Гельмінто́зи () — інфекційні паразитарні хвороби, які спричинюють гельмінти. Гельмінтози у більшості країн світового медичного простору зараховують як до паразитарних, так і до інфекційних хвороб.

Актуальність Третє місце у світі по захворюваності серед інфекційних хвороб займають кишкові гельмінтози; 25 % населення Землі уражено гельмінтозами; за оцінками близько 100 млн дітей мають затримку в рості та інші серйозні негаразди через гельмінтози; кожен житель тропіків уражений в середньому 3—4 гельмінтозами, субсахарної Африки — 2—3; Азії, Південної та Центральної Америки — 1; в Європі уражений щонайменше 1 гельмінтозом кожен третій житель; на території Україні можуть зустрічатися близько 30 гельмінтозів.

Поширеність приблизно два мільярди людей потерпають через геогельмінтози по всьому світу, серед них абсолютно переважають нематодозиSoil-transmitted helminth infections. Fact sheet N°366. Updated March 2016 ; ентеробіоз в розвинених країнах помірного клімату уражає від 10 до 90 % населення; у світі хворіє на аскаридоз 1,22 мільярда людей, більше 600 тисяч помирає, переважно дітейWater related diseases. Ascariasis ; на трихоцефальоз хворіє близько 795 млн людей, у зоні тропіків і субтропіків інвазію виявляють у 40—50 % дитячого населення, в зоні помірного клімату — до 36 %. У деяких тропічних країнах рівень ураженості місцевого населення досягає 90 %World Health Organization and partners unveil new coordinated approach to treat millions suffering from neglected tropical diseases. ; близько 1,4 мільярда людей в 73 країнах потенційно можуть бути заражені на лімфатичні філяріїдози, близько 120 млн хворіють, а 40 млн. людей через ці хвороби є інвалідами; на анкілостомідоз та некатороз хворіє 1,05 мільярдів жителів планети. В Індії через це економічні втрати складають 842 млн. доларів США на рік. 40 млн вагітних мають анемію через ці гельмінтозиWater Sanitation Health Water-related diseases. Anaemia ; шистосомози потенційно загрожують 700 млн людей у світі в 78 країнах, а 249 млн є зараженими й отримують відповідне лікування; стронгілоїдозом уражені близько 100 млн осіб; сліпота від онхоцеркозу на сьогодні реєструється у 31-й країні Африки і 5-ти країнах Південної Америки трематодозами уражено близько 50 млн осіб у світі.

В Україні офіційно щорічно реєструється 400—600 тис. захворілих, переважно на ентеробіоз й аскаридоз.

Загальні клінічні прояви гельмінтозів

У клінічному перебігу гельмінтозів виділяють: Гостра фаза тривалістю від 1 тижнів до 3 місяців з можливими проявами у вигляді: підвищення температури тіла; шкірних висипань; лімфаденопатії; еозинофілії та гіпереозінофілії; різноманітних органних ушкоджень. Хронічна фаза (патогенний вплив на людський організм визначається видом, локалізацією і способом харчування гельмінта, інтенсивністю інвазії), яка проявляється: порушенням харчування хворого; анемізацією; механічним пошкодженням тканин у зоні паразитування гельмінта; алергічними й токсичними реакціями; зниженням загальної та місцевої реактивності; канцерогенною дією.

Такі виражені клінічні й лабораторні прояви спостерігаються при масивних інвазіях, серйозних супутніх захворюваннях, загальному ослабленні організму. При невеликих рівнях зараження гостра й, навіть, хронічна фази можуть перебігати малосимптомно або, взагалі, приховано.

Методи підтвердження гельмінтозів і їх збудників у організмі людини

Сучасні методи діагностики глистяних інвазій на сьогодні включають: мікроскопічний: копровоскопія з використанням різних методик:  — нативний мазок фекалій для виявлення яєць гельмінтів;  — товстий мазок фекалій з целофаном по Като для виявлення яєць гельмінтів;  — після зішкребу з періанальних складок для виявлення яєць та гострика;  — методика липкої стрічки Грехема;  — методика Гіммельфарба при ентеробіозі;  — методика мікроскопії калу після попереднього збагачення флотацією чи осадженням (методики Телемана, Фюллеборна, Калантарян, Рітчі та ін.);  — методика очищення калу детергентами (пральні порошки) від супутніх біологічних домішок;  — методика мікроскопії консервованих мазків фекалій після очищення калу детергентами; виявлення живих личинок гельмінтів (закручування по Шульману, методики Бермана, Брумпта, Харада-Морі та ін.) — методика прямої мікроскопії проглотид стрічкових гельмінтів, методика мікроскопії на яйця дуоденального вмісту, мокротиння, сечі, крові тощо при позакишкових гельмінтозах;

патоморфологічний — дослідження біоптатів м'язів при трихінельозі, тканин при цистицеркозі тощо; цитологічний — дослідження вмісту паразитарних кіст при ехінококозі й альвеококозі; серологічний — різного роду серологічні реакції (РНГА, РЗК, РІФ та ін.); топічна діагностика — ультразвукове дослідження органів, МРТ, КТ та ін.

