворилися в християнські. У міру відходу в минуле власних язичницьких уявлень, їх місце поступово займала Народна Біблія — сукупність фольклорних оповідань, через які люди намагалися пояснити навколишні речі і явища через інтерпретацію сюжетів завітів Біблії.
Білоруська міфологія стала основою для цілого ряду творів для безлічі білоруських поетів, письменників і художників, таких як Янка Купала, Максим Богданович, Ригор Бородулін, Сергій Хмара та багатьох інших. Міфологія і зараз залучає велику кількість уваги. З тих, хто і зараз присвячує свої твори білоруській міфології можна назвати наприклад Олега Грушецького.
Білоруська міфологія охоплює: Язичницьку міфологію балтійських народів, які жили на території Білорусі в середніх віках і в старовину Язичницьку міфологію та вірування слов'ян Білоруська народна демонологія Народна Біблія Легенди про походження річок, озер, міст і сіл. Проблеми На відміну від грецької, єгипетської й шумерської міфологій — білоруси (слов'яни) не залишили ані релігійних текстів, ані письмових відомостей про особи істот, в яких вони вірили. Крім того, майже не залишилося збережених артефактів, які можуть вказувати, по-перше, на сильну нетерпимість, з якою місцеві князі та офіційна церква ставилися до язичницьких вірувань, і, по-друге, на згубні наслідки багатьох воєн для релігійної (міфологічної) атмосфери на цих землях. Вся доступна сьогодні інформація взята з християнських вчень про язичництво, з текстів закордонних істориків, а також з досліджень фольклористів та етнографів XIX-XX століть. Більш того, перевірка багатьох джерел утруднена. Оскільки багато дослідників ставитися легковажно стосовно міфології, допускаючи грубі помилки у викладі інформації, деколи повністю переписуючи факти.
Джерела інформації Основними джерелами інформації служать: Письмові документи Літописи, щоденники, вчення проти язичництва Усні народні твори пісні, легенди, казки, замовляння, балади, загадки. Народні вірування про духів та устрій всесвіту. Археологічний матеріал Ідоли, язичницькі амулети Народна вишивка Стилізовані зображення Світового Древа, жіночих фігур, тварин, багатства, врожаю Народна архітектура Зображення сонця, змій, води та вогню на лиштвах в старих селянських хатах. Предмети селянського життя Зображення Сонця на дерев'яних ковшах, стропах. Письмові документи
Середньовічні документи такі як «Повість временних літ», «Повість про марш Ігоря», «Радзивіллівський літопис», а також безліч вчень проти язичництва — були написані християнами. Вони описують язичницьку міфологію дуже коротко і переважно з негативної сторони. Жодна письмова інформація не надходила від самих язичників, бо слов'яни до появи християнства офіційно мали письменности. Через це вся інформація про той час і про Білоруську міфологію — в принципі не може вважатися повністю правдивою.
Усна народна творчість Народні легенди, пісні, казки в Білорусі почали записуватися лише в XIX-XX століттях, до цього моменту не існувало практично ніяких фольклорних згадувань Білоруської міфології.
Народні вірування Народні вірування цілком складаються з вірувань в різного роду язичницьких духів, функції яких після прийняття християнства взяли святі Предмети селянського побуту На відміну від усних переказів, інформація який часто різниться — досить значиме джерело інформації представляють зразки народного мистецтва: домашнього інтер'єру, народного орнаменту на одязі, речах і рушниках. Зображення, розташовані на останніх часто трактуються як «портрети» язичницьких божеств, рудименти сакрального образотворчого мистецтва. Типові фігурки жінок на вишивках — можуть бути зображеннями таких духів або богинь. Археологічний матеріал
Одним з точних джерел інформації як про той час, так і про зокрема всю Білоруську міфологію дають археологічні розкопки. Однак, є проблема в дрібній кількості самого археологічного матеріалу. У більшості випадків знайдені ідоли або залишки капищ, які не можна точно співвіднести з тими чи іншими божественними персоналіями.
