Про сексуальність у Стародавньому Римі відомо за творами мистецтва, літературою та написами, а також, меншою мірою, з археологічних знахідок, таких як еротичні артефакти та архітектура. Деякий час вважалося, що давньому Риму була характерна «сексуальна вседозволеність».Edwards, p. 65. Історики Берт Верстрет (Beert C. Verstraete) і Вернон Провансаль (Vernon Provençal) висловлюють думку, що це була християнська інтерпретація: «Сексуальність давніх римлян ніколи не мала гарного висвітлення на Заході з часів установлення християнства. У народній уяві та культурі вона стала синонімом сексуальної вседозволеності та зловживання».Verstraete, Beert C. and , Vernon, eds. (2005) Same-Sex Desire and Love in Greco-Roman Antiquity and in the Classical Tradition. Haworth Press. p. 5. Більш широке обговорення того, як сучасне сприйняття давньоримської сексуальності як розпусти можна прослідкувати до ранньої християнської полеміки, дивись у Alastair J. L. Blanshard, "Roman Vice, " у «Sex: Vice and Love from Antiquity to Modernity» (Wiley-Blackwell, 2010), pp. 1–88.

Але сексуальність не виключалась як сфера застосування mos maiorum - традиційних соціальних норм, які впливали на публічне, приватне та військове життя.Karl-J. Hölkeskamp, Reconstructing the Roman Republic: An Ancient Political Culture and Modern Research (Princeton University Press, 2010), pp. 17–18. Pudor («сором, скромність») був регуляторним фактором поведінки,Langlands, p. 17. як і юридичне переслідування певних сексуальних правопорушень як у Римській республіці, так і в Римській імперії.Langlands, p. 20. Цензори — державні чиновники, які визначали соціальний ранг індивідуумів — мали повноваження усунути громадян з класу сенаторів або вершників за сексуальні порушення і деколи це робили.Fantham, p. 121Richlin (1993), p. 556. В часи імперії повноваження цензорів були у імператора (p. 560). Мішель Фуко, теоретик сексуальності, який працював в середині 20-го ст., вважав, що секс по всьому греко-римському світі регулювався обмеженням та мистецтвом управління сексуальним задоволенням.Michel Foucault, The History of Sexuality: The Care of the Self (New York: Vintage Books, 1988), vol. 3, p. 239 (на відміну від християнського погляду на секс як «пов'язаний зі злом») et passim, як зазначають Inger Furseth та Pål Repstad, у An Introduction to the Sociology of Religion: Classical and Contemporary Perspectives (Ashgate, 2006), p. 64.

Римське суспільство було патріархальним (див. paterfamilias), і маскулінність визначалась здатністю управляти собою та іншими нижчого статусу, але не лише на війні чи в політиці, а й в сексуальних стосунках.Cantarella, p. xii. Virtus («чеснота») була активним чоловічим ідеалом самодисципліни, пов'язаним з латинським словом vir («чоловік»). Відповідним ідеалом для жінки була pudicitia, яку часто перекладають як «цнота» або «скромність», але це була більш позитивна та конкурентна персональна якість, яка демонструвала одночасно і привабливість, і самоконтроль жінки.Langlands, pp. 37–38. Очікувалось, що римські жінки вищих класів будуть добре освіченими, з сильним характером та активними в підтриманні становища своєї родини в суспільстві.Cantarella, pp. xii–xiii. Але за дуже незначним винятком вціліла латинська література зберегла думки лише освічених чоловіків-римлян з питань сексуальності. Візуальне мистецтво створювалося людьми нижчого соціального статусу та ширшої етнічної приналежності, але спрямовувалося на смаки та вподобання досить заможних, щоб собі його дозволити, в тому числі, в імперську добу, колишніх рабів.Clarke, pp. 9, 153ff.

