Нематодози () — група гельмінтозів. Їх спричинюють круглі черви / Нематоди (), до яких належать гострик, аскарида, волосоголовець людський, трихінела, анкілостома, кишкова вугриця (угриця), ришта тощо. У людській патології серед сукупності гельмінтозів переважають ті, що спричинені саме нематодами.

Актуальність Близько 2 мільярдів людей хворіють на геогельмінтози по всьому світі, серед яких абсолютно переважають нематодози. Так ентеробіоз у розвинених країнах помірного клімату уражає від 10 до 90 % населення. У світі хворіє на аскаридоз 1,22 мільярда людей, а більше 600 тисяч з них помирає, переважно дітей. На трихоцефальоз хворіють близько 795 млн людей, у зоні тропіків і субтропіків хворобу виявляють у 40—50 % дитячого населення, в зоні помірного клімату — до 36 %. У деяких тропічних країнах рівень ураженості місцевого населення досягає 90 %.

Особливості нематод Нематоди є або вільноживучими організмами, що мешкають у прісноводних басейнах, морях, сирій землі тощо, або ж паразитами як всіляких хребетних і безхребетних тварин, так і рослин.

Цим гельмінтам притаманні, головним чином, такі основні риси: круглий перетин тіла; ззовні є щільна білкова кутикула, під якою розміщений м'язовий шар з поздовжніх волокон, завдяки яким та переміщенню рідини в порожнині самих черв'яків нематоди активно рухаються. У більшості випадків кутикула поперечно покреслена і у багатьох видів несе різні кутикулярні утворення: поздовжні гребені, шипики, щитки, які слугують переважно для фіксації нематод. Безпосередньо за кутикулою розташовується шар гіподерми, всередину від якої лежить мускулатура; на передньому кінці тіла знаходиться ротовий отвір, який в одних нематод оточений різним числом губ, а у інших — позбавлений їх. Навколо ротового отвору розташовані головні сосочки. У одних видів ротовий отвір веде безпосередньо в стравохід, а у інших спочатку в ротову капсулу, яка є порожниною різної форми і величини. Внутрішня поверхня ротової порожнини може бути гладкою або озброєною хітиновими утвореннями у вигляді пластинок, зубців, гачків. Стравохід нематод має вигляд порожнистої трубки. Будова стравоходу грає важливу роль у систематиці нематод і допомагає їхньому визначенню. Стравохід веде в кишківник — пряму трубку, яка відкривається в кінці тіла анальним отвором, розташованим на вентральній поверхні; нематоди на відміну від цестод є роздільностатевими організмами. Статева система у самиць більшості видів складається з двох звивистих тонких трубчастих яєчників, що переходять у два більші яйцеводи, які своєю чергою переходять у трубчасті матки, які з'єднуються в непарний канал — вагіну, що відкривається на вентральній поверхні тіла жіночим статевим отвором (вульва). Такий подвійний жіночий статевий апарат є у більшості нематод (аскариди, кишкова вугриця, гострик). У трихоцефала статевий апарат одинарний. Отвір вульви у окремих нематод розташований по-різному: поблизу ануса, в середині тіла і поблизу головного латерального кінця. Статева система самця складається з прямого або сильно звивистих насінників і сім'япровода, який своєю чергою поділяється на насіннєву пляшечку і сім'явивергаючий канал. Сім'япровод відкривається в пряму кишку, внаслідок чого утворюється клоака. Поблизу клоаки розташовуються допоміжні статеві органи: спікули, рульки, статеві сосочки, статева бурса. Форма і розмір їх мають величезне значення в діагностиці нематод. Спікули являють собою подовжені хітинові утворення, розташовані у внутрішній порожнині тіла самця. У процесі злягання спікули вводяться в піхву і утримують самицю. Спікул зазвичай буває дві, рідше одна. У представників роду Trichinella їх зовсім немає. У деяких видів, крім спікул, є ще рулек (губернакулюм), який служить для регулювання руху спикул. На хвостовому кінці у більшості видів нематод розташовуються два ряди статевих сосочків. Форма і число їх різні. Форма і число їх різні. У деяких видів (представники надродини Strongyloidea підряду стронгілят) на хвостовому кінці самця є особливий добре розвинений нервово-м'язовий апарат — статева бурса. Вона складається з дзвоноподібних кутикулярних утворень і забезпечена реброподібними стебловими сосочками. У спірурат на хвостовому кінці знаходяться невеликі бічні крила, які підтримуються стебельчатим сосочками.; нервова система нематод має центральне нервове кільце, що оточує стравохід як браслет, ряду нервових гангліїв, периферична нервова система має нервові закінчення — сосочки, що розташовуються на головному кінці (головні та шийні сосочки) і хвостовому кінці (статеві сосочки); живуть у всіх середовищах існування. Нематоди ниткоподібної або веретеноподібної форми, завдовжки від 1 мм до 8-9 м. Найдовша нематода, що паразитує у людей, це ришта (Dracunculus medinensis), збудник дракункульозу. Вона завдовжки до 1 м і більше. Яйця нематод різноманітні за формою і величиною, покрити щільною шкаралупою, що складається з декількох шарів.

