Вірменська народна музика — музичний фольклор вірменського народу.
Поряд з іншими атрибутивними компонентами соціокультурного побутування вірменського етносу, самобутня вірменська народна музика становить основу національної самосвідомості та визначає соціокультурну ідентичність вірменського народу.
Є однією з найдавніших у світі. Володіючи яскраво висловленою своєрідністю, мелодичним багатством і композиційним благородством, вірменська народна музика мала значний вплив на розвиток всієї світової музичної культури.
Історія виникнення Вірменська народна музика бере свій початок у глибокій давнині.
Її історія, що науково простежується, налічує понад три тисячоліттяТигранов, Г. Г. Вопросы изучения музыкального наследия в Армянской ССР // Музыковедение и музыкальная критика в республиках Закавказья. М., 1956. — С. 9.. Процес цей почав зароджуватися вже у XX— XVIII століттях до нашої ери.
На території Вірменського нагір'я (географічному і цивілізаційно-культурному ареалі, в межах якого протікав етногенез вірменської нації) знайдено безліч артефактів, які свідчать про те, що музичне мистецтво тут процвітало вже принаймні з другого тисячоліття до нашої ериКушнарев Х. С., Армянская музыка от зарождения до XIX века, Ереван, 1963. — С. 29..
Подібними артефактами є і знайдені археологами старовинні музичні інструменти, і різні зображення (в тому числі — петрогліфи) музикантів, і стародавні письмові (в основному — клинописні) пам'ятки, що розповідають про ті чи інші події, церемонії та дійства, які супроводжувалися музикоюTagmizyan N., Essays on Armenian Music, London, 1978. — С. 25..
Самобутні риси вірменської народної музики формувалися завдяки постійному взаємовпливу балканських і західно-анатолійських музичних традицій з музичними традиціями таких стародавніх культур Близького Сходу, як хеттська, арамейська, ассиро-вавилонська і перська, а також в результаті повної асиміляції з нею передової для свого часу культури держави УрартуКушнарев Х. С., Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. Музыкальное искусство древнейшего периода, С. 18 -19„запутанный музыкально-стилевой «клубок» армянской народной музыки восходит к древнейшим пластам архаической музыкальной культуры Месопотамии и Средиземноморья.“ Асафьев Б. В., Очерки об Армении. М., 1958.— С. 22..
Серед основних (вокальних, інструментальних, змішаних) жанрів і видів стародавньої вірменської народної музики за характером їх прикладних функцій (культовому і соціальному призначенню) можна виділити обрядові, трудові, весільні, військові, епічні, танцювальні, застільні, лірико-любовні, колискові, побутові, похоронні тощо.Барсамян А., Арутюнян М., История армянской музыки. — Ереван, 1968. С. 13 — 14.
Особливе місце у вірменській народній музиці займають селянські пісні, які охоплюють орні «оровели»Комитас, Армянская крестьянская музыка, Париж, 1938 — C. 19-20., а також пісні блукачів («пандухтів»), що належать до жанру «антуни»Мурадян М. О., Очерк истории армянской музыки. Ер., 1963. — С. 17..
Етапи розвитку вірменської народної музики
З глибини століть до нас доходять відомості про вірменських народних співаків (рапсодів) — гусанів, творчість яких, своєю чергою, сходить до ще більш ранньої музичної традиції віпасанів — народних співаків-оповідачів епічних поем стародавньої Вірменії.
Зокрема, про гусанські пісні повідомляють вірменські автори V століття: Агатангелос, Фавстос Бузанда, Мовсес Хоренаци, Єгіше та інші.
Спочатку «гусанами» називали служителів в храмі бога Гісане, а в епоху еллінізму — учасників фарсових і сатиричних вистав.
Гусани співали пісні, що супроводжувалися грою на музичних інструментах, переважно на бенкетах, весіллях, похоронах. Виконували вони також пісні блукачів-безхатченків («гарібі»), епічні пісні, міфічні оповіді тощо.