Деякі сексуальні ставлення та поведінки у культурі Стародавнього Риму значно відрізнялись від таких у пізніших західних суспільствах.Langlands, p. 31, зокрема примітка 55Clarke, p. 11. Давньоримська релігія підтримувала сексуальність як аспект багатства для держави, а люди могли зверталися до приватних релігійних практик або «», щоб покращити своє еротичне життя або репродуктивне здоров'я. Проституція була легальною, публічною та поширеною. «Порнографічні» малюнки були частиною колекцій мистецтва в поважних домогосподарствах вищого класуMcGinn (2004), p. 164.. Природним та не вартим уваги вважалось сексуальне бажання чоловіків до підлітків обох статей, і педерастія не засуджувалась, якщо тільки молодший партнер чоловічої статі не був вільнонародженим римлянином. «Гомосексуальність» і «гетеросексуальність» не формували первинну дихотомію римської думки про сексуальність, і не існує латинських слів для цих концепцій.Williams, p. 304, цитуючи Saara Lilja, Homosexuality in Republican and Augustan Rome (Societas Scientiarum Fennica, 1983), p. 122. Моральна цензура не спрямовувалась на чоловіка, якому подобались статеві акти з жінками або чоловіками нижчого статусу, допоки його поведінка не демонструвала слабкості або надмірності, або не зазіхала на права та прерогативи рівних йому по статусу чоловіків. Хоча еффемінація засуджувалась, особливо у політичній риториці, помірна кількість сексу з чоловіками-повіями або рабами не вважалася чимось вартим засудження чи загрозою маскулінності, якщо римський громадянин мав у сексі активну, а не пасивну роль. Однак гіперсексуальність засуджувалася як морально, так і медично і в чоловіків, і в жінок. До жінок також застосовувався більш жорсткий моральний кодекс, а одностатеві зв'язки між жінкам погано задокументовані, водночас сексуальність жінок або святкується, або ганьбиться у всій латинській літературі. Загалом у римлян були більш гнучкі гендерні категорії, ніж у давніх греків.Hallett, p. 11.

Парадигма кінця XX ст. аналізувала давньоримську сексуальність у термінах бінарної моделі «проникнення–прийняття» - оманливо жорсткому аналізі, який не дозволяє побачити інші вирази сексуальності окремих римлян.Langlands, p. 13. Навіть відповідність використання терміна «сексуальність» до давньоримської культури була предметом дискусії,Clarke, p. 8, стверджує, що давні римляни «не мали самоусвідомлення ідеї своєї сексуальності»Penner, pp. 15–16Habinek, pp. 2ff., але за відсутності іншої назви для «культурної інтерпретації еротичного досвіду», термін продовжує використовуватисьEdwards, pp. 66–67, especially note 12..

Еротична література та мистецтво

Стародавня література щодо римської сексуальності переважно поділяється на чотири категорії: правові тексти; медичні тексти; поезія; та політичний дискурс.Clarke, p. 9. Виразні форми нижчих культурних рівнів в античності — такі як комедія, сатира, інвектива, любовна поезія, графіті, магічні заклинання, написи та внутрішні декорації — більше кажуть про секс ніж «високі» жанри, такі як епопея та трагедія. Інформація про сексуальне життя римлян розкидана по історіографії, ораторському мистецтву, філософії, і працях про медицину, сільське господарство та інші технічні теми.Potter (2009), p. 330. Правові тексти вказують на поведінки, які римляни хотіли регулювати або заборонити, що не обов'язково вказує на те, що люди насправді робили або утримувались від здійснення.Potter (2009), p. 331.

Латинські автори, чиї праці дають суттєвий внесок в розуміння римської сексуальності, включають:

автор комічних п'єс Тит Макцій Плавт (†184 р. до н. е.), чиї сюжети часто розвиваються довкола еротичної комедії і того, що молодих коханців розділяють обставини; державний діяч та мораліст Катон Старший († 149 р. до н. е.), праці якого дають уривчасте уявлення про сексуальність в часи, які пізніші римляни вважали часами з вищими моральними стандартами; поет Лукрецій († бл.55 р. до н. е.), який дає детальний опис епікурейської сексуальності у своїй філософській праці Про природу речей; Катулл (писав у 50-ті роки до н. е.), чиї вірші описують широту еротичного досвіду поблизу кінця Римської республіки, від делікатної романтичності до брутально непристойної інвективи; Цицерон (†43 р. до н. е.), чиї промови у судах часто атакують сексуальну поведінку опонента, а у листах повно чуток про римську еліту; елегісти доби Августа Секст Проперцій та Тібулл, твори яких дають уявлення про соціальне ставлення до романів з коханками; Овідій († 17 р.н. е.), особливо його Amores («Любовні елегії») та Мистецтво кохання, які, за традицією, вважаються однією з причин рішення Августа про вигнання поета, та його епопея Метаморфози, яка згадує ряд питань сексуальності, з фокусом на зґвалтуванні, через призму міфології; епіграматист Марціал († бл. 102/4 р.н. е.), чиї спостереження суспільства підкріплені сексуально відвертими інвектитивами; сатирик Ювенал († на початку 2-го ст.н. е.), який висловлюється негативно про сексуальну етику його часу.