У археологічні матеріали входять: Язичницькі ідоли Статуетки богів, духів, священних тварин Ряд ідолів належить до епохи середньовіччя, а тому цілком міг належати слов’янам чи балтам і від них прийти в Білоруську міфологію. Деякі кам'яні хрести сьогодні шанують у селах як християнські, але мають людську форму і раніше були язичницькими ідолами. У деяких районах сучасної Білорусі такі хрестики називають «кам’яними дівчатами» — звідси припущення, що вони колись асоціювалися з якимсь жіночим божеством. Залишки язичницьких святинь Мінська святиня, святиня у Верховлянах, Ходасавічске святилище Амулети Статуетки коней із сонячними орнаментами або фігурки сокири, що асоціювалося з культом Перуна Побутові предмети з язичницькими орнаментами Гребінці, кераміка Утворення Білоруської міфології Основою зникнення первісної Білоруської міфології стали вірування слов'ян, які з'явилися на території Білорусі в VI-VII століттях і поступово витіснили ту культуру та міфологію яку принесли сюди балти. Сама язичницька релігія, з усіма віруваннями, міфами, легендами та переказами — так і не встигла сформуватися в єдину систему. Перша релігійна реформа в Східній Європі відноситься приблизно до 980 року, коли князь Київської Русі Володимир Святославич прийняв спробу створити єдиний пантеон богів, для повноцінного розподілу «обов'язків» і «функцій» богів. На відміну від грецької й скандинавської міфології слов'янська не встигла сформуватися як єдина релігійно—міфічна система, адже вже через 8 років після першої релігійної реформи було прийнято християнство.
Однак, навіть після прийняття християнства — язичницькі вірування довгий час продовжували впливати на свідомість народу, через що процес остаточного прийняття християнства був дуже довгим. Колишні язичницькі боги стали викорінятися, а їх функції та характери стали приписувати християнським святим.
В давнину і ранньому середньовіччі майже вся Білорусь, за винятком території Полісся — була населена балтами. Через це велика частина географічних назв, релігійних предметів та іншого — не слов'янська. Однак, все ж, поступово імена і більшість «функцій» богів витіснилися і були передана їх слов'янським аналогам.
Нині немає точних відомостей про те, яким конкретно слов'янським богам поклонялися білоруси, є тільки можливий список, заснований на фольклорі, розкопках та інших відомостях здобутих за останні кілька століть. Крім того, в замовляннях, прислів'ях, легендах і віруваннях є безліч персонажів, які можуть відповідати язичницьким богам слов'ян, проте невідомо, чи відповідали імена цих персонажів іменам слов'янських, і як в цілому виглядав їх культ. Світ в Білоруської міфології Немає єдиної думки про те, як стародавні білоруські язичники представляли світ. Деякі народні пісні та загадки припускають, що вісь всесвіту була космічним деревом, схожим на скандинавський Іггдрасілль. На ньому була Земля, в кроні було небо і притулок для птахів, а в коренях був підземний світ. Імовірно, білоруси вважали, що Земля — тонка шкіра, що покриває бездонний океан. В полях іноді зустрічаються ями, які є «воротами» в цю безодню води, і, здається, там живе Диявол.
На краю світу або в його центрі (міфологічне мислення в цілому характеризується ідентифікацією околиць і центру) знаходиться велика гора, в якій живе Сатана або на якій росте дерево (можливо, відлуння міфу про Світове Дерево). Будь то на околиці світу, або в кроні Дерева знаходиться Віра — зимовий притулок для птахів і душ мертвих. Язичницькі боги древніх народів Білорусі Повністю об'єктивного опису древніх вірувань сьогодні немає. Функції й походження багатьох богів відновлені гіпотетично, на базі скромних припущень в літописах, фольклорі та за допомогою реставрації за моделлю інших міфологій.
