Кирило Яновський (1822 — 1902) — український шляхтич із Гетьманщини, організатор жіночої освіти у Молдові. Викладач Рівненської та Кишинівської чоловічої гімназії. Почесний громадянин міста Березна Чернігівської губернії, почесний член Санкт-Петербурзького університету.

Життєпис

Кирило Яновський народився 18 березня 1822 року у місті Березна Чернігівського повіту. Походив із Гетьманського роду український шляхтич, який вів свою історію з середини XVII століття;. Його батько, Петро Яновський (1771 — 1840), служив помічником попечителя Чернігівського ремісничого училища, мав чин титулярного радника. Мати, Уляна (уроджена Рубан); про неї відомо лише, що вона похована у 1855 році в Березна, поряд з чоловіком.

У сім'ї Яновських були ще діти:

Павло (1804—1843), служив бухгалтером Чернігівського ремісничого училища в чині колезького реєстратора (за даними 1818 р ) Євдокія, була одружена з князем Страховським. Ксенія (? —1830), була одружена з відставним капітаном Тихим. Іван (1816—1847), кавалер Одеського єгерського полку. Марфа (? -1883), була одружена з секретарем цивільного суду Гордієвським.

Навчався у Чернігівському повітовому училищі (1829—1832); 1833 — навчався в Будинку виховання бідних дворян. 1837 — закінчив Чернігівську гімназію; 1843 — друге відділення філософського факультету Київського університету Св. Володимира.

Кар'єра службовця

1843 — 16 грудня, Яновський був визначений в Рівненську гімназію виконуючим обов'язки старшого вчителя математичних наук; титулярний радник (07 квітня1848); з 17 квітня1848 — призначений наглядачем в громадські учнівські квартири при гімназії; 8 вересня1848 затверджений на посаді старшого вчителя; колезький асесор (16 грудня 1849). На прохання він був звільнений від служби 28 червня 1851 Визначено в Кишинівську гімназію старшим учителем математики та фізики — 6 червня 1852 року; з 25 червня1856 — виконував посаду інспектора гімназії, залишаючись старшим вчителем; колезький радник (11 листопада 1856); 28 січня 1857 — призначений інспектором гімназії; 19 квітня 1858 — відряджений з особливим дорученням до Франції. Отримав чин статського радника (16 березня 1863); призначений директором училищ Бессарабської області та Кишинівській гімназії. Сприяв відкриттю у Кишиневі 8 березня 1864 — приватного жіночого училища «на ступеня гімназії» (дочкою статського радника Любов'ю Белюговою); першому у Бессарабії жіночому середньому навчальному закладу виділялося щорічно 1500 рублів на безкоштовне навчання дівчаток з бідних сімей дворян, чиновників та купцівГарусова О. Образовательные проекты Бессарабского дворянства середины XIX века.. 1869 — вислуга по службі з навчальної частини склала 25 років; наказом від 6 грудня 1869 року йому було надано право залишитися на службі ще на п'ять років. Дійсний статський радник (25 грудня 1870); через рік він був призначений на посаду помічника попечителя Санкт-Петербурзького навчального округу. 1878 —1901 — намісник Кавказького навчального округу ; таємний радник (30 грудня 1879). 1901 —1902 — членом департаменту промисловості, наук та торгівлі у Державній раді; був членом Особливої присутності для обговорення проекту кримінального укладання. Дійсний таємний радник (1 січня 1902).

Нагороди та почесні звання

орден Св. Станіслава 2—го ступеня (12 січня 1862). орден Святої Анни 2—го ступеня (12 січня 1865) орден Св. Володимира 3—го ступеня (20 листопада 1867 ) орден Св. Станіслава 1—го ступеня (01 січня 1873) орден Святої Анни 1 —го ступеня (01 січня 1877) відзнаку «Officier d'Academie de France» (1879) орден Св. Володимира 2—го ступеня (30 серпня 1881) Орденом Білого Орла (01 січня 1886) Французький знак відмінника по народній освіті (24 листопада 1887) перський Орден Лева і Сонця 1—го ступеня (23 січня 1890) орденом Св. Олександра Невського (1891) бухарський орден Благородною Бухари 1—го ступеня (12 лютого 1893)

Мав темно—бронзову медаль в пам'ять про Кримську війну 1853—1856 років (13 березня 1858).

1885 —почесний член Академії мистецтв ; з 7 грудня 1891— Академії наук в Санкт-Петербурзі ; з 2 жовтня 1893 — почесний член Екатеринодара.

З 28 вересня 1895 — почесний громадянин Березни, також почесний член Санкт-Петербурзького університету та Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

Наукова, культурна та громадська діяльність 1881 — керував виданням «Збірник матеріалів для опису місцевостей та племен Кавказу». 1879 — член Товариства сприяння технічно-ремісничому утворення на Кавказі, з 21 січня 1880 — Яновський був членом ради Товариства відновлення православного християнства на Кавказі, 1889 — член Московського археологічного товариства.

Помер 12 липня 1902 — Сухумі Кутаїської губернії, похований на території міського собору.

Родина Дружина — Ганна Яновська, до шлюбу Сітовська. Як посаг їй було дано кам'яний будинок у Кишиневі. Її батьки — Антон Сітовський та мати Вільгельміна Світовська, до шлюбу Луч.

Діти:

Єлизавета (5 жовтня 1862 — не раніше 1902), дівчина; Антон (4 листопада 1865 — не раніше 1902), доктор медицини; Марія (19 лютого 1871 - не раніше 1902), її чоловік — окружний інспектор Кавказького навчального округу, директор закавказької учительській семінарії у Горі Олександр Словинський; Наталя, Олена, Анна були поховані в дитинстві.

Примітки

Література