Овідій також перелічує ряд письменників, відомих непристойним матеріалом, чиї праці зараз втрачені.Овідій, Скорботні елегії 2.431ff. Грецькі керівництва з сексу та «відверта порнографія» оприлюднювались від імені відомих гетер (куртизанок) і поширювались у Римі. Відверто сексуальна Milesiaca Аристида була перекладена Сізенною, одним з преторів 78 р. до н. е. Овідій називає цю книгу колекцією порушень (crimina), і каже, що текст був насичений брудними жартами.Овідій, Скорботні елегії 2.413 and 443—444; Heinz Hofmann, Latin Fiction: The Latin Novel in Context (Routledge, 1999), p. 85. Після битви при Каррах, за оповідями парфяни були шоковані знайти Milesiaca серед особистих речей офіцерів Красса.Плутарх, Життя Красса 32.

Еротичне мистецтво, особливо збережене у Помпеях та Геркуланумі, є багатим, але не повністю надійним джерелом; деякі зображення суперечать сексуальним схильностям, на які роблять наголос письмові джерела, і могли бути створені з метою провокування сміху або виклику звичайним ставленням.Clarke, p. 3. Повсякденні предмети, такі як дзеркала або глечики для подачі могли бути декоровані еротичними сценами; на ці сцени коливаються від «елегантної любовної пригоди» до надзвичайно відвертих сцен вставлення пенісу у вагіну.Clarke, p. 108. Еротичні малюнки були знайдені у більшості поважних будинків римської еліти, як зазначав Овідій:

Як і поважні фігури чоловіків, намальовані рукою митця, прикрашають наші будинки, так у деяких кутках існують і маленькі малюнки (tabella)tabella були малими переносними картинками, які відрізнялись від архітектурно нерухомих фресок на стінах., що зображують різні сцени та позиції сексу: коли Аякс Теламонід сидить з виразом свого гніву на обличчі, а мати варварів (Медея) має злочин у очах, так і мокра Венера сушить своє волосся пальцями і при цьому майже не прикрита водами, з яких народжена.Овідій, Tristia 2, як процитовано у Clarke, pp. 91–92.

Порнографічні tabella та еротично-провокуюча Венера є деякими з різних зображень, які можуть сподобатися поціновувачу такого мистецтва.Clarke, p. 93. Серія фресок у Пригородних термах у Помпеяї, відкрита 1986 та оприлюднена 1995 року, показує еротичні сценарії, які, здається, мали намір «розважити глядача обурливим сексуальним видовищем», включно з різноманітними сексуальними позиціями, оральним сексом, and груповим сексом та стосунками чоловік–жінка, чоловік–чоловік та жінка-жінка.Clarke, ст. 3 та 212 ff., цитата зі ст. 216.

Декор римської спальні буквально віддзеркалював її використання для сексу: поет доби Августа Горацій за оповідями мав повністю дзеркальну кімнату для сексу, щоб коли він наймав повію, він міг бачити зі всіх кутів.Як його критикував Светоній, Життя Горація: Ad res Venerias intemperantior traditur; nam speculato cubiculo scorta dicitur habuisse disposita, ut quocumque respexisset ibi ei imago coitus referretur; Clarke, p. 92. Імператор Тиберій замовив декорування своїх спалень «надзвичайно хтивими» фресками та скульптурами та наповнив їх давньогрецькими посібниками з сексу авторства Елефантиди на випадок, якщо під час сексу тим, хто перебуває у кімнаті, знадобляться поради.Светоній, Життя Тиберія 44.2; Clarke, ст. 92–93.