Аракел Сюнеці (, 1350 — 1425) — вірменський поет, філософ, музикант, граматик, педагог і церковний діяч XIV—XV ст.Agop Jack Hacikyan, Gabriel Basmajian, Edward S. Franchuk, Nourhan Ouzounian: The Heritage of Armenian Literature: From the sixth to the eighteenth century, Literary Collections, 2002, pp. 1108.
Життєпис Здобув освіту в Татевському монастирі, у Овнана Воротнеці і свого дядька Григора Татеваці. Відзначений ступенем вардапета. Надалі розгорнув широку науково-педагогічну діяльність у Татеві. Від 1407 року — єпископ Сюніка.
У своїх філософських працях підтримує космологічне доведення існування БогаЭнциклопедия "Кто ест кто. Армяне", Առաքել Սյունեցի , Ереван, 2005, дотримується сенсуалістичних і номіналістичних ідей. Писав багато панегіриків, присвячених святим Вірменської церкви. Був знавцем акровіршаЭнциклопедиа Христианская Армения, Առաքել Սյունեցի, Ереван, 2002. Займався також музикою, деякі з його церковних пісень дійшли до наших днів. У своїх роботах з теорії музики торкався також вірменської народної музики та народних інструментівН. Тагмизян, Музыка в древней и средневековой Армении, Ереван, 1982.
Мав праці з мовознавства зокрема «Короткий аналіз із граматики». Вважав вивчення мов, особливо рідної мови, — «ключем у світ мудрості». Критикуючи Єсаї Нчеці, Сюнеці вважає об'єктом граматики не письмо чи звук, а досвід, накопичений письменником і оброблюваний розумом. Аракел Сюнеці в історії вірменської лінгвістичної думки робить значний крок вивчаючи фізіологічні основи мовотворення. Він чітко вимальовує один з принципів фізіологічної класифікації звуків, а саме поділ за місцем вимови. Сюнеці звертає увагу на функціювання і будову органів мови. Розглядаючи склади як окремо так і в зв'язному мовленні, Аракел уперше дає їх детальну класифікацію. У своїй праці він розрізняє три види мовлення — внутрішнє, усне і письмове. Детально аналізував ім'я, дієслово і займенник, роблячи багато цінних і тонких зауважень.
Вінцем літературної творчості Сюнеці стала поема «Адамова книга» (1403) — про загублений рай, втрачене щастя людини. Твір ставить під сумнів релігійні догми. Книга складається з трьох поем. Вважається одним з кращих творів середньовічної вірменської літератури. Деякі вірші з «Адамової книги» покладено на музику. Опублікована 1721 року в КонстантинополіH. G. O. Dwight, Catalogue of all works known to exist in the Armenian language, of a date earlier than the seventeenth century. Journal of the American Oriental Society, Vol. 3, 1853, p. 277. Існує англійський переклад.M. E. Stone, Texts and Concordances of the Armenian Adam Literature, Society of Biblical Literature: Early Judaism and its Literature, 12; Atlanta: Scholars Press, 1996. -
Сюнеці помер приблизно 1425 року, похований у монастирі Шатинванк в Єхегнадзорі.
Твори Був плідним автором, залишив багату спадщину.
«Коментарі до Книги визначень Давида Непереможного» ()
«Короткий аналіз із граматики» () «Адамова книга» () «Книга раю» () «Про дванадцять знаків Зодіаку» () «Інструкції до висвячення» () «Житіє Григора Просвітителя і Нерсеса Великого у віршах» () «Панегірик св. Григору Нарекаці» () «Молитва при обмиванні ніг» () «О, садівнику» () «Ода висвяченню» ()
Посилання Пісня Аракела Сюнеци на youtube.com . Оригінал і англійський переклад «Адамової книги»: M. E. Stone, Texts and Concordances of the Armenian Adam Literature, Society of Biblical Literature: Early Judaism and its Literature, 12; Atlanta: Scholars Press, 1996.
Примітки
Література Абегян М., История древнеармянской литературы. Ереван, 1975 Потурян М., Аракел Сюнеци и его стихотворения. Венеция, 1914 Аревшатян С., Философские взгляды Григора Татеваци. Ереван, 1957 Саркисян Г., Видные деятели армянской культуры (V-XVIII века). Ереван, 1982 Мкртчян Л., Средневековая армянская лирика. Ленинград, 1972 Чалоян В., История армянской философии. Ереван, 1959 Мадоян А., Аракел Сюнеци, Ереван, 1987 А. Хачикян, G. Басмачян, Э. Франчук, Н. Узунян: The Heritage of Armenian Literature: From the sixth to the eighteenth century, Literary Collections, 2002