Цикл розвитку паразитичних нематод вкрай різноманітний. Самиці нематод виділяють через статеві отвори яйця або живих личинок, в зв'язку з чим розрізняють яйцекладущих і живонароджуючих нематод. Яйцеродні самиці виділяють яйця на різних стадіях розвитку. У деяких видів яйця, що виділилися, містять майже сформовану личинку (гострики); у інших яйця виходять на стадії одного бластомера (аскариди) або декількох бластомерів (анкілостоми). З статевого отвору живонароджуючих самиць виділяються живі личинки (наприклад, філярії). Деякі нематоди (спірурати) виділяють яйця зі сформованими личинками. Таких нематод називають яйцеживонароджуючими.

Більшість нематод, які паразитують у людини, розвивається прямим шляхом без проміжних хазяїв. Це аскариди, гострики, анкілостоми, волосоголовці. Деякі види нематод (філяріати, спірурати, діоктофімати) розвиваються за допомогою проміжних хазяїв. Для деяких нематод проміжним і дефінітивного хазяїном є один і той самий організм. До таких віднесені трихінели.

Поділяються нематоди на 4 класи і близько 30 рядів. Класи: Chromadorea, до них належать збудники стронгілоїдозу, філяріозу; Enoplea, до них належать зокрема волосоголовець людський (збудник трихоцефальозу) і Trichinella spiralis і Trichinella nativa (збудники трихінельозу); Dorylaimea; Secernentea, до них належать збудники анізакідозу, аскаридозу, аскаридозів тварин, токсокарозу, ентеробіозу, тощо.

Головні людські нематодози

Ентеробіоз

Це контагіозний антропонозний гельмінтоз з передаванням через рот, якій спричинюють гострики, з переважною локалізацією гельмінтів у ілеоцекальній частині кишки. Проявляється періанальним свербінням, кишковими і нервовими розладами. Гельмінтоз спостерігають в усіх кліматично-географічних зонах, але найпоширеніший він у країнах з помірним кліматом, де уражає іноді аж до 90 % населення певних країн. Джерело інвазії — хвора людина. Інвазовані люди є безпосередньо небезпечними для оточуючих. Самиці гостриків, матка яких переповнилася яйцями, втрачають здатність прикріплюватися до слизової оболонки кишки людини, спускаються в пряму кишку, активно виходять через анальний отвір, відкладають яйця на періанальних складках і гинуть. Процес яйцекладки займає від 15 хвилин до 1,5 години. Одна самиця здатна відкласти до 17 тисяч ще неінвазійних яєць, які впродовж декількох годин стають інвазійними. Під час виходу самиць розвивається свербіння навколо анусу через те, що самиці виділяють клеючу речовину, за допомогою якої пересуваються по шкірі. Вона подразнює шкіру до відчуття сильного свербіння, що призводить до розчухів і внесення яєць гостриків під нігті. Основними клінічними проявами гострої фази ентеробіозу є біль у животі, ранковий кишковий дискомфорт, нудота, часте оформлене випорожнення до 4 разів на добу, які залишаються такими до кінця інвазії. через заповзання гостриків до піхви можливі ускладнення у дівчат і жінок, можливі ураження внутрішніх статевих органів і черевної порожнини. Свербіння призводить до розчухів шкіри, і в свою чергу, до можливості потрапляння в місця саден вторинної бактеріальної інфекції.

