Чонгар

Чонга́р () — село в Україні, у Генічеській міській громаді Генічеського району Херсонської області, на півострові Чонгар, є найбільшим населеним пунктом півострова і останнім селом на автошляху міжнародного значення (Харків — Сімферополь) перед Чонгарським мостом до Автономної Республіки Крим. Населення становить 1437 осіб (2013), налічується 453 двори.

Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.

Назва Свою сучасну назву село Чонгар отримало на честь півострова Чонгар, який, своєю чергою, отримав назву від Чонгарського кадилику Карасувбазарського каймакамства Кримського ханства. Про походження назви Чонгар () ведуться дискусії, але однозначного тлумачення наразі не встановлено. Зокрема, існують такі версіїБушаков В. Що означає кримський хоронім Чонгар? // Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. — Львів — Київ — Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1966. — С. 287—297: від тюркських слів «сутичка, суперечка», «спірна територія» (версія Василя Кондаракі) — оскільки на початку XIX століття на півострові ніхто не проживав, крім нечисленних ногайців; від кримського (ногайського) апелятива «чонгар», який означає «широка і плоска рівнина, степ» (версія топоніміста Валерія Бушакова); від етноніма «джунгар» (Джунгарське ханство), оскільки останні ногайські орди були введені на півострів у 1768 році з Джунгарії (версія Арсенія Маркевича). Теорія спростовується тим, що джунгари (сучасні калмики) були ворогами Кримського ханства; від монгольського терміну «джаунгар» (старомонгольське Zegün gar, , ), який означає «ліва рука», «ліве крило війська» і трапляється в родоплеменній структурі каракалпаків. Ця версія спростовується фонетичною несумісністю, через яку термін «джаунгар» не міг бути переданий тюркськими мовами як «Чонгар»; від імені тюркського роду чункара (версія Вадима Гарагулі). Ця версія спростовується тим, що свідчення перебування цього роду на Чонгарі відсутні; від йменування етнічної групи «чангар» («що віють зерно») циганського народу, у пам'ять про яких зберігся курган Гарман (версія археолога Юрія Шилова). Ця версія відхилена більшістю наукової спільноти з лінгвістичної та історичної точок зору. Але, мабуть, з цим трохи поквапилися. Саме у циганський мові достатньо слів, споріднених з чонгар-чангар. Це лінгвістика, а історично село розпочалося з тих циган, яких вигнали з Румунії.

Географія

Село розташоване у південно-східній частині півострова Чонгар за 37 км на південний захід від райцентруИстория городов и сел Украинской ССР. Херсонская область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1983. . На схід і південь від села розташоване затока Сиваш, частина якого на захід від Чонгарського мосту входить до складу Азово-Сиваського національного парку. Поблизу села розташоване соляне озеро, ропа якого має рекреаційне значенняІнформація про стан навколишнього природного середовища Херсонської області за 2003 рік.

Уздовж східної околиці села проходить автошлях (Харків—Сімферополь). Чонгар є найпівденнішим населеним пунктом Херсонської області на цьому шляху: за 4 км на південь від села розташований Чонгарський міст над Чонгарською протокою, який сполучає Херсонщину з Автономною Республікою Крим (відстань до Сімферополя — 137 км). Із західної околиці села ґрунтова дорога сполучає Чонгар з селами Атаманню, Попівкою та селищем Сиваш.

Сусідні населені пункти:

У селі 16 вулиць із житловою забудовою — Берегова, Вишнева (колишня Ворошилова), Гагаріна, Дружби (Махарадзе), Квіткова (50 років СРСР), Легунова, Миру, Молодіжна, Ніколаєва, Нова, Першотравнева, Придорожня (Калініна), Петра Сагайдачного (Чхаїдзе), Садова, Учительська та Тараса Шевченка (Леніна). Вулиця Тараса Шевченка є головною в селі та є широким бульваром з зеленими насадженнями між двома смугами руху.

