Леонардо Вінчі (; близько 1690, Стронголі — 27 травня 1730, Неаполь)За іншими даними народився в селі Вінчі під Флоренцією. — італійський композитор епохи бароко, видатний представник неаполітанської оперної школи.
Біографія Вивчав музику в неаполітанській консерваторії Повері-ді-Джезу-Крісто (Conservatorio dei Poveri di Gesù Cristo), де навчався у композитора Гаетано Греко. «Сліпий-удавальник» («Lo Cecato fauzo»; Неаполь, 1719) — перша опера на неаполітанському діалекті. Найбільш відома рання опера — комедія «Li zite 'n galera» (Неаполь, 1722; традиційно перекладається як «Дівчата на галері», проте вірніше буде перекласти назву як «Наречені на човні»)Синопсис і пояснення заголовка див. тут .. Одним з перших використовував тексти П'єтро Метастазіо для своїх опер. Всього написав понад 25 опер, у тому числі «Катон в Утиці» (Рим, 1728; з неї дотепер популярна арія «Confusa, smarrita») і «Упізнана Семіраміда»Варіант перекладу: «Осоромлена Семіраміда». («Semiramide riconosciuta»; Рим, 1729). Також залишив твори духовної музики (ораторії, кантати та ін.). «Артаксеркс» («Artaserse») — найбільш успішний твір композитора (особливо популярна звідти арія «Vo solcando» в кінці I дії), після написання якого, він раптовою помер. Обставини смерті Вінчі не з'ясовані. Сучасний дослідник К. Маркстром допускає, що композитор був отруєний чоловіком-рогоносцем, з дружиною якого Вінчі необачно вступив в любовний зв'язокMarkstrom K.S. The operas of Leonardo Vinci, Napoletano. Hillsdale, N.Y.: Pendragon Press, 2007, p.342-344..
Опера «Артаксеркс», відновлена в наші дні, вперше була представлена публіці 4 лютого 1730 року в «Teatro delle Dame» (до наших днів не зберігся) в РиміУ зв'язку з папським указом, забороняли жінкам з'являтися на сценах Риму (діяв до 1798 роки), всі жіночі партії на прем'єрі виконували чоловіки.. Примітний той факт, що після римської прем'єри «Артаксеркс» утримувався в репертуарі різних європейських театрів ще більше 10 років.
Творчість На противагу пануючому бароковому оперному стилю, який представляв Алессандро Скарлатті, Вінчі встановив цілий ряд нових особливостей (проста й витончена мелодія, тематичний контраст, значне зниження ролі поліфонії та ін.), характерних для передкласичного стилю. Ця тенденція була сприйнята композиторами-сучасниками, що прагнули оновити «стару» оперу.
Творчість
Опери Примітка. В дужках вказана дата прем'єри.
Сліпий-удавальник (Lo cecato fauzo, 1719) Lo scagno (1720) Lo scassone (1720) Lo castiello sacchiato (1720) Барон з Троккі (Lo Barone di Trocchia, 1721) Дон Чіччо (Don Ciccio, 1721) Наречені на човні (Li zite 'n galera, 1722) Свято Вакха (La festa di Bacco, (1722) Лабіринт (Lo labborinto, 1723) Сулла-диктатор (Silla dittatore, 1723) Фарнак (Farnace; 1-а ред., 1724; 2-а ред., 1729) Вірна дружина (La mogliera fedele, 1724) Геракл (Eraclea, 1724) Партенопа (Partenope; ін. назва La Rosmira fedele, 1725) Астіанакт (L'Astianatte, 1725) Покинута Дідона (Didone abbandonata, 1726) Сир, цар Персії (Siroe, Re di Persia, 1726) Ернелінда (Ernelinda, 1726; ін. назва: La fede tradita e vendiciata) Сигізмунд, цар Польщі (Gismondo, Re di Polonia, 1727; ін. назва: Il vincitor generoso) Падіння децемвірів (La caduta dei Decemviri, 1727) Катон в Утиці (Catone in Utica, 1728) Медей (Medo, 1728) Упізнана (викрита) Семіраміда (La Semiramide riconosciuta, 1729) Александр в Індії (Alessandro nell'Indie, 1729) Суперечка богів (La contesa de 'numi, 1729) Максиміан (Massimiano, 1729) Артаксеркс (Artaserse 1730)
Частково збереглися / втрачені опери
Публій Корнелій Сципіон (Publio Cornelio Scipione, 1722) Іфігенія в Тавриді (Ifigenia in Tauride, 1725) Тріумф Камілли (Il trionfo di Camilla, 1725) Флавій Аніцій Олібрій (Flavio Anicio Olibrio, 1 728)
Примітки
Література
Markstrom KS The operas of Leonardo Vinci, Napoletano. Hillsdale, NY: Pendragon Press, 2007. ISBN 9781576470947. Вінчі, Леонардо // Музичний словник Гроува. Москва, 2007, с.196.
Посилання
Біографія (англ. ) Лібрето опери «Artaserse» Лібрето опери «Артаксеркс» російською мовою (еквірітміческій переклад)