Адам Станіслав Красінський (; 24 грудня 1810, c. Велиничі, Волинська губернія — 9 травня 1891, Краків) — білоруський католицький діяч, Віленський єпископ РКЦ, перекладач української літератури, поет.
Життєпис Навчався в гімназії у Великих Межирічах () та в Любешеві, потім у Віленській духовній академії. Був професором Римо-католицької академії у Петербурзі (1853—1858).
У 1858—1864 — єпископ Віленський.
За відмову засудити Січневе повстання (1863) та його учасників за розпорядженням Михаїла Муравйова був заарештований і депортований до Вятки.
Прожив у вигнанні двадцять років (до 1882).
У 1883 оселився у Кракові. Член Краківської академії наук ().
Основними перекладами Красінського були «Поетичне мистецтво» Горація (; Вільнюс, 1835) та поетичний переклад «Слова о полку Ігоревім» (, XII wieku "; Spb., 1856).
Красинському також належать «Польська граматика для дітей» (1839; кілька видань), «Літературний новорічник» (1835, 1838 та 1843), підручник із права «Канонічне право» (Вільнюс, 1861), «Словник польських синонімів» (1885, 2 томи), «Афоризми, вірші» (1888, 2-е видання 1906), «Спогади» (1901).
Бібліографія Franciszek Ziejka, 2007: W służbie Ojczyźnie i Pani z Jasnej Góry. O życiu i pracach o. Wacława, kapucyna. Alma Mater, 94. (pismo UJ) Mieczysław Żywczyński, Adam Stanisław Krasiński, [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. XV, 1970, s. 166-168.
Примітки
Посилання Słownik synonimów polskich Kraków 1885