Клімат Чонгару притаманний досить різкий клімат. На півострові характерні сильні сухі східні вітри. Літо спекотне, і через вітер знижується врожай хлібу. Зими морозні, і вітри здувають з полів сніг. Кількість опадів становить близько 300—400 мм на рік, влітку часті зливи, а зими малосніжніГолубева Л. Скажи мне, кто твой друг… // Коммунист, 10.09.2008 .

Температура повітря влітку сягає 44 °C, взимку опускається до -35 °C.

Ґрунти та природні ресурси

Ґрунти в Чонгарі переважно солончакові, низької родючості. Основним для землеробства є карбонатний шар, для досягнення якого навколо села розорювали солончаки, щоб підняти на поверхню карбонатні породиФаин Б. Хлебная Степь // Смена № 1112, сентябрь 1973 . Також трапляються світло- та темно- каштанові ґрунти.

З природних ресурсів на території Чонгарської сільської ради є сіль, ракушняк, глина, камінь та цілющі грязі.

У селі є джерела термальних вод: із двох свердловин поряд із селом тече вода температурою близько 60 °CВ.Косов: Я люблю Чонгар, и хочу, чтобы лучше там стало… // Приазовська правда, 24 жовтня 2010 .

Історія

Від заснування до Другої світової війни Село засноване у 1922 році на місці, де раніше був степовий пустир. У 1926—1928 роках на місці сучасного села Чонгар створена ділянка № 40 для єврейських переселенців, єврейський колгосп «Соцпуть» та єврейська Смідовицька сільська рада. . У селі був створений колгосп «Соцпуть» та єврейська Смідовицька сільська рада.

Переселення на Чонгар відбувалося в рамках кампанії з аграризації євреїв, яку тоді проводила корпорація «Агро-Джойнт», у Чонгарі його координував американський єврей Ідельсон. Завдяки допомозі американських євреїв на Чонгар було привезено трактори «Джондіри», косарки, плуги, а також коней та корів, крім того, американці субсидували та кредитували будівництво. Євреї, які приїжджали, були переважно з України та не селянами, тому чонгарці вчили їх запрягати коней, а агроном — сіяти .

У 1928 році було зібрано перший врожай. Наступний врожай, 1929 року, вже йшов у новий об'єднаний колгосп, який очолив Семен Аронович Скоп, єврей-колоніст із Каунаса. Того ж року «Агро-Джойнт» припинив свою діяльність у селі.

У 1929 році в селі було створено ячейку ВКП (б), а у 1931 році — комсомольську ячейку.

У 1930-ті роки на ділянці № 40 була створена єврейська школа, яка до Другої світової війни була однією з двох шкіл на півострові та єдиною єврейською школою. Школа була зруйнована під час війни .

У роки Голодомору 1932—1933 років померли 16 мешканців Чонгара (переважно євреїв), з них 4 дітей, а Смідовицька сільська рада була занесена на «чорну дошку»Національна книга пам'яті жертв Голодомору в Україні, Генічеський район.

З середини 1930-х почалася практика змішування населення, нових поселенців приєднували до єврейських колгоспів незалежно від національності. Зокрема, стали приїдждати безробітні у пошуках кращої долі.

Через початок Другої світової війни у вересні 1941 року відбулася евакуація: з сільського колгоспу були вивезені 11 тисяч овець, всі колгоспні коні та велика рогата худоба. У листопаді 1941 року Чонгар був окупований німецькими військами. Під час війни було зруйновано школу, значну кількість громадських споруд та будинків, знищено 136 га колгоспних садів . 11 квітня 1944 року радянські війська звільнили Чонгар та весь півострів від німецьких військСовинформбюро — 1944 г. .

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 480 місцевих жителів, 302 з них були нагороджені орденами і медалями, 337 — загинули на війні. На честь воїнів-односельчан, полеглих в роки громадянської та Другої світової воєн, у 1967 році встановлено обеліск Слави. У Миколаївці і Чонгарі знаходяться братські могили радянських воїнів, загиблих в боях за звільнення цих сіл.