Створення людей Язичницький міф про створення людини не зберігся до наших днів, проте, збереглися його можливі сліди в фольклорі.
Популярний сюжет в білоруських баладах і купальських піснях: дівчинка і хлопчик закохалися й одружилися, після чого, розуміючи, що вони брат і сестра — через нестерпне горе вирішують перетворитися у квітку майорану. Після перетворення у брата виходять жовті пелюстки, у сестри — сині. У цих піснях може бути прихований древній міфологічний сюжет. Брат («жовтий») може символізувати вогонь і життя, а сестра («синій») може символізувати воду і смерть. Велес
Бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, та підземного світу в слов'янській міфології. Можливо був опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів, також бог смерті, загробного життя, зими. Перун
Бог блискавки та грому, опікун князя та його дружини. Верховний бог слов'ян. Очолює Київський пантеон, який князь Володимир збудував у 980 році. За народним повір’ям, він пересувався по небі в колісниці й кидав блискавки, щоб ними вдарити диявола. Слово «перун» все ще існує в білоруській мові як синонім блискавки. Знайшовши кам’яні сокири, виготовлені первісними людьми, селяни вважали їх стрілами Перуна, які він кидав на землю у вигляді блискавки. Їх використовували в народній магії.
Як і боги грому інших індоєвропейських народів, Перун виступає борцем зі змієм. В легенді про Змієвий камінь він вбиває дракона, після чого починаються страшні дощі, що загрожують затопити весь світ. Це перегукується з індійським міфом про бога грому Інда та його ворога — змія Врітру, який тримає у полоні води, викликаючи посуху. Коли Індра вбиває його, води вивільняються, і починаються дощі. Мокаш
Богиня, образ якої вчені асоціюють з ткацтвом, жіночими промислами взагалі та врожаєм. Єдина богиня, яка потрапила в пантеон богів побудований князем Київської Русі Володимиром. Ярило
Божество пов'язане з образом весни, природи і родючості. Описується як вродливий юнак, який роз'їжджає на білому коні; на голові його вінець, а ноги босі. Щовесни відчиняє небесні ворота і спускається на землю, після чого зима йде. Ящір
Бог нижчого — підземного, і підводного світу. Саме цей бог міг бути міфічним прототипом пізнішого фольклорного образу змія—чудовиська, з яким борються герої оповідань. Стрибог
Бог вітру, бурі, і вихору. Не виключено, що він був також богом війни, руйнівником, що нищив дари Дажбога. Дажбог
Бог Сонця, світла, добра. У народі називався ще Дайбог, залишки назви є у вигукові «дай Боже» як відгомоні первісної жертовної трапези, до того ж із варінням меду. Зображення Дажбога було в пантеоні князя Володимира на Старокиївській горі.
Дажбог вважався давцем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною. Сира—Земля Мати
Персоніфікований образ землі в слов'янській міфології. Вважалася матір'ю всіх живих істот і рослин, осередком родючості. Вважається, що грім будить її весною. Сира—Земля Мати просинається, молодіє, прикрашає себе квітами і зеленню, поширює життя, силу і молодість Кабінет богів
Кабінетні божества — це персонажі, які, швидше за все, ніколи не існували в стародавній Білоруській міфології, а з'явилися вони через помилки дослідників, які або переплутали свій винахід або неточно реконструювали народний запис Житня Баба — богиня родючості Жицень — бог осені і врожаю Жеужик — опікун річок Талака — богиня добровільної колективної праці селян. Лозавік — дух болота Пасвіст — дух негоди Зюзя — бог зими. Бородатий, з булавою, побиття якої по пнях спричинило мороз Дівоча (Дзявоя) — дух-опікун неодружених дівчат Жижак — бог вогню, який, здавалося, живе під землею Паляндра — богиня смерті Любмел — бог шлюбу Знічка — берегиня кладовищ, господиня могильних духів. Вона була схожа на худу худу бліду дівчину. Тітка — богиня врожаю та шлюбу Льоля — богиня весни