Карло Бігатто (, 29 серпня 1895, Бальцола — 16 вересня 1942, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за клуб «Ювентус», а також національну збірну Італії.
Дворазовий чемпіон Італії (як гравець). Чемпіон Італії (як тренер).
Клубна кар'єра У футболі дебютував виступами за команду «Юньйор». Протягом 1910—1913 років захищав кольори клубу «П'ємонте».
1913 року перейшов до клубу «Ювентус», за який відіграв майже 18 років. Дебютував у офіційному матчі 12 жовтня 1913 року в 18-річному віці матчі проти клубу «Лібертас» (Мілан), що завершився перемогою туринців з рахунком 3:1. Бігатто забив у цьому матчі третій гол своєї команди, який залишиться єдиним його голом у чемпіонаті Італії за кар'єру.Більшість джерел вказують, що Бігато забив лише один гол у чемпіонатах Італії, хоча за підрахунками сайту juworld.net у нього їх два: ще один у сезоні 1920/21
Карло швидко став відомою особистістю в футбольних колах не лише через футбольні здібності, але й через дві примітних особливості. По-перше, це його імідж: Бігато грав у капелюсі, що спускався до вухCarlo BIGATTO ilpalloneracconta.blogspot.itIl primo storico capitano bianconero giocò la sua prima partita il 12 ottobre 1913, який разом з довгими вусами надавав йому «піратського» вигляду.Claudio Moretti, 1001 storie e curiosità sulla grande Juventus che dovresti conoscere, розділ «gli conferivano un singolare aspetto piratesco»Nicola Calzaretta, I colori della vittoria, розділ «Il caschetto da pirata della prima bandiera», ст. 19 По-друге, Карло мав рідкісну для спортсмена звичку: викурювати до 140 сигарет в день.Claudio Moretti, 1001 storie e curiosità sulla grande Juventus che dovresti conoscere, розділ «Le centoquaranta sigarette al giorno.»
Розпочинав у команді як центрфорвард, але згодом перекваліфікувався у півзахисника. Швидко став одним з лідерів команди і багаторічним капітаном. В 1915 році пішов на фронт у піхотну бригаду Пінероло.. Основним видом його діяльності була деревообробна промисловість, через що Бігатто всю кар'єру грав за клуб виключно як любитель, не отримуючи зарплатні.
В 1926 році виборов з командою титул чемпіона Італії. Був одним з провідних гравців тієї команди, разом з такими футболістами як Джанп'єро Комбі, Вірджиніо Розетта, Ференц Хірзер, Федеріко Мунераті. Останній матч у складі клубу зіграв 21 грудня 1930 року проти «Лаціо» (1:2) в першому з п'яти поспіль чемпіонських сезонів команди на початку 1930-х років.
Виступи за збірну 1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в матчі проти збірної Франції (7:0). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 5 матчів. В цих матчах італійська команда жодного разу не програла (4 перемоги і 1 нічия).
Кар'єра тренера В ролі тренера працював в «Ювентусі» в 1935 році разом з Бенедетто ГолоюJuve, il poker d’oggi e il quinquennio dorato , наприкінці сезону 1934/35, у якому клуб вп'яте поспіль завоював чемпіонський титул.
Помер 16 вересня 1942 року на 48-му році життя у місті Турин після тривалої хвороби.
Статистика виступів Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Як гравця Чемпіон Італії (2): «Ювентус»: 1925-1926, 1930-1931
Як тренера Чемпіон Італії (1): «Ювентус»: 1934-1935
Примітки
Посилання
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».