О́стрів Марти́нячий — український острів, що розташований у центральній частині затоки Сиваш Азовського моря між Чонгарським півостровом і Перекопським перешийком, на території Новотроїцького району Херсонської області.
Загальна площа острова становить 0,5 км². Поверхня — слабохвиляста рівнина з абразією берегів висотою до 5–12 м та вузьким пляжем. На високих берегових уступах спостерігаються процеси обвалювання.
Укритий приморською південностеповою рослинністю (полин, деревій, чебрець, тонконіг). Місце гніздування мартина сріблястого, а також сиворакші, галки, сірої качки та інших птахів.
Розташований у межах Азово-Сиваського національного природного парку, створеного 25 лютого 1993 року з загальною площею 52 154 га.Азово-Сиваський національний природний парк . Державне управління справами
Географія Острів Мартинячий розташований у центральній частині Сивашу між півостровом Мартинячим (Джанкойський р-н, АР Крим), що знаходиться південніше його на 1 км та островом Чурюк-Туб (Новотроїцький р-н, Херсонська обл.), який знаходиться північніше острова Мартинячого на 1,2 км. Сиваш — затока лагунного типу Азовського моря, яка розділена штучними дамбами на три великі водойми з власними назвами — Західний Сиваш, Центральний Сиваш та Східний Сиваш (Подгородецкий, 1988; Сиохин, 2000). Серед інших островів Центрального Сивашу (Чурюк, Чурюк-Туб, Куюк-Тук, Руський, Зеленовський, Верблюдка) острів Мартинячий є одним з найменших. Він є лесовим (глинистим) останцем, розташованим посередині Центрального Сивашу і має площу близько 6,5 га. Береги його обривисті, висотою 5–7 м н. р. м., активно розмиваються хвильовою діяльністю Сивашу.
Біорізноманіття та природоохорона
Острів Мартинячий, завдяки значній віддаленості від материка, є місцем гніздування та відпочинку певної групи коловодних птахів, насамперед з родини мартинових (Laridae), яким він завдячує своєю назвою. Згідно з Указом Президента України «Про створення Азово-Сиваського національного природного парку» від 25.02.1993 р. за No62-93 острів Мартинячий разом з іншими трьома островами Сивашу (Чурюк (частина), Куюк-Тук (частина) та Китай) було включено до складу цього національного парку. До 1993 р. острів перебував у складі Азово-Сиваського заповідно-мисливського господарства.
Флора острова Мартинячого переважно представлена однорічними синантропними ви-дами з широким поширенням. На острові немає справжніх «степняків», тобто видів, поширених у степових екосистемах Присивашшя. Рослинність острова на більшій його території — синантропна. Її поширення спричинене життєдіяльністю птахів, що гніздяться на острові. По периферії острова вузькою смугою поширені галофітні угруповання, які розвинулись внаслідок хвильової діяльності Сивашу та імпульверизації солей.
Примітки
Джерела О. Г. Кузнецов. Мартинячий острів // , 2018