Йоганн Герман ШейнМузыкальный энциклопедический словарь. М., 1990, с.635 , правильніше Шайн (; , Грюнхайн (нині Грюнгайн-Баєрфельд), Саксонія — , ) — німецький композитор і капельмейстер. Йоганн Герман Шейн — один з найбільш значних (поряд з С. Шейомдт і Г. Шютцем, так звані «три Ш») композиторів раннього німецького бароко.

Біографія З 1599 року співочий придворної капели в Дрездені, де його вчителем музики був придворний капельмейстер нідерландського походження Рогір Міхаель (Rogier Michael). У 1603-07 жив у відомій гімназії Шульпфорта (поблизу Наумбурга), де продовжив навчання музиці у Бартоломея Шера (Scheer) і Мартіна Рота (Roth). У 1607 повернувся в Дрезден, в 1608 вступив на юридичний факультет Лейпцизького університету. Будучи студентом-юристом в 1609 опублікував свій перший твір — збірник світської вокальної музики «Venus Kräntzlein» («Маленький вінок Венери»). У 1612 закінчив Лейпцизький університет. У 1615-16 в Веймарі — капельмейстер при дворі герцога саксен-веймарського Йоганна Ернста. З 1616 року до кінця життя — кантор лейпцизької церкви Святого Томи (в обов'язки Шейна входило також викладання латини і співу в Томасшуле) і керівник міської музики (Musikdirektor) Лейпцига. Близько 1626 року здоров'я Шейна різко погіршилось (страждав від туберкульозу, каменів в нирках та ін. хвороб). Дві поїздки на курорт в Карлсбад не допомогли, і в 1630 році у віці 44 років Шейн помер.

Творчість У першій половині XVII століття в Німеччині високо шанували «трьох великих Ш» — Г. Шютца, Шейна і С. ШейдтаЭта выразительная характеристика принадлежит В. К. Принцу (трактат «Historische Beschreibung der edelen Sing- und Kling-Kunst», 1690).. Основні твори Шейна в області духовної музики — 4-голосні обробки протестантських хоралів («Cantional», 1627), духовні концерти (2 збірки «Opella nova»Букв. «Новое сочиненьице»., 1618 і 1626; в першому хорові, у другому — хорові і сольні) і мотети (збірник «Cymbalum Sionium sive cantiones sacrae»Сионский кимвал, или Духовные песни., 1615). Як і Шютц, Шейн багато писав в італійському стилі, наприклад, триголосні віланелли в трьох збірках під назвою «Невибаглива музика» («Musica boscareccia»Другое авторское название — «Лесные песенки» ().; 1621, тисяча шістсот двадцять шість, 1628), мадригали в збірнику «Вівчарські розваги» ("Diletti pastorali. Hirten Lust ", 1624). При цьому «італійські» віланелли і мадригали Шейна написані не на італійські, а на німецькі (в тому числі, біблійні) тексти. Гумористичний характер носить збірник Шейна «Студентський бенкет» («Studenten-Schmauß»Полное название — «Studenten-Schmauss a5: einer löblichen Compagni de la Vinobiera»., 1626). Видання складається з п'яти застільних пісень, деякі з яких виходять за рамки «чистої» розважальності (як «Frischauf, ihr Klosterbrüder mein» — «Освіжіться, брати мої»).

Зразок «високого» стилю Шейна — збірник духовних мадригалів «Ізраїльське джерело» («Israelis Brünnlein», альтернативна авторська назва — ; всього 26 п'єс), виданий в Лейпцигу в 1623 році. Крім старозавітних цитат (Псалтир, Притчі Соломонові, Ісая, Буття, Екклезіаст та ін.), які склали більшість виспівували текстів, Шейн поклав на музику один фрагмент з Апокаліпсису і два римованих вірші невідомого автора — імовірно власного виробництваAdrio 1963, S. VI.. До партії basso continuo Шейн написав звернення: «до всіх знавців і любителів музики», з яких випливає, що мадригали зі збірки використовувалися в житті міста як «музика на випадок» — вони пристосовувалися до таких подій як весілля, похорон, вибори міської ради, присудження почесного звання і т. ін. Всі п'єси написані «в італійській мадригальній манері» («auff Italian-madrigalische Manier») на п'ять голосів — за винятком останньої, написаної на шість голосів. «Італійська манера» очевидна у використанні типових для пізнього італійського мадригалу риторичних фігур і вишуканої хроматичної гармонії — і то відзначається, наприклад, в «Da Jakob vollendet hatte» (№ 10) і «Die mit Tränen säen» (№ 3). Як можливу стильову модель Шейн розглядається перш за все К. МонтевердіHammerstein 1986.. Цікаво, що (на відміну від Шютц) Шейн ніколи не був в Італії і не брав уроки у італійських майстрів.

Шейн охоче писав також світську інструментальну музику як, наприклад, 20 сюїт в збірнику «Музичне бенкет» («Banchetto musicale», 1617). Він також рекомендував свої вокальні твори для альтернативного виконання силами інструментального ансамблю.

Видання творів

Neue Ausgabe sämtlicher Werke, hrsg. v. Adam Adrio, Arno Forchert ua 10 Bde. Kassel: Bärenreiter, 1963—2010 (нове — критичне — видання творів Шейна):

Bd.1. Israelsbrünnlein 1623. Geistliche Madrigale zu 5 Stimmen und Generalbass (1963) Bd.2 / 1. Cantional oder Gesangbuch Augsburgischer Konfession 1627/1645. Teil 1 (1965) Bd.2 / 2. Cantional oder Gesangbuch Augsburgischer Konfession 1627/1645. Teil 2 (1967) Bd.3 / 1. Cymbalum Sionium, sive Cantiones Sacrae, 1615. 18 Motetten zu 5 und 6 Stimmen (1994) Bd.3 / 2. Cymbalum Sionium, sive Cantiones Sacrae, 1615. 12 Motetten zu 8, 10, 12 Stimmen und eine Canzon zu 5 Stimmen (1997) Bd.4. Opella nova I, 1618 (1973) Bd.5. Opella nova II, 1626 (1986) Bd.6. Venuskränzlein, 1609; Studentenschmaus 1626 (1995) Bd.7. Musica Boscareccia: Villanellen zu 3 Stimmen mit Generalbaß, 1621, 1626, 1628 (1989) Bd.8. Diletti pastorali, 1624. Weltliche Madrigale zu 5 Stimmen und Generalbass (1969) Bd.9. Banchetto Musicale, 1617. 20 suiten zu 5 Stimmen (1967) Bd.10 / 1. Gelegenheitskompositionen: Motetten und Konzerte zu 2 bis 6 Stimmen (2004) Bd.10 / 2. Gelegenheitskompositionen: Motetten und Konzerte zu 7 bis 24 Stimmen (2005) Bd.10 / 3. Gelegenheitskompositionen: Kantionalsätze und weltliche Kompositionen (2008) Bd.10 / 4. Gelegenheitskompositionen: Fragmente sowie Werke zweifelhafter Zuschreibung (2010)

Sämtliche Werke, Bde. I—VII, hrsg.v. A. Prüfer. Leipzig, 1901—1923 (старе видання)

Примітки