Специфіка вірменської народної музики
Дослідженням естетичних особливостей вірменської народної та духовної музикиКак об этом свидетельствуют исследования многих крупных музыковедов, армянская духовная музыка заимствовала интонационный строй армянской крестьянской песни, см. Кушнарев Х. С., Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. С 153 — 155 з давніх часів так чи інакше займалися багато вірменських істориків, літераторів, філософів,Grigor Suni, Armenian music, Yerevan, 2005, P. 98-99, ISBN 99930-60-59-3, С — 13 музикознавців та теоретиків музикиКомитас, Армянская крестьянская музыка, Париж, 1938 — C. 23-25.: Месроп МаштоцМовсес Хоренаци, «Истории Армении» , кн. III, гл.54, Саак Партев, Іоанн Мандакуні, Степанос Сюнеці (старший), Комітас Ахцеці, Барсегов Тчон, Саак Дзорапореці, Степанос Сюнеці, Давид Анахт, Давид Керакан, Акоп Санахнеці, Григор Нарекаці, Хачатур Таронаці, Нерсес Шноралі, Ованес Імастасер, Ованес Ерзнкаці, Аракел Сюнеці, Акоп Кримець, Фрік, Ованес Тлкуранці, Мкртич Нагаш, Мінас Тохатеці, Петрос Капанці, Багдасар Дпір, Аракел Сюнеці, Матеос Двугаеці, Григор Хлатеці, Аракел Багішеці, Аветік Пагтасарян, Зенне-Погосов, Хачатур Ерзрумці, Мхітар Себастаци, Григор дпір Гапаскалян (автор 4-х музикознавчих трактатів) та іншіТагмизян Н. К., Теория музыки в древней Армении. С. 31.
Велику колекцію зразків вірменської народної та духовної музики зібрали такі відомі вірменські композитори та фольклористи XIX— XX століть, як М. Г. Екмалян, С. А. Мелікян, Г. М. Сюні, Н. Ф. Тигранян, Х. М. Кара-Мурза.
Та найбільша заслуга у справі систематизації, вивчення і глибокого естетичного осмислення вірменського музичного фольклору належить засновнику національної школи наукової фольклористики КомітасуAtaian R., Komitas (Creative portrait of the composer). New York, 1969. — 42., якому вдалося зібрати, обробити та підготувати до видання понад 2000 народних пісень.
Спочатку вірменська народна музика мала монодійний склад, але збагачений різними елементами поліфонії (протяжними тонами, використанням деяких видів антифонного співу тощо).
Комітас виявив тетрахордну будову основоположного звукоряду вірменської народної музикиКомитас — собиратель и исследователь армянской народной песни (VII Международный конгресс антропологических и этнографических наук). М., 1952 (на рус. и франц. яз.).
Музикознавчі дослідження Комітаса були продовжені Х. С. Кушнарьовим, який визначив основний діатонічний звукоряд вірменської музики як об'єднання трьох сплетених між собою серій чистих кварт (міксолідійської, еолійської і локрійської), роз'яснив методи створення хроматичного звукоряду вірменської народної музики та дав детальну характеристику всієї сукупності відносин тонів, що виникають на даній сонорній базіКушнарев Х. С., Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. Музыкальное искусство древнейшего периода, С. 548 — 554.
Теорія музики у Вірменії завжди була нерозривно пов'язана з музичною естетикою,Музыкальная эстетика стран Востока, Л., 1967. С — 58. так що вже з давніх часів мелодійне багатство вірменської народної музики в суто музикознавчому відношенні пояснювалося тим фактом, що вона володіє широкою системою діатонічних ладів (в тому числі — неоктавних гіполадів з серединним становищем тоніки, з наявністю на різних щаблях побічної опори, із застосуванням різних альтерацій тощо)Komitas К. V., La musique rustique armenienne, "Mercure musical et Bulletin franзais de la Societe Internationale de musique", Paris., 1907, No 5 — 21, а також надзвичайно багатою (часто змінної, асиметричною, синкопованою) ритмікою, що використовує всілякі (в тому числі — змішані) метри та розміри такту.
Всі форми вірменської народної музики, що історично еволюціонували від простих селянських пісень, мелодій віпасанів, гусанів і вардзаків до шараканів, тагів і творчості ашугів, засновані на широкому використанні різних способів інтонаційно-тематичного розвитку,Меликян С. А., «Очерк истории армянской музыки с древнейших времен до Октябрьской революции», Эривань — 1935 — С. 27. що відрізняється мелодійною ясністю, благородною врівноваженістю і зовнішньою фактурною стриманістю у використанні різних музично-виразних засобів при великій внутрішній експресії її глибинно-композиційної структуриWellesz E., Die armenische Messe und ihre Musik, «JbP», Lpz., 1921 — С. 19 — 23.Komitas К. V., La lyre armenienne (Recueil des chansons rustiques), Paris., 1906 — 36.
