Франсіс Лемарк (, , Париж — , Сен-Мор-де-Фоссе) — французький співак і композитор. Під час тривалої кар'єри, він написав і склав майже 400 пісень, у тому числі , яка стала однією з найвідоміших пісень про Париж і переспівана десятками виконавців у всьому світі .
Біографія
Натан Корб (), майбутній Франсіс Лемарк, народився в Парижі на , в будинку № 51 в маленькій двокімнатній квартирі на другому поверсі 25 листопада 1917 року в родині польсько-литовських єврейських іммігрантів, які прибули до Франції за кілька років до цього, рятуючись від погромів. Батько Жозеф Корб — польський єврей, дамський кравець, перш ніж прибути до Франції, дезертирував із царської армії, куди був призваний насильно (див. Кантоністи), помер від туберкульозу в 1933 році. Мати Роза Корб (уроджена Ейдельман) — литовська єврейка, народилася 15 січня 1893 року в , стала жертвою Голокосту. Натан був середньою дитиною в родині, старший брат — Моріс, молодша сестра Рахіль.
В 11 років йому довелося покинути школу, щоб піти працювати на завод. У 1934 році разом з братом Морісом організував музичний дует, в якому виступав у паризьких шинках до війни. У 1934 році під час страйків і в 1936 році в ході передвиборної боротьби, брати виступали на заводах, агітуючи за «Народний фронт». З початком Дивної війни Моріс був покликаний в армію, а в 1940 році на фронт вирушив і сам Натан, де був зарахований в концертну бригаду. Після падіння Франції, поїхав жити в «вільну зону», де в Марселі познайомився з Жаком Канетті, який згодом став його продюсером, тоді ж і з'явився псевдонім Франсіс Лемарк. Далі були гастролі по Північній Африці, в тому числі дуетом з гітаристом Джанго Рейнартом.
У червні 1943 року його матір заарештували в Марселі і відправили через Дрансі в Освенцім, де вона померла. Вірний своєму комуністичному ідеалу, після цього він вступив в партизанський загін маки, був узятий в полон, провів кілька місяців в ув'язненні. Після звільнення, вступив в діючу армію, брав участь в боях на лінії Зігфріда, Ельзасько-лотарінгській операції, Кольмарській операції у складі 12-го драгунського полку, в званні лейтенант.
Після війни він продовжив виступи на паризьких сценах, де познайомився з Івом Монтаном, з яким у нього зав'язалися дружні стосунки, що тривали багато років. Ці роки ознаменувалися їх тісним співробітництвом, яке завдяки Лемарку поповнив репертуар Монтана трьома десятками пісень. Тема Парижа і акордеон були невід'ємною складовою майже всіх творів Франсіса Лемарка в його творчості, а пісня «À Paris» стала його візитною карткою і своєрідним музичним символом французької столиці.
В 1952 році, в розпал Індокитайської війни, їм була написана і заспівана антивоєнна антиколоніальна пісня Quand un soldat, яка викликала великий скандал і була заборонена цензурою. У 1969 році він брав участь у створенні асоціації Франко-корейської дружби, яка підтримувала зв'язки з КНДРVoir sur amitiefrancecoree.org...
У 1982 році знявся в єдиному для себе кінофільмі «Необхідна самооборона» в ролі Люсьєна Модо. Свій останній концерт Лемарк дав у 2001 році, а через рік раптово помер у своєму будинку в Сен-Мор-де-Фоссе у віці 84 років. Шансоньє був похований в Парижі на кладовищі Пер-Лашез поруч з Івом Монтаном.
Дискографія
Примітки
Посилання