Лікування гельмінтозів

Принципи лікування гельмінтозів Повинні відповідати наступному: призначення протигельмінтних препаратів необхідно проводити з урахуванням особливостей паразита; при масивній інвазії, особливо у дітей, щоб уникнути токсичних реакцій внаслідок масивної загибелі гельмінтів, слід починати протигельмінтну терапію з половинної дози препарату; терапія повинна бути комплексною, спрямованої не тільки на знищення гельмінта, але і на ліквідацію наслідків його життєдіяльності: алергічних розладів, анемії (дифілоботріоз), запалення жовчовивідних шляхів (опісторхоз) та ін.; лікування повинно проводиться під суворим контролем паразитологічних методів — для вирішення питання, чи відбулась повна санація хворого від гельмінта;

Препарати для сучасного лікування гельмінтозів

Синтетичні препарати поділяють на: засоби, що порушують функцію нервово-м'язової системи у круглих червів (піперазин, левамізол, пірантел); засоби, що паралізують нервово-м'язову систему у стрічкових червів й сисунів (празиквантел); засоби, що порушують утилізацію глюкози у різних гельмінтів (мебендазол, альбендазол);Вказані міжнародні непатентовані назви ліків, що є зареєстровані в Україні на 2016 р.

Інші види лікування

При деяких гельмінтозах на перший план виступає хірургічне лікування — при дирофіляріозі, деяких цестодозах — ехінококозі, альвеококозі, цистицеркозі тощо.

При певних кишкових гельмінтозах важливим фактором в лікуванні є введення кисню усередину кишечника. Можливе використання рослинних протигельмінтних препаратів (полин цитварний квітки (Flores Cinae), пижмі квітки (Flores Tanaceti), насіння гарбуза (Semen cucurbitae)), хоча їхня ефективність менша, аніж у синтетичних препаратів.

Цікаві факти Ліки для вигнання глистів («умертвіння черв'яків»), описання яких містить папірус Еберса, включає серед інших компонентів і «кісточки фініків і рослини дісарт по 1/8 частини, солодкого пива — 25 частин». Пропис закінчується словами: «зварити, змішати, випити — вийде зараз». Арнольд з Віланова — один з авторів Салернського Кодексу здоров'я (Regimen Sanitatis Salernitanum) на початку XIV ст. рекомендує інший засіб: «Не цурайтесь від м'яти за те, що вона не поспішно з живота і шлунка глистів та черв'яків виганяє». Ібн-Сіна (980—1037) наводить такі ознаки наявності у хворого паразитичних черв'яків: слинотеча, нудота та метеоризм після їжі, скрип зубами, особливо уві сні. Для лікування «демонів» аскарид, Ібн-Сіна рекомендує пити настій цитварного полину з молоком, а від гостриків приймати оман та чистотіл з цукром, запиваючи водою. Ці рекомендації з точки зору сучасної медицини не викликають заперечень, хоча, безумовно, сучасні препарати є значно більш ефективними і менш токсичними. Митрополит Серафим (Чичагов), у своїх «Медицини бесідах» дає рецепт: «Дві столові ложки очищеного гарбузового насіння дрібно потовкти, і залити чотирма ложками спирту. Настоювати три дні. Процідити і приймати теж три дні. Схема прийому: по двадцять крапель настоянки на столову ложку води щогодини».

Профілактика гельмінтозів Включає комплекс заходів — санітарний благоустрій населених місць, охорона ґрунту і води від забруднення фекаліями, знешкодження нечистот, призначених для добрив, а також систематична боротьба з мухами. Сувора ветеринарна експертиза м'ясних продуктів на наявність трихінел, фін бичачого й свинячого цип'яків тощо.

Ретельне миття рук перед їжею, після відвідування туалету, контакту з землею. Ретельне миття овочів, ягід і фруктів; достатня термічна обробка м'ясних і рибних продуктів. Бажано утримуватися від купання в забруднених прісних водоймах, розташованих неподалік від пасовищ, водопоїв тварин та ін. Широка санітарна пропаганда серед населення. При появі підозри про наявність гельмінтів — звернутися до лікаря. Потрібно масове планове обстеження населення з метою виявлення та лікування інвазованих гельмінтами.

Примітки

Див. також Гельмінти

Джерела Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 163—218 Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.: «Здоров'я», 2008. — Т.1.; 2—е вид., перероб. і доп. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9 А. М. Бронштейн, А. К. Токмалаев. Паразитарные болезни человека. Протозоозы и гельминтозы. — Москва. Изд-во Российского Университета Дружбы Народов. — 2004 г. — 206 с. ISBN 5-209-01361-8 Паразитарные болезни человека (Шабловская Е. А., Падченко И. К., Мельник М. Н. и др.). — К.: Здоров'я, 1984. — 160 с. А. М. Зюков за участі Б. Я. Падалки. Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. — 2е вид., доп. — Державне медичне видавництво УРСР. Київ. — 1947 р.— 394 с.

Посилання Гельмінти // Медична енциклопедія Глистяні інвазії // Фармацевтична енциклопедія / голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К. : «МОРІОН», 2010. — 1632 с. — ISBN 978-966-2066-34-0.