Повоєнні роки

Після Другої світової війни до села повернувся мало хто. Оскільки населення села було переважно єврейським, більшість мешканців Чонгара евакуювалися, решту вивезли німецькі війська. Сільраду було створено не в Чонгарі (який тоді мав назву Соцпуть), а в сусідній АтаманіУкраїнська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року. Вид. перше / Відп. ред. М. Ф. Попівський. Інформайно-статистичний відділ при Секретаріаті Президії Верховної ради Української РСР. — К.: Українське вид-во політичної літератури, 1947. — С. 623.

У 1950-х роках село було перейменоване, змінивши назву з Соцшлях на ЧонгарЧонгар с — Прадідівська слава.

До 1958 року Чонгар був невеликим і дещо занедбаним селом. Ситуація змінилася з об'єднанням в один усіх колгоспів Чонгарського півострова, коли об'єднаний колгосп «Грузія» очолював Герой Соціалістичної Праці Григорій Легунов. Місцем для центральної садиби колгоспу обрали саме Чонгар — через вдале розташування в центрі півострова та поблизу автошляху (Харків — Сімферополь). Під керівництвом Григорія Легунова колгосп вийшов до числа провідних в УРСР, а село активно розбудовувалося за чітким планом.Колхоз «Грузия» на Чонгаре // Николай Шумак «Кавалеры золотых звезд» . 1960 року до Чонгара з Миколаївки перенесено і сільську раду.

Завдяки дружбі між новим головою колгоспу та Героєм Радянського Союзу Серго Чхаїдзе, який очолював колгосп «Україна» в селі Баїлеті Махарадзевського району, розвивалися міжнародні зв'язки. Колгосп «Грузія» у Чонгарі вів соцзмагання з колгоспом «Україна» в Баїлеті, налагоджувалася співпраця між Генічеським і Махарадзевським районами. На честь цієї дружби в Чонгарі було названо вулиці Чхаїдзе (нині Петра Сагайдачного) і Махарадзе (нині Дружби), а також встановлено погруддя Серго Чхаїдзе.

У 1960-х роках село розвивалося, поліпшився благоустрій села. Сільський колгосп «Грузія» став передовим: налічувалося 7,5 тисяч голів великої рогатої худоби, 20 тисяч овець, 2 тисячі свиней, діяла птахоферма, де відгодовували близько 15—20 тисяч качок на рік. Діяла колгоспна будівельна бригада, яка зводила нові будинки для селян. Відбудова села проводилася за чітким планом, який був складений за участі Легунова, який був будівельником за освітою .

У 1965—1968 роках в Чонгарі збудована нова школа, лазня, пральня та колгоспна їдальня .

У 1967 році сільський колгосп нагороджено орденом Леніна, а у 1970 році — Ленінською ювілейною почесною грамотою. У 1979—1980 роках колгосп нагороджувався перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР та Укррадпрофу. Голова колгоспу Григорій Андрійович Легунов та 163 передовики виробництва були відзначені орденами та медалями, а чабан І. Ф. Пачин отримав Державну премію УРСР.

Станом на початок 1980-х за сільським колгоспом «Грузія» було закріплено 14,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, у тому числі 12,2 тисяч га орної землі, 620 га садів, 192 га виноградників та 187 га баштану. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні зернових культур, овочів, фруктів та винограду, розвивалося вівчарство та м'ясо-молочне тваринництво. В селі працювали млин та комбікормовий завод. Колгосп був членом Товариства радянсько-угорської дружби. В селі діяла школа з інтернатом на 200 місць, консультаційний пункт районної заочної середньої школи, будинок культури з залою на 500 місць, бібліотека з фондом 7,4 тисячі примірників, амбулаторія, ясла-садок, відділення зв'язку та Ощадбанку, будинок побуту, комплексний прийомний пункт райпобукомбінату, пекарня, 4 магазини. Село було телефонізоване, до нього було прокладено водогін завдовжки 11,4 км. У Чонгарі було заасфальтовано 7 км доріг.

Часи незалежності

З початком перебудови та формування ринкових відносин колгосп «Грузія» на чолі з Легуновим почав здавати позиції. Ринкова економіка суперечила життєвим принципам Легунова, і він не зміг вписатися в нові реалії.