Бартоломей Солозницький (із Солечників; , , ; в околі 1512) — латинський єпископ київський, настановлений папою Олександром VI 25 травня 1495 року. Став, ачей, першим, хто обійняв кафедру з лав крихітного місцевого кліру, завдячуючи, мабуть, сим вел. кн. Олександру Ягеллончикові.
За припущенням історика , він належав до литовського роду Монтовтів, який володів землями, зокрема на Київщині та Волині. Про освіту або ж його попереднє душпастирство знано обмаль, у кожному разі його ім'я не віднаходиться в метриках студентів Краківського університету.
Понтифік призволив Солозницькому рукоположитись у Польщі, однак ще під 1498 р. той зринає в статусі електа, позаяк так й не виконав доти обіцянки сплатити servitium commune et minutum. 12 травня 1499 Бартоломея — вже як члена господарської ради великого князя — було зазначено другим після свідком документа Петра Монтигердовича, маршалка ВКЛ. Рахунки київських ключників за 1496 та 1499 рр. фіксують пожалування біскупу і католицьким канонікам медової данини.
Польський дослідник Криштоф Прокоп висловив здогад, що ієрарх міг, принаймні деякий час, жительствувати у Вільні. Помер він близько 1512 року, позаяк із провізії його наступника Яна Филиповича від 4 липня 1520 відомо, що доти кафедра 8 літ.
Джерела