Окта́й Сеї́д-Гусе́йн огли Садихзаде́ (; 21 лютого (за іншими джерелами - 24 лютого) 1921, Нині — центр Хизинського району, Азербайджан.Місце народження наведено за даними некролога, підписаного І. Алієвим та ін. В інших джерелах зазначається також сел. Новхани., Азербайджанська РСР — 20 грудня 2014, Баку, Азербайджан) — радянський і азербайджанський художник; народний художник Азербайджану (1992), заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1977), лауреат Державної премії Азербайджану (2014).

Життєпис 1939 року закінчив Бакинський художній технікум. 1941 року був висланий як член сім'ї, що зазнала репресій; повернувся в Баку 1946 року. Працював у галузі книжкової графіки.

1956 року закінчив Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова за спеціальністю «графіка». Працював художнім редактором видавництва «Азернешр».

Родина Батько — (Гусейн Мір Казим оглу Садихзаде) (1887—1938), письменник. Мати — , поетеса.

Творчість Ілюстрував видання творів азербайджанської та світової літератури (Бальзака, Гюго, Тургенєва, Горького, Мірзи Фаталі Ахундзаде, Гусейна Джавіда, Джафара Джаббарли, Решата Нурі Ґюнтекіна та інших) у жанрах тематичного табло, композиції і портрета. Оформляв Музей азербайджанської літератури імені Нізамі Гянджеві, Азербайджанський національний музей історії, будинки-музеї Узеїра Гаджибейлі, Гусейна Джавіда, Самеда Вургуна, Бюльбюля.

Створив галерею портретів видатних представників азербайджанського народу: цикл монументальних творів «Нізамі Гянджеві і світова культура», портрети Катрана Тебрізі і Хуршидбану Натаван, табло «Жертви репресій 1937 року», триптих «Гусейн Джавід».

Роботи О. Садихзаде зберігаються в Національному музеї мистецтв Азербайджану, Третьяковській галереї (Москва), а також у приватних колекціях у США, Німеччині, Канаді, Ізраїлі.

Нагороди та визнання

Заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1977) Народний художник Азербайджану (1992) орден «Шохрат» (1999) орден «Шараф» (2011) — за заслуги у розвитку культури Азербайджану Державна премія Азербайджану (2014).

Примітки

Література

Посилання