Видатні представники вірменської народної музики минулого
Відомі поети-гусани XV—XVI століттяLes chants des maitres armeniens du moyen age: Musica antiqua, II. Bydgoszcz, 1969 — С. 45. :
Григір Хлатеці Наапет Кучак — автор творів відомих як «айрени». Серед видатних вірменських гусанів XVII-XVIII століттяLes chants des maitres armeniens du moyen age: Musica antiqua, II. Bydgoszcz, 1969 — С. 49. : Саят-Нова Овнатан Нагаш Багдасар Дпір (він же автор тагів) Егаз Гул Арутін Багер син Лазаря та інші
Чудові зразки вірменської народної музики створили гусани й ашуги XIX—XX столітьКорганов В. Д. Кавказская музыка. — Тифлис, 1900. С. 34—37. : Авасі, Шерам, Джівані, Ашуг Хайат, Гусан Ашот, Гусан Шаен, Гусан Геворг, Гусан Аваг, Гусан Смбат, Гусан Ерванд, Гусан Овсеп (Нікогосян), Чтіганос, Лункіанос Карнеці, Азбар-Адам, Ширін (Ованес Карапетян), Джамалі (Мкртич Талянц), Пайцаре (Варшам Трдатян) та інші.
До початку XX століття відноситься творчість віртуозного кеманчіста Саші Оганезашвілі (Олександра Аршаковича Оганяна) та інших талановитих музикантів-інструменталістів.
Вірменська народна музика сьогодні
Сучасна панорама вірменської народної музики багата і різноманітна.
Всесвітню популярність отримав майстер гри на вірменському народному інструменті дудук Дживан Гаспарян, а сама музика вірменського дудука у 2005 році була визнана ЮНЕСКО шедевром усної та нематеріальної культурної спадщини людстваhttp://www.unesco.org/culture/intangible-heritage/03eur_uk.htm ..
До числа інших відомих дудукістів можна віднести Маргара Маргаряна, Левона Мадояна, Саро Данієляна, Ваче Овсепяна, Геворга Дабагяна, Єгіше Манукяна та інших.
Серед авторів-гусанів, а також музикантів, що віртуозно грають на кеманче, шві та інших народних музичних інструментах, популярність здобули Арменак Шахмурадян, Вагаршак Саакян та інші.
Розвиваються жанри міської народної пісні та інструментальної музики, які також мають давні традиції. Багато міських пісень, які стали народними, створені на слова відомих вірменських поетів: Г. Алішана, А. Ісаакяна, О. Туманяна, Р. Патканяна, Г. Агаяна, М. Бешигташляна, О. Ованісяна, С. Шахазіз та інших.
Найвідоміші вокалісти — виконавці творів вірменського музичного фольклору: Араксія Гюльзадян, Норайр Мнацаканян, Вагаршак Саакян, Рубен Матевосян, Айрік Мурадян, Раффі Ованесян, Папін Погосян, Офелія Амбарцумян, Вардуі Хачатрян, Валя Самвелян, Рима Сарибекян, Сусанна Сафарян, Манік Григорян, Флора Мартиросян, Аліна Авагян, Сатенік Саргсян, Армен Давтян, Севак Амроян, Нарек Погосян, Олександр Погосян, Едгар Хачатрян та інші.
У 1938 році у Вірменії був організований Державний ансамбль вірменської народної пісні і танцю, якому потім було присвоєно ім'я його засновника Татула Алтуняна. Цей колектив з великим успіхом виступає по всьому світу і сьогодні.
При Інституті мистецтв АН Вірменії вже протягом багатьох десятиліть активно функціонує відділ народної музичної творчості.
Вплив вірменської народної музики на національну духовну та класичну музику
Дослідження багатьох відомих музикознавців свідчать, що вірменська духовна музика запозичила інтонаційний лад вірменської селянської пісні.Кушнарев Х. С., Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. С 153 — 155
Перші шаракани відзначені лаконічністю форми і ясністю змісту, їх мелодії, на відміну від традиційних псалмів, де панує речитатив, відрізняються яскраво вираженою народною співучістюWellesz E., Die armenische Kirchenmusik, в кн.: Adler G., Handbuch der Musikgeschichte, В., 1930.