Аскаридоз

Це антропонозний поширений гельмінтоз, який спричинює людська аскарида (Ascaris lumbricoides). Характеризується в ранній фазі зараження розвитком алергічних проявів, у пізній стадії — порушенням функції травної системи. Хворіє на цю інвазію в світі 1,22 мільярда людей. Ця інвазія є найпоширенішим геогельмінтозом серед населення України.

Джерелом інфекції є людина, у якої відбулась міграція личинок аскариди і розвинулися статевозрілі особини. Виділені з фекаліями яйця гельмінта повинні досягти інвазивності, розвиваючись у ґрунті, тому безпосередньо заражені не є контагіозними для здорових людей. Дозрівання яєць відбувається тільки при сприятливій температурі, вологості й достатній аерації. Інфікування аскаридозом може відбуватися впродовж усього року, але в регіонах помірного клімату переважно восени, коли дозрівають фрукти, деякі ягоди, овочеві культури. За наявності тепличних господарств, а також при зберіганні овочів у льохах, зараження можливе й взимку. Найчастіше аскаридозом заражаються діти, у яких показник захворюваності у 3,5 разів вищий, ніж у дорослих, працівники очисних споруд, люди, які займаються городництвом, землекопи, тощо.

Шляхи зараження — контактно-побутовий, аліментарний, водний. Зараження відбувається тільки при проковтуванні зрілих яєць. Факторами передачі є переважно овочі та ягоди, на поверхні яких є частинки ґрунту, а також вода і забруднені руки. При малій інтенсивності інвазії рання фаза аскаридозу має субклінічний чи безсимптомний перебіг.

Інкубаційний період при клінічно вираженій формі 1-2 дні. На 2-3-й день після зараження з'являються нездужання, слабкість, субфебрилітет (але іноді можливо підвищення температури тіла до фебрильних цифр, з ознобом), уртикарний висип, біль у животі, нудота, блювання, невиразні розлади випорожнень. При масивному зараженні може розвиватися гепатит з гепатоспленомегалією, порушенням пігментного обміну з появою збільшеного вмісту білірубіну в крові та лабораторними ознаками цитолізу, міокардіодистрофія. У дітей раннього віку масивна інвазія аскаридами за відсутності адекватної терапії може призвести до смерті. Пізня (кишкова) фаза аскаридозу пов'язана з перебуванням гельмінтів у кишці. Їх життя триває до 1-го року. Іноді вона має субклінічний перебіг. Значно частіше хворі відзначають зниження апетиту, нудоту, блювання, переймоподібний біль у животі (в епігастрії, навколо пупка або в правій здухвинній ділянці). У деяких хворих буває діарея, в інших — запори або їх чергування з проносами. З боку центральної нервової системи при аскаридозі звичайні головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, зниження розумової концентрації та уваги. Дорослі гельмінти здатні травмувати своїми гострими кінцями стінку кишки, а скупчення аскарид стати причиною механічної кишкової непрохідності. При аскаридозі можуть розвитися й інші ускладнення, зокрема: перитоніт, апендицит, холангіт, гепатит, холестатична жовтяниця.

Трихоцефальоз