Юліуш Лукасевич (; 6 травня 1892, СоколівкаWacław Jędrzejewicz, Juliusz Łukasiewicz w: Juliusz Łukasiewicz. Dyplomata w Paryżu 1936-1939, Londyn 1989, Wyd. Polska Fundacja Kulturalna, , с. 8., Łukasiewicz Juliusz у книжці: Kto był kim w Drugiej Rzeczypospolitej (redakcja naukowa Jacek M. Majchrowski przy współpracy Grzegorza Mazura i Kamila Stepana), Warszawa 1994, wyd. BGW, s.103., 6 квітня 1951, Вашингтон) — польський дипломат, посол. МасонCezary Leżeński, Legiony to braterska nuta... czyli od Legionów do masonów, Wolnomularz Polski, nr 40, listopad-grudzień 2003, s. 15.. Батько польського інженера Юліуша Лукасевича.

Життєпис Закінчивши гімназію в Житомирі, розпочав навчання в Політехнічному університеті Санкт-Петербурга, беручи активну участь у діяльності польських самостійницьких організацій. З 1914 року входив до Польської військової організації. Після утворення Польської ліквідаційної комісії з питань Царства Польського був особистим секретарем голови комісії Олександра Ледницького, а потім першим секретарем Представництва Регентської ради у Москві.

Після відновлення польської державності в листопаді 1918 вступив на дипломатичну службу Другої Речі Посполитої і 1921 року очолив Східний департамент Міністерства закордонних справ, підтримуючи проєкт федерації Пілсудського.

З 1 вересня 1921 до 1 вересня 1922 року був секретарем польської дипмісії у Парижі, після чого повернувся на посаду глави Східного департаменту Міністерства закордонних справ. Із 16 травня по 1 серпня 1924 року входив до польської делегації в Лізі Націй, повернувся до керівної ланки МЗС, де 1925 року піднявся по кар'єрних щаблях до посади директора Політичного-економічного департаменту Міністерства закордонних справ. 12 жовтня 1926 року призначений посланником Польської Республіки в Ризі, виконував місію до 23 січня 1929 р. Потім, до 22 травня 1931 р., працював директором Консульського департаменту. У 1931–1932 роках був посланником Польської Республіки у Відні, з 1933 по 1934 рік — посланником Польської Республіки у Москві, де потім у 1934—1936 рр. був послом Польщі в СРСР (після взаємного підвищення цими двома державами рангу своїх дипломатичних місій до рівня посольства). З 20 липня 1936 по 7 листопада 1939 року — посол Польської Республіки в Парижі.

1938 року опублікував том есеїв під назвою «Польща — велика держава» ().

Після вторгнення Німеччини у Польщу у вересні 1939 р. дуже енергійно вимагав від французьких цивільних і військових органів виконувати союзницькі зобов'язання Франції щодо Польщі, викладені в договорі та підтверджені військовою конвенцією, затвердженою 4 вересня 1939 року. Був причетний до присяги Владислава Рачкевича як президента у вигнанні, і саме він рекомендував генералу Владиславу Сікорському командувати польською армією у Франції. Після створення в Парижі польського уряду у вигнанні під головуванням Владислава Сікорського французька сторона змусила Лукасевича до відставки з посади польського посла. Він виїхав у Велику Британію, не прийнятий на державну службу людьми генерала Сікорського.

Після відставки став у жорстку опозицію до уряду Сікорського. Після поразки Франції (1940 р.) у липні 1940 в Лондоні написав листа президенту Владиславові Рачкевичу, в якому звинуватив генерала Сікорського у направленні відкритого листа про створення 300-тисячної польської армії на боці СРСР, розвалі підрозділів Польської армії у Франції, втраті золота Банку Польщі, а також зайнятті двох посад — голови Ради Міністрів і верховного головнокомандувача — внаслідок чого той не міг виконувати державних обов'язків. Цей відкритий лист Лукасевича був основною причиною тимчасової урядової кризи в уряді Польської Республіки у вигнанні, коли президент відправив у відставку генерала Сікорського з посади прем'єр-міністра, але вже наступного дня призначив Сікорського на цю посаду під тиском групи польських офіцерів і після невдалої спроби сформувати уряд Августа Залеського.

Після Другої світової війни Лукасевич залишився у вигнанні. Був, зокрема головою Ліги незалежності Польщі, створеної послідовниками Пілсудського, заступником голови 3-ї Національної ради Польської Республіки , віце-президентом Інституту досліджень міжнародних справ у Лондоні (1947—1950). З грудня 1947 року перебував у США, намагаючись заручитися підтримкою американських політиків. Під час президентства Августа Залеського був серед своїх прихильників. 1950 року знову поїхав у США, але не зумів зацікавити американську адміністрацію польськими справами і навесні наступного року повідомив еміграційну владу в Лондоні про провал своєї місії. У цей період він також упав у депресію через безсилля щодо американської адміністрації, що зокрема відзначав Вацлав Єнджеєвич. Лукасевич боявся повернутися в Лондон, уважаючи свою поїздку до США ганьбою.

Помер від самогубства близько 2-ї години ночі, повісившись у квартирі, яку винаймав. Він не залишив записки про самогубство, що породило необґрунтовані чутки про вбивство, скоєне радянськими спецслужбами .

Відзнаки Командорський хрест із зіркою Ордена Відродження Польщі (1936) Командорський хрест ордена Відродження Польщі (2 травня 1923) Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Почесний нагрудний знак польського Червоного Хреста I ступеня (1935) Орден Трьох зірок I і IV ступеня (Латвія) Орден Білого лева II ступеня (Чехословаччина) Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (Австрія) Орден Хреста свободи II ступеня (Естонія) Орден Корони II ступеня (Румунія) Орден Білої троянди IV класу (Фінляндія) Орден Почесного легіону IV ступеня (Франція)

Примітки

Література Łukasiewicz Juliusz w: Kto był kim w Drugiej Rzeczypospolitej (redakcja naukowa Jacek M. Majchrowski przy współpracy Grzegorza Mazura i Kamila Stepana), Warszawa 1994, wyd. BGW, s.103-104. Łukasiewicz J.: Dyplomata w Paryżu, 1936-1939: wspomnienia i dokumenty Juliusza Łukasiewicza, ambasadora Rzeczypospolitej Polskiej, wyd. rozszerz. oprac. Wacław Jędrzejewicz i Henryk Bułhak. Londyn 1989 Wyd. Polska Fundacja Kulturalna, ; wyd. 1 krajowe Dyplomata w Paryżu Warszawa 1995 Wyd. Warszawska Oficyna Wydawnicza Gryf i Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, Drymmer W. T.: W służbie Polski, Warszawska Oficyna Wydawnicza "Gryf", Instytut Historii PAN, Warszawa 1998

Посилання Archiwum Ambasadora Juliusza Łukasiewicza w zbiorach Instytutu Piłsudskiego Les relations polono-allemandes et polono-soviétiques au cours de la période 1933-1939 recueil de documents officiels République de Pologne, Ministère des affaires étrangères